Рішення

від 19.02.2009 по справі 15/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/7

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.02.09 р.                                                                                                       Справа № 15/7                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Розвиток Ессет Менеджмент” м. Київ (код ЄДРПОУ 25590895)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасавтотрансагенство” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34746344)

про стягнення основного боргу в сумі 312300,00 грн., штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань у сумі 19487,52 грн., інфляції у розмірі 25366,00 грн., 3% річних  в сумі 4004,00 грн. та визнання договору комісії № В130307/1 від 13.03.2007 р. розірваним

за участю представників сторін:

від позивача: Теслюк О.А. за довіреністю б/н від 15.01.2009 р., Манько Р.М. за довіреністю б/н від 09.02.2009 р.

від відповідача: Щербак О.Ю. за довіреністю б/н від 22.01.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Розвиток Ессет Менеджмент” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасавтотрансагенство” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 312300,00 грн., штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань у сумі 19487,52 грн., інфляції у розмірі 25366,00 грн., 3% річних  в сумі 4004,00 грн. та визнання договору комісії № В130307/1 від 13.03.2007 р. розірваним.

Ухвалою суду від 22.01.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/7. Ухвалою від 11.03.2008 р. строк вирішення спору продовжений на два місяці до 19.05.2008 р.

Ухвалою від 26.03.2008 року по справі призначена судова почеркознавча та технічна експертиза, проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у даній справі.

Ухвалою від 09.01.2009 року провадження у справі № 15/7 поновлено, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

У зв'язку із зміною організаційно-правової форми ТОВ “Донбасавтотрансагенство” у державному реєстрі відповідач 22.07.2008 р. був зареєстрований як відкрите акціонерне товариство „Донбасавтотрансагенство” без зміни найменування, адреси місцезнаходження та ідентифікаційного коду юридичної особи (підтверджується завіреними копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 743475, виписки з ЄДР серія ААБ № 081444 від 29.10.2008 р.). Вказана державна реєстрація не пов'язана із припиненням відповідача як юридичної особи, але п. 2.3 Статуту ВАТ „Донбасавтотрансагенство” передбачено, що дане товариство є правонаступником ТОВ “Донбасавтотрансагенство”, тому суд здійснює заміну відповідача його правонаступником згідно ст. 25 ГПК України.

У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором комісії № В130307/1 від 13.03.2007 р. щодо здійснення від свого імені в інтересах позивача правочину по придбанню легкового автомобілю за винагороду на умовах договору комісії (договір комісії з додатком № 1 в оригіналі та завіреній копії долучений до справи). На виконання своїх зобов'язань по вказаному договору комісії позивач платіжними дорученнями № 177 від 13.03.2007 р. на суму 232300,00 грн. та № 237 від 05.04.2007 р. на суму 80000,00 грн. перерахував відповідачу кошти на купівлю автомобіля у загальній сумі 312300,00 грн. (вказані платіжні доручення у завіреній копії з відміткою банку про прийняття платежу є в матеріалах справи, також суд оглянув оригінали платіжних доручень в судовому засіданні, про що зазначено в протоколі від 05.02.2008 р.) В обох платіжних дорученнях призначення платежу: на покупку автомобіля згідно договору № В130307/1 від 13.03.2007 р.

У п. 1.3 договору комісії зазначено, що відповідач зобов'язаний укласти правочин в інтересах позивача та доставити товар у строк до 30 липня 2007 р. Станом на день подачі позову до суду відповідач правочин не уклав, автомобіль для позивача не придбав та йому не передав, гроші не повернув.

Згідно п. 2.4 договору комісії позивач має право відмовитися від договору комісії, якщо по закінченню строку, вказаного у п. 1.3 договору , відповідач не уклав правочин щодо придбання товару та не поставив товар. У цьому випадку відповідач зобов'язується повернути перераховані йому грошові кошти позивачу.   

До позовної заяви позивач додав оригінали листів на адресу відповідача. У листі вих. № 01/09 28.09.2007 р. за підписом директора позивача останній просить відповідача повідомити про хід виконання договору комісії № В130307/1 від 13.03.2007 р. У листі вих. № 01/11 від 30.11.2007 р. за підписом директора позивач на підставі п. 2.4 договору комісії у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо купівлі автомобіля відмовляється від цього договору та вимагає повернути перераховані грошові кошти у сумі 232300 грн. Договір комісії позивач вважає розірваним з 30.11.2007 р. В якості підтвердження факту відправлення відповідачу листа № 01/11 від 30.11.2007 р. та отримання вказаного листа відповідачем позивач додав до справи оригінали квитанції про поштове відправлення від 10.12.2007 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення та його отримання відповідачем 11.12.2007 р.  

26.02.2008 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на укладені між сторонами договір від 17.03.2007 р. про розірвання договору комісії, акт від 30.04.2007 р. про розірвання договору комісії, угоду сторін від 30.04.2007 р. про домовленість сторін про те, що заборгованості між сторонами немає, акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2007 року. Вказані документи нібито підтверджують припинення грошових зобов'язань відповідача перед позивачем на суму 312000 грн. (як неповернуті кошти за договором комісії) внаслідок проведення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами (угода сторін від 30.04.2007 р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2007 р.) Також у своїх запереченнях відповідач вказує на те, що між ним та позивачем в особі товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів “Розвиток Ессет Менеджмент” м. Київ договір комісії не укладався. Сторонами договору комісії № В130307/1 від 13.03.2007 р. фактично є ТОВ “Донбасавтотрансагенство” та ТОВ „Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів „Донецьк” (ідентифікаційний код 25580895). Але позивач у позовній заяві вказує на проведені за рішенням загальних зборів учасників товариства зміни його найменування та зміну його місцезнаходження. Вказане підтверджується доданими до справи завіреними копіями протоколів загальних зборів учасників позивача, свідоцтвами про державну реєстрацію, статутом позивача (нова редакція), зареєстрованого 30.10.2007 р. Зміна найменування позивача та його місцезнаходження не пов'язані із припиненням його діяльності як юридичної особи та переходом прав та обов'язків до правонаступника, ідентифікаційний код позивача залишився незмінним, що підтверджує існування позивача як юридичної особи. Теперішній позивач у даній справі по суті є стороною договору комісії, який змінив своє найменування та місцезнаходження. Але останні обставини не позбавляють його прав та обов'язків сторони вказаного договору.

11.03.2008 року від позивача надійшли письмові пояснення за підписом директора Тіссен В.В., в яких зазначено, що ніяких дій щодо підписання договору та акту про розірвання договору комісії від 13.03.2007 р. № В130307/1, угоди сторін від 30.04.2007 р., акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2007 р. він не здійснював, у бухгалтерському та фінансовому звіті не відображено взаємозалік заборгованості, вказані документи підписані невідомою особою (1 т., арк.144). Також позивач надав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 11.03.2008 року відповідачем були надані для огляду та судом оглянуті оригінали наступних документів: договір №  В130307/1 комісії на покупку товарів від 13.03.2007 р. з додатком № 1, договір від 17.03.2007 р. про розірвання договору комісії №  В130307/1, акт від 30.04.2007 р. про розірвання договору комісії №  В130307/1, угода сторін від 30.04.2007 р., акт звірки взаєморозрахунків на 30.04.2007 р. На всіх вказаних документах міститься підпис позивача в особі генерального директора Тіссена В.В., засвідчений печаткою позивача. Оригінали вказаних документів приєднані до матеріалів справи № 15/7 у зв'язку з клопотанням про проведення експертизи вказаних документів (2 т., 1-9 арк.)

26.03.2008 року від позивача надійшла заява за підписом представника за довіреністю Хмара І.О. В даній заяві зазначено, що в період з березня 2007 року по травень 2007 року ТОВ “КУА АПФ “Донецьк” не працювало, ніяких документів в даний період генеральний директор Тіссен В.В. не підписував, в тому числі і договір комісії В130307/1 від 13.03.2007 р. Сам директор Тіссен В.В. заперечень стосовно підписання ним договору комісії до суду не надав.

26.03.2008 р. позивачем надані до суду зразки підпису та почерку директора позивача Тіссен В.В., які позивач вважає експериментальними, та оригінали документів з підписом Тіссена В.В. (2 т., 16-24 арк.)

У зв'язку з клопотанням позивача про те, що для правильного та повного вирішення спірного питання необхідні спеціальні технічні знання в галузі почеркознавства з метою ідентифікації виконавця підпису на договорі № В130307/1 комісії на покупку товарів від 13.03.2007 р. з додатком № 1, договорі від 17.03.2007 р. про розірвання договору комісії № В130307/1, акті від 30.04.2007 р. про розірвання договору комісії № В130307/1, угоді сторін від 30.04.2007 р., акті звірки взаєморозрахунків на 30.04.2007 р., суд призначив по даній справі комплексну судову  почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Із висновку № 2932 від 16.10.2008 р. судово-технічної експертизи вбачається, що у доданих для дослідження документах підписи від імені Тіссена В.В. виконані пишучими приладами – кульковими ручками, стержні яких заповнені пастою для кулькових ручок, а не нанесені за допомогою копіювально-розмножувальної техніки (принтера, копіювального апарату).

Із висновку № 2933 від 18.07.2008 р. судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що у доданих для дослідження документах підписи від імені Тіссена В.В. виконані не Тіссеном Валерієм Володимировичем, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

У своїх поясненнях вих. № 21/01/09-01 від 21.01.2009 р. відповідач надав зауваження стосовно висновку судово-почеркознавчої експертизи, в яких вказує на те, що експериментальні зразки підпису Тіссена В.В. були представлені представниками позивача до суду, а не виконані безпосередньо самим Тіссеном у суді. Тому у відповідача виникає сумнів чи саме Тіссен виконував вказані підписи як особа, яка ідентифікується.

Згідно п.п. 2,5 наказу Мін'юст України від 08.10.1998 р. № 53/5 „Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень” в редакції від 27.07.2008 р. експериментальні зразки почерку виконуються за завданням слідчого (судді) у зв'язку з призначенням експертизи, виконання проводиться шляхом відбору таких зразків від особи, яка ідентифікується.

Директор позивача Тіссен В.В. не виконував експериментальні зразки підпису в суді, оскільки особисто до суду для представництва інтересів позивача не прибував. Клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи суд направляв для безпосереднього виконання сторонам у справі. За вказаним клопотанням позивач повторно направив до суду зразки підпису Тіссена В.В., які він вважає експериментальними зразками. Але виконувалися вони не в господарському суді, що підтверджується відсутністю на них відповідного запису та підпису судді.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта може бути доказом при вирішенні господарського спору.

Згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У письмових поясненнях від 17.02.2009 р. до позову позивач у зв'язку із висновками судової експертизи вказує на наступні обставини:

Представник позивача, який мав доступ до печатки, домовившись з представником відповідача, підписав від імені Тіссена В.В. акт від 30.04.2007 р. про розірвання договору комісії № В130307/1, угоду сторін від 30.04.2007 р., акт звірки взаєморозрахунків на 30.04.2007 р. Також, директором позивача Тіссеном не підписувався договір комісії, що було зроблено від його імені іншою особою. Але в подальшому Тіссену стало відомо про підписання договору комісії, і він своїми діями схвалив його укладення іншою особою від імені позивача. Вказане підтверджується листами за підписом Тіссена відповідачу вих. № 01/09 28.09.2007 р., вих. № 01/11 від 30.11.2007 р. Підпис Тіссена на вказаних листах під сумнів сторонами не ставився. На думку позивача, до договору комісії в даному випадку можна застосувати норму ст. 241 ЦК України та вважати такий договір фактично діючим (дійсним). Стосовно інших документів, які свідчать про розірвання договору комісії та про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, то виконання на них підпису іншою особою, яка не уповноважувалася на такі дії, свідчить про відсутність припинення прав та обов'язків за такими правочинами.

У поясненнях від 21.01.2009 року відповідач звертає увагу на наступні обставини: на спірних документах є відбитки печатки позивача, які сам позивач під сумнів не ставить; позивач не надав доказів щодо звернення до правоохоронних органів з питань втрати або крадіжки печатки. Вказане свідчить про те, що печатку на спірні документи ставив Тіссен В.В. особисто або це було зроблено іншою особою у його присутності або за його відомом. Недотримання Тіссеном як керівником позивача вимог діючих нормативних документів щодо використання та зберігання печатки свідчить про наявність в його діях ознаку складу злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365, 367 КК України.

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об'єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю  користування ними покладається на керівників господарських об'єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об'єднань зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Під час судового розгляду даної справи від позивача ні в усній, ні в письмовій формі до суду не заявлялося про факти втрати або крадіжки печатки товариства, будь-які матеріали службового розслідування щодо неправильного використання працівниками позивача печатки товариства до суду не представлені.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що дії позивача, пов'язані з засвідченням печаткою підписів від імені Тіссена В.В. на спірних документах, здійснювалися безпосередньо Тіссеном В.В.,  або іншим працівником позивача з відома керівника.

Представлені відповідачем до суду оригінали документів, що підтверджують розірвання договору комісії між сторонами та відсутність заборгованості за вказаним договором шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, по суті є підтвердженням здійснення сторонами правочинів, направлених на припинення зобов'язань сторін за договором комісії. У судовому порядку вказані правочини недійсними не визнавалися.

Позивач на заперечення відповідача щодо припинення грошових зобов'язань про повернення отриманих коштів шляхом взаємозаліку зустрічних грошових вимог заявив тільки про відсутність у бухгалтерських документах позивача відображення проведеного взаємозаліку. Наявність зустрічних однорідних вимог з відповідачем позивач не оспорював.

Відповідач у підтвердження наявності таких вимог надав до суду завірені копії первісних бухгалтерських та господарських документів (договори, акти та інші).

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином суд дійшов висновку, що представлені відповідачем оригінали документів (договір від 17.03.2007 р. про розірвання договору комісії, акт від 30.04.2007 р. про розірвання договору комісії, угода сторін від 30.04.2007 р. про домовленість сторін про те, що заборгованості між сторонами немає, акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2007 року) в повній мірі підтверджують факт розірвання договору комісії за добровільною згодою сторін та припинення грошових зобов'язань відповідача перед позивачем у сумі 312300,00 грн. шляхом проведення взаємозаліку зустрічних вимог. Вказане припинення зобов'язань відбулося 30.04.2007 року, тобто до 30.07.2007 року - закінчення встановленого договором комісії строку виконання відповідачем своїх обов'язків, що свідчить про відсутність з боку відповідача будь-яких порушень.

За таких обставин нарахування штрафних санкцій, інфляції, 3% річних є безпідставним. Вимоги позивача про розірвання договору комісії також не підлягають задоволенню у зв'язку з його попереднім розірванням самими сторонами.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 25; 32-34; 36; 42; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача у даній справі з товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасавтотрансагенство” на відкрите акціонерне товариство „Донбасавтотрансагенство” (код ЄДРПОУ 34746344) у зв'язку із зміною організаційно-правової форми товариства та правонаступництвом його прав та обов'язків.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 19.02.2009 р. за згодою сторін  оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 23.02.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

               Суддя