Постанова

від 01.08.2013 по справі 36/413

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Справа № 36/413

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.06.13 у справі№36/413 за позовомПриватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Армада Сталь" провизнання договору недійсним

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.07.13 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий , Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним акціонерним товариством по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" у листопаді 2011 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Сталь" про визнання недійсним договору зберігання від 01.08.07. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що оспорюваний договір ним не укладався, директором не підписувався. Наголошував позивач і на тому, що акт прийому - передачі майна від 10.09.07, підписаний від його імені неуповноваженою особою, без довіреності. При цьому, позивач посилався на приписи статей 16, 203, 215, 241, 936, 937 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.13, ухваленим суддею Трофименко Т.Ю., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції як на підставу визнання договору недійсним вказав на недотримання сторонами письмової форми договору зберігання, оскільки відсутня довіреність на особу, яка прийняла майно, при цьому суд зазначив, що позивачем дій щодо схвалення цього правочину не вчинялось, відсутні і записи щодо прийняття цього майна на зберігання в бухгалтерському обліку позивача. Окрім цього, місцевий суд послався на висновок судово-технічної експертизи від 12.07.12, в якому зазначено, що сторінки договору відрізняються за кольором, щільністю та товщиною. Водночас, суд першої інстанції відмовив відповідачеві у застосуванні строку позовної давності, оскільки позивач про оспорюваний договір дізнався у 2010 році. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 16, 92, 203, 215, 241, 256, 257, 267, 936, 937 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Алданової С.О. - головуючого, Коршун Н.М., Сітайло Л.Г., постановою від 17.06.13, перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним у разі, коли це прямо передбачено законом, в даному спорі, про дотримання письмової форми договору зберігання у відповідності до приписів статті 937 Цивільного кодексу України свідчить акт прийому-передачі майна від 10.09.07, який підтверджує приймання майна на зберігання на умовах договору зберігання від 01.08.07. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що висновок судово-технічної експертизи не підтверджує факту підробки договору зберігання. Водночас, апеляційний суд також відмовив відповідачеві у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Приватне акціонерне товариство по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статей 241, 937 Цивільного кодексу України, положень Наказу Мінфіну України від 16.05.96 №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Скаржник вважає, що договір є тим документом, котрий має посвідчувати відносини зі зберігання та наголошує на тому, що акт приймання - передачі від 10.09.07 містить посилання на інший договір, підписаний неуповноваженою особою, без довіреності. Не погоджується скаржник також з відхиленням апеляційним судом наданого ним реєстру довіреностей підприємства та вважає, що саме поклажодавець повинен перевіряти повноваження представника зберігача. Скаржник заперечує факт отримання майна на зберігання за цим договором та вказує на відсутність доказів схвалення позивачем цього правочину.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Сталь" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Від Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" надійшла телеграма про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з хворобою представника товариства, проте, вказане клопотання колегією суддів відхиляється, оскільки учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1 - 5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. При цьому, заявником не доведено неможливості заміни представника. Окрім цього, ухвалою Вищого господарського суду України від 23.07.13 про призначення скарги до розгляду сторони попереджались про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Сталь" про визнання недійсним договору зберігання від 01.08.07. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. При цьому, обов'язок доведення наявності таких обставин покладається на позивача. Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Отже, про дотримання письмової форми договору зберігання, відтак і виникнення між сторонами правовідносин зі зберігання, може свідчити будь - який документ підписаний сторонами. Судом апеляційної інстанції установлено, що договір зберігання від 01.08.07, який є предметом судового розгляду, укладений між Приватним акціонерним товариством по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" - зберігачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армада Сталь" - поклажодавцем, і за умовами цього договору зберігач приймає на відповідальне зберігання ТМЦ в кількості та в асортименті вказаному в акті приймання-передачі. Установлено апеляційним судом і те, що 10.09.07 сторони підписали акт приймання-передачі майна, за яким на зберігання передана сталь в рулонах з покриттям 0,50 мм*1250 мм (9003) у кількості 19,044 тонн, вартістю 130133,94 грн без ПДВ. Як убачається з матеріалів справи, підставою недійсності договору зберігання позивачем фактично визначено те, що 3-тя сторінка договору, з печаткою та підписами, приєднана до оспорюваного договору з іншого договору, а акт приймання - передачі майна до цього договору від 10.09.07 підписаний представником без довіреності. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції керуючись приписами статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України оцінивши висновки судово-технічної експертизи від 16.09.11 та від 12.07.12, визнав їх таким, що не підтверджують доводів позивача про те, що 3-тя сторінка договору, з печаткою та підписом, приєднана до оспорюваного договору з іншого договору. Не можуть бути підставою для визнання договору недійсним і посилання позивача на порушення при прийманні майна на зберігання вимог пункту 2.1.1 договору, за яким зберігач приймає майно на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю. Як установлено судом апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного розгляду справи, акт приймання - передачі майна від 10.09.07, підтверджує факт приймання позивачем визначеного у ньому майна на зберігання підписаний у відповідності до умов спірного договору. Виходячи з того, що апеляційним судом не установлено обставин, з якими законодавство пов'язує визнання договору зберігання недійсним, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження, тому не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.13 у справі № 36/413 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства по розробці і виготовленню засобів механізації будівництва "Мехбуд" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова