Рішення

від 24.02.2009 по справі 15/395-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/395-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.09           Справа № 15/395-08.

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії  в особі Центру телекомунікаційних послуг, м. Суми

до відповідача Сумської міської громадської організації “Суми-таксі”, м. Суми

про стягнення 5279 грн. 98 коп.

       СУДДЯ                    Резниченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Лобода Л.Г., довіреність б/н від 06.01.2009р.

Від відповідача:  Виноградов Є.Ф. – голова організації, паспорт серії МА №328375, виданий Зарічним РВ СМУ УМВС України В Сумській області 12.08.2007р.

       В судовому засіданні 09.02.2009р. оголошувалась перерва до 24.02.2009р. о 11 год. 30 хв.

       Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 5279 грн. 98 коп. заборгованості донарахованої до суми за фактично спожиті послуги Інтернет за період жовтень 2006р. по жовтень 2007р. відповідно до договору №295 від 14.03.2006р. про надання телекомунікаційних послуг згідно акції “Телефон плюс Інтернет”.

          Відповідач подав письмовий відзив на позов в якому зазначає, що щомісяця відповідач одержував рахунки від позивача де було вказано які саме послуги були надані та на яку суму, котрі відповідач своєчасно сплачував і не мав жодних боргів перед позивачем. В підтвердження цього відповідач посилається на  рахунки з жовтня 2006р по жовтень 2007р., в яких конкретно вбачається динаміка наданих послуг,  сума та строки проплати за ці послуги. Також позивач зазначає, що про відсутність будь-якої заборгованості свідчать щоквартальні акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2006р. по 01.10.2007р. де відсутня сума боргу яку позивач просить стягнути з відповідача. Тобто, на думку відповідача, позивач не надав жодних доказів щодо надання послуг на заявлену суму та не підтвердив факту порушення інформаційної системи розрахунків. Таким чином, враховуючи викладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

         Протягом судового розгляду справи позивачем подавалися додаткові документи та докази на виконання ухвал суду, які залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи,  суд

ВСТАНОВИВ:

         14.03.2006р. між сторонами був укладений договір №295 про надання телекомунікаційних послуг згідно акції «Телефон  плюс Інтернет», за умовами якого позивач зобов‘язаний надавати послуги згідно акції  «Телефон  плюс Інтернет» за обраним відповідачам  тарифним планом (згідно із додатком до договору),  а відповідач зобов‘язаний оплачувати отримані послуги згідно обраного тарифного плану.

        Пункт 2.1 договору встановлює, що на взаємовідносини сторін також поширюються положення Типового договору про надання послуг електрозв‘язку.

        Порядок розрахунків за надані телекомунікаційні послуги визначений розділом 4 договору №295 від 14.03.2006р. Так, п. 4.1 договору встановлено, що  послуги, які надаються  позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

        17.04.2006р. між сторонами був укладений типовий договір про надання послуг електрозв‘язку  №122, згідно п. 4.2 якого встановлено, що позивач сплачує послуги зв‘язку за кредитною системою оплати з поданням розрахунків, а п. 4.5 передбачено, що розрахунки за фактично отримані послуги електрозв‘язку за кожний попередній  місяць проводяться позивачем  протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

        Протягом строку дії договору відповідач своєчасно сплачував рахунки, що виставлені позивачем відповідно до умов договору №295 від 14.03.2006р., що не заперечується позивачем і зазначається про це у позовній заяві.

        В жовтні 2007р. позивач донарахував відповідачу 5279,98 грн. за спожиті послуги Інтернет  у жовтні 2006р. – жовтні 2007р., про що повідомив відповідачу. Зазначені донарахування позивач пояснив порушенням в автоматизованій інформаційній системі розрахунків.

        Відповідач заперечує проти проведених донарахувань та вважає, що  позивачем не подано жодного доказу існування заборгованості, а також  жодного доказу порушення з боку відповідача прав позивача та договірних зобов‘язань.

        Суд, розглянувши матеріали справи, встановив, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

        Стаття  526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

        Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

         Обов‘язковою умовою притягнення особи до відповідальності за порушення зобов‘язання є наявність  вини, що  встановлено ст. 614 ЦК України. Зазначеною нормою також передбачено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання.

        Правовідносини, що виникли між сторонами, за своєї правовою природою є зобов‘язаннями з надання послуг, що регулюються положеннями глави 63 ЦК України, умовами типового договору з надання послуг електрозв‘язку.          Основним обов‘язком відповідача за даним договором є оплата наданих послуг в розмірі, у строки та в порядку, що  встановлені договором.

        Відповідачем та позивачем не заперечувався факт належного виконання обов‘язку  щодо оплати послуг за договором №295 від 14.03.2006р.

        Таким чином, відповідачем вживалося всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання умов договорів.

        В той же час, суд бере до уваги те, що позивач не надав суду доказів, що підтверджують факт існування порушень в автоматизованій інформаційній системі розрахунків, що призвели до додаткових нарахувань: причини виникнення цих порушень; в чому саме складалися ці порушення, які заходи вживалися позивачем до усунення цих порушень та чому вони не були усунені на протязі тривалого строку – з жовтня 2006р. по жовтень 2007р.

       Також суд вважає, що позивачем не доведено сам факт надання відповідачу послуг Інтернет за період жовтень 2006р. – жовтень  2007р. на суму проведених донарахувань.

        Так, в якості підтвердження факту надання послуг Інтернет позивачем подані розрахунки (а.с. 46-86, 101-142), в яких зазначені такі данні як початок і кінець з‘єднання, кількість переданої інформації та інше. Однак, із розрахунків не вбачається, що ці послуги надавалися саме відповідачу. Позивачем в розрахунках від руки зроблено запис: «Розрахунок боргу Сумської міської громадської організації “Суми-таксі” за Інтернет, який підписано інженером-програмістом. Зазначені розрахунки є службовою технічною інформацією позивача, та не можуть вважатися доказами надання послуг за договором №295 від 14.03.2006р. відповідачу в розумінні вимог ГПК України про докази і доказування.

    Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

    Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов‘язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

    При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Таким чином, вимоги позивача про стягнення 5279 грн. 98 коп. заборгованості донарахованої до суми за фактично спожиті послуги Інтернет за період жовтень 2006р. по жовтень 2007р. відповідно до договору №295 від 14.03.2006р.  є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову – відмовити.

СУДДЯ                                                                                                О.Ю. Резниченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 25.02.09р.