Постанова

від 28.03.2013 по справі 5011-14/5410-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 5011-14/5410-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лев Р.В. - довіреність № 473-ЮР від 28.12.2012 року,

від відповідача: Сапронов О.В. - довіреність б/н від 01.12.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Онікс Юр" на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року

у справі № 5011-14/5410-2012 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „ХДІ страхування",

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Онікс Юр",

про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про розірвання договору доручення про надання юридичних послуг № 4 від 01.10.10 року, укладений між ПАТ „ХДІ страхування" та ТОВ „Онікс Юр".

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Онікс Юр" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ПАТ „ХДІ страхування" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Онікс Юр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року для розгляду справи № 5011-14/5410-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 31.01.2013 року було оголошено перерву до 21.02.2013 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2013 року було оголошено перерву до 28.03.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.03.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Онікс Юр" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Онікс Юр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.03.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Онікс Юр" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2010 року між ПАТ „ХДІ страхування" (замовник) та ТОВ „Онікс Юр" (виконавець) було укладено Договір № 4 доручення про надання юридичних послуг (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору, в порядку і на умовах договору виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику юридичні послуги, а саме представництво замовника в судах всіх інстанцій та спеціалізації на території України, а також в органах Державної виконавчої служби, перед юридичними або фізичними особами, пов'язане з відшкодуванням різного роду майнових вимог ПАТ „ХДІ страхування" за вимогами до нього від третіх осіб, в якості відповідача, співвідповідача.

Відповідно до п. 2.1.3. договору, відповідач зобов'язаний прийняти від замовника за актом приймання - передачі, документи необхідні для виконання виконавцем обов'язків згідно договору.

Згідно з п. 2.1.5. договору, виконавець зобов'язаний приступити до виконання своїх обов'язків на протязі 2 (двох) робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів, необхідних виконавцю для виконання своїх обов'язків. У випадку необхідності в отриманні виконавцем від замовника додаткових документів по будь-якій вимозі виконавець направляє замовнику відповідний письмовий запит.

Пунктом 2.1.6 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний інформувати позивача про хід виконання своїх обов'язків.

Відповідно до п. 3.2.2 договору, замовник має право отримувати від Виконавця відомості про хід виконання предмету Договору.

Згідно з п. 3.1.6 договору, замовник зобов'язаний надавати довіреність для виконання предмету Договору представникам Виконавця на письмове прохання останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, для представлення інтересів позивача представникам відповідача було видано ряд довіреностей на: Корчового С. Г., Козаченка О. М., Дрозда О. М., Колодежного С. В.

Відповідно до п. 4.2. договору, сторони домовились, що винагорода виконавця за представництво замовника в судах всіх інстанцій та спеціалізації на території України, а також в органах ДВС, перед юридичними або фізичними особами, пов'язане з відшкодуванням різного роду, майнових вимог позивача до третіх осіб в якості позивача складає:

-10% від суми позову за отримання позитивного рішення суду першої інстанції на користь замовника;

-10% від суми позову за отримання позитивного рішення суду апеляційної інстанції на користь замовника;

-10% від суми позову за отримання позитивного рішення суду касаційної інстанції на користь замовника;

-10% від суми отриманих коштів замовником за позовом, якщо раніше виплачувалась винагорода за отримання позитивних рішень на користь замовника сумарно у розмірі 30%;

-20% від суми отриманих коштів замовником за позовом, якщо раніше виплачувалась винагорода за отримання позитивних рішень на користь замовника сумарно у розмірі 20%;

-30% від суми отриманих коштів замовником за позовом, якщо раніше виплачувалась винагорода за отримання позитивних рішень на користь замовника сумарно у розмірі 10%;

-40% від суми отриманих коштів замовником за позовом або претензію, якщо раніше не виплачувалась винагорода за даним позовом чи претензією;

Додатковим договором від 05.01.2011 року про внесення змін до договору сторони передбачили, що винагорода виконавця за представництво інтересів позивача за вимогами до нього від третіх осіб, в якості відповідача, співвідповідача складає:

- у разі залишення позову без розгляду - 40 % від суми позову до замовника;

- у разі відхилення позовних вимог замовника - 40 % від суми позову до замовника;

- у разі, якщо позивач по позову відмовився від вимог до замовника - 40% від суми позову до замовника;

- у разі часткового задоволення судом позову до замовника - 40 % від суми вимог до замовника, які були не задоволені судом з загальної суми позову до замовника;

- у разі зменшення позивачем позовних вимог до замовника - 40 % від суми, на яку були зменшені позовні вимоги до замовника з загальної суми позову до замовника;

Винагорода відповідачу сплачується позивачем у разі набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Згідно з п. 4.4 договору винагорода виконавцю сплачується замовником на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами умов договору або достроково припиняється у порядку передбаченому договором.

У п. 8.4 договору (зі змінами внесеними Додатковим договором від 01.11.2011 року) сторони обумовили, що у випадках, передбачених договором, сторони вправі в односторонньому порядку розірвати договір шляхом повідомлення цінним листом іншої сторони за триста шістдесят п'ять днів до дня розірвання договору.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідач істотно порушив умови договору щодо надання відомостей про хід виконання предмету договору, повернення документів позивачу, що передавались відповідачу для виконання доручення після виконання кожного випадку, належним виконанням зобов'язань по переданим позивачем справам, а також належного представлення інтересів позивача в судах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Договір про надання юридичних послуг № 2 від 08.07.2010 року за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Актом № 1 приймання-передачі справ по вхідних позовах до ПАТ „ХДІ страхування" від 01.10.2010 року позивачем передано відповідачу справи у кількості 34 шт.

Актом № 2 приймання-передачі справ по вихідних позовах ПАТ „ХДІ страхування" від 01.10.2010 року позивачем передано відповідачу справи у кількості 6 шт.

Дослідивши наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі справ, акти виконаних робіт до договору, а також документи, надані відповідачем в підтвердження виконання своїх зобов'язань за спірним Договором, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач, в порушення умов п. 2.1.5 договору, по акту № 1 від 01.10.2010 року не приступив до виконання обов'язків за договором по 25 справах, по 1-й приступив частково, по 8-ми приступив до виконання. По акту № 2 від 01.10.2010 року відповідач не приступив до виконання своїх зобов'язань за договором по 5-ти справах, з 6-ти, що були передані.

В матеріалах справи містяться листи позивача вих. 312 від 21.03.2012 року, № 378 від 02.04.2012 року та № 420 від 10.04.2012 року, що підписані т.в.о. голови правління Курмельовою С.В. та засвідчені печаткою ПАТ „ХДІ страхування" з вимогою про надання відомостей про хід виконання предмету Договору.

Отримання відповідачем вказаних листів підтверджується відповідними повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідачем, всупереч положенням п. 2.1.6, 3.2.2 договору, вказані листи було залишено без відповіді та задоволення, витребуваних позивачем відомостей щодо виконання предмету договору надано не було.

Також, наявними в матеріалах справи судовими рішеннями, підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині представлення інтересів позивача в судах (п. 2.1.1 договору), а саме: відповідач по 12 справах, які йому було передано позивачем, не з'являвся на судові засідання, не виконував вимог судів, не надавав витребуваних документів, відзивів та не представляв інтереси замовника.

Крім того, відповідачем в порушення п. 2.1.4 договору не поверталися позивачу документи, що передавались відповідачу для виконання доручення та по яких прийняті відповідні рішення.

Зазначені обставини відповідачем належними доказами не спростовані.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на вищевикладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що відповідач свої зобов'язання визначені положенням договору виконував неналежним чином та не у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Після укладення договір набуває обов'язкової сили для сторін і має виконуватися ними відповідно до його умов. Якщо інше не встановлено законом або договором. Змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Такими підставами, відповідно, до ч. 2 статті 651 ЦК України може бути істотне порушення договору другою стороною. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Як встановлено судом вище, відповідач, в порушення умов договору не належним чином та не у повному обсязі виконував свої зобов'язання щодо належного виконання зобов'язань по переданим позивачем справам, надання відомостей про хід виконання предмету договору, повернення документів позивачу, що передавались відповідачу для виконання доручення після виконання кожного випадку, а також належного представництва інтересів позивача в судах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у невиконанні зобов'язань за договором, а саме представництво замовника в судах всіх інстанцій та спеціалізації на території України, а також в органах Державної виконавчої служби, перед юридичними або фізичними особами, пов'язане з відшкодуванням різного роду майнових вимог ПАТ „ХДІ страхування" за вимогами до нього від третіх осіб, в якості відповідача, співвідповідача (п. 1.1. договору).

За таких обставин, вірним є висновок місцевого господарського суду, що позовні вимоги про розірвання Договору про надання юридичних послуг № 4 від 01.10.2010 року є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо договір розірвано у судовому порядку, договір вважається розірваним з дня набрання даним рішенням законної сили.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Онікс Юр" на рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року у справі № 5011-14/5410-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2012 року у справі № 5011-14/5410-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-14/5410-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 29.03.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.