Постанова

від 20.06.2013 по справі 37/5005/9380/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 37/5005/9380/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., . Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року у справі № 37/5005/9380/2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" про зобов'язання укласти договір,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж на умовах поданого проекту цього договору від 31.08.2012 року № 19/С та зобов'язання надати кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору за вимогами закону.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року (суддя Кеся Н.Б.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року (судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що листом від 21.09.2012 року № 24/44-2104 позивач надіслав відповідачу пропозицію про укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 31.08.2012 року № 19/С.

Листом від 03.10.2012 року № 31 відповідач відмовив в укладенні запропонованого договору, посилаючись на те, що п. 2.2 проекту договору закріплено, що рівень надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач має бути не вище, ніж існуюча категорія надійності електропостачання власника мереж. Струмоприймачі субспоживача належать до ІІ категорії надійності електропостачання, а обладнання власника до нижчої категорії, і тому він не може забезпечувати постачання електричної енергії від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення.

Предметом даного судового розгляду є вимоги електропередавальної організації до власника електромереж про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж та надання кошторису витрат у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору за вимогами закону.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові про укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та надання кошторису витрат мотивовано відсутністю у власника електромережі технічної можливості для забезпечення рівня надійності електропостачання ІІ категорії та виконання умов спірного договору і невідповідністю поданого проекту договору змісту типового договору.

Згідно з ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відносини у сфері укладення договорів про постачання електроенергії врегульовані Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року, № 28 "Про затвердження Правил користування електричною енергією" (далі - Правила), ст. 714 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 275 ГК України.

Перелік істотних та обов'язкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами зазначеного договору визначений п.п. 5.17., 5.18. Правил. Крім того, такий договір має відповідати Типовому договору про спільне використання електричних мереж, що затверджений постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28.

Місцевим господарським судом у своєму рішенні встановлено відповідність п. 2.2 проекту договору аналогічному пункту Типового договору та зазначено, що оскільки умовами проекту договору прямо не визначено рівень надійності електропостачання, який повинен забезпечити відповідач, є необхідність конкретизувати п. 2.2 цього договору з визначенням у ньому рівня надійності, який повинен забезпечити відповідач і на який позивач надає згоду.

Проте, суд першої інстанції дійшовши такого висновку, який став підставою для відмови в позові, не навів правових підстав, з посиланням на норми законодавства, якими передбачено необхідність визначення такої умови у спірному договорі.

Разом з тим, місцевим господарським судом зроблено висновок щодо неправомірності вимоги про зобов'язання відповідача надати кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання.

Однак, при цьому не враховано п. 6.32 Правил, за яким узгоджений з територіальним представництвом НКРЕ кошторис витрат є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Водночас, згідно з п. 1.8. Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженою постановою НКРЕ від 12.06.2008 року № 691 та зареєстрованою в Мінюсті 08.08.2008 року за N 732/15423, для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (календарний рік) власник мереж складає кошторис витрат (без ПДВ) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності за попередній календарний рік.

Відтак, оскільки складання Кошторису витрат є обов'язком відповідача, то вимога позивача про зобов'язання власника мереж надати кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання є цілком правомірною та обґрунтованою.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржену постанову вказав на невідповідність розділу 2 п.п. 2.1., 2.2., 2.3; п.п. 3.4., 4.1., 5.1., 5.2., 5.4., 6.6, 6.5, 6.4; розділу 7, та п. 8.1.3. поданого проекту договору встановленій його типовій формі, проте, ним не зазначено, в чому полягає їх невідповідність змісту аналогічних пунктів Типового договору.

Отже, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж на умовах поданого проекту цього договору та зобов'язання надати кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання не відповідає матеріалам справи, є передчасним та необгрунтованим.

Таким чином, судами обох інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не повно з'ясовано умови запропонованого позивачем до укладення проекту договору і їх відповідність вимогам закону та не застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і зроблено передчасний висновок про відмову в позові.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2013 року скасувати, і справу № 37/5005/9380/2012 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк