Постанова

від 27.01.2009 по справі 9/324

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м. Київ

 27.01.2009 р.                                                                                                     №

9/324 

13:23

За позовом

ОСОБА_1

до

Головного управління Пенсійного фонду України в місті

Києві

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на

предмет позову на стороні відповідача

Служба Безпеки України,

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на

предмет позову на стороні відповідача

Управління Служби Безпеки України в місті Києві

про

визнання бездіяльність незаконною та зобов'язання

вчинити певні дії

Суддя:

Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Молочна І.С.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду

міста Києва із адміністративним до Головного управління Пенсійного фонду

України у місті Києві з вимогами зобов'язати здійснити перерахунок пенсії

відповідно довідки № 2028 від 23.05.2007 р. з 04.06.2007 р. по день ухвалення

рішення.

27.01.2009 р. позивач збільшив позовні вимоги та просить

суд поряд із заявленими вимогами відшкодувати витрати на правову допомогу у

розмірі 2000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем

порушено положення Закону України «Про пенсійне забезпечення

військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх

справ та деяких інших осіб», оскільки при нарахуванні пенсії позивачу пенсійним

фондом не враховано всіх відомостей, визначених довідкою про грошове

забезпечення.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в

задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи тим, що пенсія

позивача призначена та розрахована в установлених спосіб та порядку Законом

України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,

заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі

фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які

мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

ОСОБА_1 звільнений 31.07.1993 року звільнений в запас у

зв'язку з виходом на пенсію за віком з посади старшого інспектора Інспекції

Управління Служби Безпеки України по місті Києву та Київській області.

Наказами Голови СБ України від 31.12.2003 року № 574/ДСК

та наказом СБ України від 06.03.2006 року № 156/ДСК з подальшими змінами

визначено відповідні грошові надбавки відповідній категорії військовослужбовців

та працівників Служби Безпеки України.

Зазначені накази надані третьою особою суду лише для

огляду і ознайомлення в ході судового засіданні та використання в нарадчій

кімнаті. У зв'язку зі статусом зазначених наказів (гриф “ДСК”) третьою особою

останні для залучення у матеріали справи не надано.

Зокрема, Наказом № 156/ДСК встановлено порядок та умови

виплати надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної

влади та оперативно-службової діяльності Служби безпеки України з визначеним

колом осіб, які здійснюють інформаційно-аналітичне забезпечення.

Наказом СБ України від 31.12.2003 року № 574/ДСК з

подальшими змінами встановлено, що збільшення на 50 відсотків посадових окладів

проводити співробітникам-військовослужбовцям, які відповідно до функціональних

обов'язків здійснюють інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної

влади та оперативно-службової діяльності СБУ, лише за умови отримання ними

надбавки за інформаційно аналітичне-забезпечення органів державної влади та

оперативно-службової діяльності Служби безпеки України.

Таким чином, вбачається, що отримання надбавки в 50

відсотків поставлена лише в залежність від факту отримання надбавки за

інформаційно-аналітичне забезпечення.

Як випливає зі змісту п.1 Наказу № 156/ДСК, останнім

затверджено Інструкцію про порядок та умови виплати надбавки за

інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади та оперативно-службової

діяльності Служби безпеки України (далі - Інструкція), що додається до наказу.

У відповідності до пункту 3 зазначеної Інструкції

обов'язковими умовами для виплати надбавки за інформаційно-аналітичне

забезпечення є безпосереднє  здійснення

співробітником інформаційно-аналітичної діяльності, реальний його внесок та

досягнуті конкретні позитивні результати у вирішенні завдань щодо

інформаційно-аналітичного забезпечення.

У відповідності до п. 4 зазначеної Інструкції

встановлення, надбавки, зміна її розміру та скасування здійснюється наказами

голови Служби безпеки України та його заступників на підставі мотивованих

рапортів керівників відповідних підрозділів СБ України. Крім того, пунктом 7

Інструкції встановлено різні розмірі відповідної надбавки які поставлені в

залежність від дотримання претендентами на отримання цієї надбавки вимог

визначених цим пунктом.

Як встановлено статтею 63 Закону України «Про пенсійне

забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів

внутрішніх справ та деяких інших осіб»(далі - Закон), усі призначені за цим

Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного

з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб,

які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для

зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового

забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених

законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на

перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і

мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за

контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх

сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали

обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер

набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути

виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Отже, системний аналіз положень статті 63 Закону

дозволяє зробити висновок про те, що підставою для здійснення перерахунку

пенсій є зміна відповідного виду грошового забезпечення відповідної категорії

військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом.

Аналіз положень Інструкції дозволяє суду зробити

висновок, що зміна грошового забезпечення відповідної категорії осіб

військовослужбовців СБ України, які здійснюють інформаційно-аналітичне

забезпечення органів державної влади та оперативно-службової діяльності Служби

безпеки України не відбулася. Адже наказом СБ України від 06.03.2006 року №

156/ДСК введена фактично персональна (індивідуальна) надбавка (за наявністю,

якої автоматично виплачується надбавка встановлена наказом СБ України від

31.12.2003 року № 574/ДСК), яка призначається Наказом Голови Служби безпеки

України або його заступників, на підставі мотивованих рапортів керівників

відповідних підрозділів СБ України за наявності у відповідної конкретної особи

реального внеску та досягнутих позитивних результатів у вирішенні завдань щодо

інформаційно-аналітичного забезпечення.

Таким чином, вказана надбавка носить індивідуальний

характер, не є обов'язковою, встановлюється співробітникам-військовослужбовцям

під час їх служби в персональному порядку за рішенням відповідної посадової

особи, не є постійною і виплачується тільки за час фактичного здійснення співробітником

інформаційно-аналітичної діяльності під час служби, її розмір залежить від

конкретних позитивних результатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім

випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, а також те, що спірна надбавка

позивачу в персональному порядку за рішенням відповідної посадової особи до

виходу на пенсію не призначалась, суд вважає, що право у позивача на перерахунок

пенсії у відповідності до положень статті 63 Закону не виникло у зв'язку з

відсутністю на це відповідних підстав, визначених законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні

вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про відшкодування правової допомоги,

суд дійшов висновку, що вони також задоволенню не підлягають з урахуванням

наступного.

Статтею 90 КАС України встановлено, що витрати,

пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які

надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання

безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової

допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету

України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу

встановлюється законом.

Положеннями статті 94 КАС України встановлено, що якщо

судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних

повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові

витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо

іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова

особа).

Частиною 2 Прикінцевих і перехідних положень КАС України

встановлено, що положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати

правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина

третя статті 90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності

відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на

правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні

розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та

адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27

квітня 2006 р. N 590, передбачено, що граничний розмір компенсації в

адміністративних справах за витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на

користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень,

якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, має не

перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову

допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний

робочий день.

Суд констатує, що представником позивача на

підтвердження факту надання правової допомоги позивачеві надано копію договору

про надання юридичних послуг б/н від 04.03.2007 р. та квитанції № 000359 від

18.08.2008 р. При цьому, сторонами вказаного довору є Приватне підприємство

«Юридична компанія «Легал Експрес Груп» та ОСОБА_1. Разом з тим, представником

позивача, який діє на підставі довіреності б/н від 28.02.2008 р. (посвідчена

приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу  ОСОБА_2 28.02.2008 р.), не надано жодних

доказів, що підтверджують надання позивачеві правової допомоги саме Приватним

підприємством «Юридична компанія «Легал Експрес Груп». Адже, вказаною

довіреністю уповноважено саме та лише ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на представництво

інтересів ОСОБА_1а.

З огляду на те, що позивачем та його представником не

надано суду документів, що підтверджують оплату правової допомоги, що

надавалась саме представниками позивача, які приймали участь при розгляді

адміністративної справи, а позовні вимоги у сфері публічно-правових відносин є

такими, що не підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про відмову у

задоволенні зазначеної вимоги з огляду на її необґрунтованість та  безпідставність.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції

України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при

вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи

державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС

України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)

вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це

повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що

мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом,

запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного

балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів

особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням

права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно,

тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім

випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних

справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних

повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи

бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти

адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд

дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71,

158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          В

задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної

інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за

правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                       

О.В. Кротюк

Дата складення та підписання

постанови в повному обсязі -13.02.2009 р.