Рішення

від 01.04.2013 по справі 36/413

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/413 01.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню

засобів механізації будівництва «Мехбуд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада-Сталь»

Про визнання договору недійсним

Суддя Т.Ю. Трофименко

Представники:

Від позивача Кондюріна Я.О. - по дов. №б/н від 10.01.2011р.

Від відповідача Ткаченко І.В. - по дов. №б/н від 11.12.2012р.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним договору зберігання від 01.08.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначений договір позивачем ніколи не укладався та пропозицій щодо укладання вказаного договору від відповідача ніколи не надходило.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. порушено провадження у справі № 36/413, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 19.12.2011р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 р. розгляд даної справи відкладено на 23.01.2012 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача та неналежне виконання ним вимог суду.

У судовому засіданні 23.01.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 30.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 р. розгляд даної справи відкладено на 08.02.2012 р. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. у справі № 36/413 призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р провадження у справі № 36/413 зупинено до надання висновку експерта.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Судом встановлено, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 36/413 усунено, у зв'язку з чим, суд визнав за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 12.09.2012р.

В судове засідання 12.09.2012р. представник відповідача не з"явився. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. У зв'язку з викладеним розгляд справи було відкладено на 01.10.2012р.

В судовому засіданні 01.10.2012р. було оголошено перерву до 15.10.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 15.10.2012 р. справу № 36/413 за позовом Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада-Сталь" про визнання договору недійсним, передано для розгляду судді Сіваковій В.В. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу № 36/413 до свого провадження та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 12.11.2012р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.10.12р. справу № 36/413 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її виходом з відпустки.

В судових засіданнях 12.11.2012р. та 28.11.2012р. оголошувались перерви відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу, розгляд справи відкладено до 03.01.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 03.01.2013 р. справу № 36/413 за позовом Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада-Сталь" про визнання договору недійсним, передано для розгляду судді Сіваковій В.В. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу № 36/413 до свого провадження та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 28.01.2013р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.01.2013 р. справу № 36/413 за позовом Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада-Сталь" про визнання договору недійсним, передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з виходом її з відпустки.

Ухвалою від 08.01.2013р. справа № 36/413 за позовом Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада-Сталь" про визнання договору недійсним, прийнята до провадження судді Трофименко Т.Ю.

В судовому засіданні 28.01.2013р. оголошувалась перерва до 18.02.2013р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 18.02.2013р. розгляд справи відкладено на 04.03.2013р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р. справу № 36/413 за позовом Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада-Сталь" про визнання договору недійсним передано для розгляду судді Сіваковій В.В. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.13р. суддею Сіваковою В.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 01.04.2013р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 19.03.13р. справу № 36/413 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою від 19.03.2013р. справа №36/413 прийнята до провадження судді Трофименко Т.Ю.

В судовому засіданні 01,04.2013рр. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зі підстав викладених у письмовому відзиві. Крім того, представником відповідача подана заява про застосування судом позовної давності.

Представник позивача проти застосування судоми позовної давності заперечив, посилаючись на те, що про оспорюваний договір йому стало відомо під час розгляду Господарським судом м. Києва справи №23/423.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2009 року ПрАТ по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва «Мехбуд» (далі - позивач) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада-Сталь» (далі - відповідач) було отримано претензію, щодо повернення сталі в рулонах. У зазначеному документі відповідач вказував, що 01.08.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання, на підтвердження якого було підписано акт прийому - передачі майна від 10.09.2007 року. Додатком до цієї претензії відповідач надав копію договору зберігання від 01.08.2007 року.

Позивач заявляє, що зазначений договір ніколи не укладався, директор підприємства такого договору ніколи не підписував, пропозиції про укладення договору зберігання від відповідача не надходило; оригінал договору у позивача відсутній; відсутні первинні документи, підтверджуючі приймання та зберігання майна, відомості про якість і вид сталі, яку нібито було отримано позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 названого Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд звертає увагу на те, що за 9 днів до вищезазначеної претензії відповідач надіслав на адресу позивача ще одну претензію від 21.10.2009 року, в якій, посилаючись на той же акт приймання - передачі майна від 10.09.2007 року, зазначав, що він є ніби то додатком до вже іншого договору зберігання, який укладений 01.08.2009 року.

У всіх випадках, посилаючись на різні договори відповідач за основу покладає акт приймання - передачі майна від 10.09.2007 року.

Позивач та відповідач визнають, що між ними дійсно було укладено Договір зберігання № 02/09, однак даний договір є оплатним та має дату укладання 19 вересня 2007 р., який було підписано керівником підприємства. Суд звертає увагу на те, що останні аркуші цих двох договорів є повністю ідентичними, і позивач зазначає, що третій аркуш договору зберігання від 01.08.2007 року був взятий відповідачем від реального підписаного договору зберігання від 19.09.2007 року, в той час як перші 2 аркуші договору від 01.08.2007 року надруковані та підкріплені ним самостійно.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Для приймання матеріальних цінностей необхідно наявність довіреності на представника підприємства, це є єдиною підставою, для передачі майна саме цій особі.

Згідно зі ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцю в цілості. Договір зберігання (схову) між юридичними особами або між юридичною та фізичною особами має бути укладений у письмовій формі.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважатиметься дотриманою, якщо приймання речі (товару) буде посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 1 ст. 937 ЦКУ). Тобто першим документом, яким оформляються відносини приймання-передачі цінностей на відповідальне зберігання, є договір відповідального зберігання, а другою та невід'ємною частиною довіреність на представника.

Крім того, згідно чинного законодавства безпосередньо в договорі обумовлюються тонкощі передачі речі (товару) за договором зберігання. Так, передача речі (товару) від поклажодавця зберігачу і навпаки здійснюється за накладною, актом, з обов'язковою видачею довіреності

Оспорюваним Договором на зберігання від 01.08.2007 року чітко встановлено, що зберігач приймає майно на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю.

Тобто довіреність і буде тим документом, що підписується зберігачем у момент передачі йому речі, а при поверненні її власникові довіреність видасть поклажодавець зберігану, що свідчитиме про повернення речі (товару) поклажедавцю. Таким чином буде виконано умову Інструкції про облік довіреностей, у п. 2 якої зазначено, що «...цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів».

Довіреність на гр. Гончар Сергія Степановича 10.09.2007 року на прийняття майна від Відповідача ніколи не надавалася, про що свідчить реєстр довіреностей підприємства.

За змістом ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З диспозиції наведеної норми вбачається, що правочин вважається укладеним представником з перевищенням повноважень, якщо на момент вчинення правочину наявних у представника повноважень недостатньо для його вчинення. Тобто, такий правочин може вчинятись особою, яка має певні повноваження, але перевищила їх.

Позивач жодних дій по схваленню підписаного Гончаром С.С. акту приймання - передачі майна не виконував, крім того дізнався про наявність такого акту лише після претензії відповідача.

Приписами ч.З ст.92 ЦК України, встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Зважаючи, що за оспорюваним договором, а саме п. 2.1.1. наявність довіреності на представника зберігана при прийманні майна є обов'язковою, тому, обов'язок перевіряти повноваження представника зберігана лежить саме на Поклажодавці, а отже відповідачу (Поклажодавцю) були відомі обмеження повноважень представника Зберігана.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, а саме на відсутність довіреності на особу, яка ніби то прийняла майно, письмова форма договору є недодержаною, що, як наслідок, тягне за собою визнання правочину недійсним

У зберігана річ (товар), яку прийнято на відповідальне зберігання, обліковуватиметься на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Отже, за дебетом позабалансового рахунка 023 зберігайч обліковуватиме приймання речі (товару) на відповідальне зберігання, а за кредитом рахунка 023 - вибуття такої речі (товару)

В оборотньо - сальдовій відомості по рахунку 023 на 10.09.2007 рік відсутні записи стосовно отримання майна на безоплатне зберігання, згідно акта приймання - передачі від 10.09.2007 року, що ще раз підтверджує відсутність такого майна та відповідно підписаного договору.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Статтею 43 цього ж Кодексу унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У висновку судово-технічної експертизи від 12.07.2012р. зазначено, що папір 2-го аркушу (сторінка 3) представленого на експертизу Договору зберігання від 01.08.2007р. відрізняється від паперу 1-го аркушу (сторінки 1 та 2) Договору зберігання від 01.08.2007р. та від паперів 1-го та 2-го аркушів (сторінки 1-3) Договору зберігання від 19.09.2007р. за кольором, рівномірністю на просвіт («хмарністю»), щільністю та товщиною, що свідчить про їх різну родову належність. Папір 1-го аркушу (сторінки 1 та 2) Договору зберігання від 01.08.2007р. відрізняється від паперів 1-го та 2-го аркушів (сторінки 1-3) Договору зберігання від 19.09.2007р. за кольором, щільністю та товщиною, що свідчить про їх різну родову належність.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі -ГК України).

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

При розгляді справи судом встановлено, що про оспорюваний договір відповідачу стало відомо під час розгляду Господарським судом м. Києва справи №23/423 в 2010 році. За вказаних обставин, подана відповідачем заяву про застосування позовної давності, не можу бути судом задоволена.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи..

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону України «Про адвокатуру»).

Згідно частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Кондюриною Яною Олександрівною, що діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №470 від 10.12.2009р., був укладений договір про надання адвокатських послуг від 01.11.2011р. 30.10.2012р. до даного договору була укладена додаткова угода. Платіжним дорученням №63 від 20.01.0212р. позивач перерахував адвокату Кондюриній Яні Олександрівні грошові кошти в сумі 3000, 00 грн. Підставою перерахування коштів був договір від 01.11.2011р. про надання юридичних послуг.

З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3000 грн. - вартість адвокатських послуг.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати понесені позивачем по сплаті судового збору в сумі 985 грн. та витрати по сплаті експертизи в сум і 6642 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір зберігання від 01.08.2007р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада Сталь» (08600, М. Васильків, вул.. Гоголя, 5, код ЄДРПОУ 35185636) на користь Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва «Мехбуд» (03142, м. Київ, вул.. Академіка Кримського, 4а, код ЄДРПОУ 05418038) 985 грн. судового збору, 6 642 грн. витрати за проведення судової експертизи, 3000 грн. оплата послуг адвоката.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.04.2013 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.