Постанова

від 04.04.2013 по справі 37/5005/9380/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2013 року Справа № 37/5005/9380/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Вовк Ю.В.

від відповідача: Нестерова М.В., довіреність №б\н від 25.03.13, представник;

представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.13р. у справі № 37/5005/9380/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія

"Херсонобленерго", м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія",

м. Дніпропетровськ

про зобов'язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року у справі № 37/5005/9380/2012 (суддя Кеся Н.Б.) в позові відмовлено.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року у справі № 37/5005/9380/2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що виключно відповідачем може бути складено кошторис обґрунтованих річних витрат на утримання, після чого він підлягає погодженню з НКРЕ, отже позивач в даному випадку, не може ні встановлювати певну суму, ні корегувати її, тому направляючи проект договору відповідачеві, був позбавлений можливості скласти кошторис, що і стало підставою звернення до суду. Крім того, скаржник зазначає, що судом не в повному обсязі досліджено п.9.4. проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж, даним пунктом передбачено пасивну пролонгацію його дії на кожний наступний рік. Також позивач вказує, що предметом судового розгляду є укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а не договору на надання житлово-комунальних послуг, на який посилається суд. Скаржник вважає, що зазначення судом в оскаржуваному рішенні про те, що оскільки умовами договору прямо не визначено рівень надійності електропостачання, який повинен забезпечити відповідач, то є необхідність конкретизування спірного пункту проекту договору з визначенням в ньому рівня надійності, який повинен забезпечити відповідач і на який позивач надає згоду.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 12.03.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.13р. розгляд справи відкладено на 04.04.13р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився , належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.

Приймаючи до уваги, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для перегляду справи, справа переглядалася без його участі за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" є власником мереж, які задіяно в передачі електричної енергії від постачальника електричної енергії (ПАТ "ЕК "Херсонобленерго") до субспоживача (ТОВ "Ерфольг-Україна") та які розташовані в коморці 34 ПС "Целюлозна" 35/6.

Листом №24/44-2104 від 21.09.2012р. про укладення договору про спільне використання електромереж позивач направив на адресу відповідача на розгляд та підписання два примірника договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідач відмовив в підписанні зазначених договорів, посилаючись на те, що пунктом 2.2 запропонованого для підписання Договору №19/с від 31.08.2012р. закріплено, що рівень надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, не може бути вищим, ніж існуюча категорія надійності електропостачання власника мереж. ТОВ "Українська енергетична компанія" не має технічної можливості для забезпечення рівня надійності електропостачання ІІ категорії та виконання умов Договору про спільне використання електромереж №19/с від 31.08.2012р.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1059/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), є органом державного регулювання діяльності в енергетиці.

Згідно з п. 4 Положення НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує правила користування електричною енергією.

Пунктом 6 вказаного Положення визначено, що НКРЕ для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Приписами ст. 2 Закону України "Про природні монополії" встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Статтею 5 Закону України "Про природні монополії" встановлено, що цим Законом регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах: передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.

Таким чином, постанови НКРЕ, винесені нею в межах повноважень, встановлених законом, є обов'язковими до виконання учасниками правовідносин у сфері постачання електроенергії.

Відносини у сфері укладення договорів про постачання електроенергії врегульовані Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996, №28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією", ст. 714 ЦК України, ст.ст. 179,180,275 ГК України.

В п. 1.1. Правил користування електричною енергією встановлено, що Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Постановою НКРЕ від 17.10.2005р. №910 (з подальшими змінами) зобов'язано суб'єктів господарювання, на яких поширюється дія Правил користування електричною енергією, протягом трьох років від дати набрання чинності цією постановою привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог Правил, зокрема, встановлено, що електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території, зобов'язані врегулювати відносини згідно з вимогами абз. 2 п. 1.10 Правил із власниками технологічних електричних мереж, які передають електричну енергію іншим суб'єктам господарювання у визначені постановою строки в залежності від обсягів електроенергії, що передається.

Згідно з п. 1.10 Правил користування електричною енергією, для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; технологічні електричні мережі - сукупність електроустановок з усією інфраструктурою, у тому числі внутрішньобудинкові електричні мережі, системи автоматики, захисту, управління, регулювання та зв'язку, що призначені для перетворення, передачі та/або розподілу електричної енергії, що належать основному споживачу і використовуються для передачі електричної енергії для власного споживання та/або субспоживачам, а також для транзиту електричної енергії в мережі електропередавальної організації.

Згідно з п. 6.29 Правил користування електричною енергією, електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008р. №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008р. за №732/15423.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з п. 3 ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до п. 4 ст.181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідач відмовився від підписання спірного проекту договору, зазначивши, що не має технічної можливості для забезпечення рівня надійності електропостачання ІІ категорії та виконання умов договору про спільне використання електромереж №19/с від 31.08.12р., це є підставою для незгоди із запропонованими умовами угоди та повернення її без підписання.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Перелік істотних та обов'язкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами зазначеного договору визначений п.п. 5.17., 5.18. Правил користування електричною енергією. Крім того, такий договір має відповідати Типовому договору про спільне використання електричних мереж, що затверджений постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28.

Детальний аналіз запропонованих позивачем відповідачу умов Договору, а також проведене Дніпропетровським апеляційним господарським судом співставлення умов Договору, який долучений позивачем до матеріалів справи у якості додатку, вказує на те, що проект Договору позивача не відповідає встановленій типовій формі, а саме: розділ 2 п.п.2.1., 2.2., 2.3; п.п.3.4., 4.1., 5.1., 5.2., 5.4., 6.6, 6.5, 6.4; розділ 7, п.8.1.3. Отже, запропонований позивачем проект не відповідає змісту типового договору, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для зобов'язання відповідача укласти договір про спільне використання електричних мереж.

Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.13р. у справі № 37/5005/9380/2012 - залишити без змін.

(постанову виготовлено в повному обсязі 08.04.2013 року)

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

О.С. Євстигнеєв