Постанова

від 08.04.2013 по справі 56/170

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 56/170

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів :Дерепи В.І. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Клініка доктора Василевича" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі№ 56/170 господарського судуміста Києва за позовомПриватного підприємства "АМТТ ТРЕЙД" доПриватного підприємства "Клініка доктора Василевича" простягнення 21 215, 82 грн.

за участю представників від: позивача не з'явився відповідача директор Василевич В.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 у справі № 56/170, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013, задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "АМТТ ТРЕЙД" (Позивач), стягнуто з Приватного підприємства "Клініка доктора Василевича" (Відповідач) заборгованість за договором підряду № 53 від 09.12.2009.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій вказали на їх обґрунтованість і послалися на норми статей 525, 526, 530, 549, 625, 837 Цивільного кодексу України, статтю 193, 230 Господарського кодексу України, які передбачають необхідність виконання договірних зобов'язань і відповідальність за виконання умов договору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами Приватне підприємство "Клініка доктора Василевича" звернулося з касаційною скаргою, в якій вказує на невідповідність судових рішень фактичним обставинам справи та просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі № 56/170, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 09.12.2009 між Приватним підприємством "Клініка доктора Василевича" (Замовник) і Приватним підприємством "АМТТ ТРЕЙД" (Підрядник) укладено договір підряду № 53, за умовами якого Підрядник зобов'язався виконати роботи по монтажу алюмінієвих монолистків будівлі першого поверху житлового будинку № 3 по. вул. О.Шовкуненка в місті Києві, а Замовник зобов'язаний прийняти роботу і оплатити на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили склад роботи по монтажу алюмінієвих монолистків товщиною в 1.5 мм., колір - серебристе золото із застосування мінерального утеплювача товщиною 50 мм. загальною площею приблизно 120 кв.м., а згідно розділу 3 договору розрахунки за договором мали здійснюватися у наступному порядку:

пункт 3.1 договору - перший авансовий платіж в розмірі 50% від загальної суми договору здійснюється протягом 2-х банківський днів після підписання сторонами договору;

пункт 3.2 договору - другий авансовий платіж у розмірі 20% від загальної суми договору здійснюється протягом 2-х банківських днів після виконання робіт в обсязі 1/3 частини;

пункт 3.3 договору - остаточно Замовник розраховується протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акта здачі-приймання підрядних робіт по фактично виконаних, але не оплачених роботах.

11 грудня 2009 року Відповідач перерахував на рахунок Позивача авансовий платіж у розмірі 51 300 грн. Загальну суму по договору сторони встановили у розмірі 103 320 грн.

Листом-претензією № 3 від 06.04.2010 Відповідач підтвердив виконання Позивачем роботи в обсязі 64%, але грошових коштів по другому етапу платежів (20% від загальної суми договору) Відповідач не перерахував, у зв'язку з чим Приватне підприємство "АМТТ ТРЕЙД" направило Відповідачеві претензію № 1 за вих. № 50 від 16.04.2010 з додатками до неї, підписаних і скріплених печаткою Позивача, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року по формі № КБ-3 і акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року по формі № КБ-2в на суму 99 693,74 грн.

До матеріалів справи долучено докази вручення Відповідачеві рекомендованого листа 19.04.2010. Ні суду першої інстанції ні апеляційному господарському суду Відповідач не надав доказів неотримання акта виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року, надісланих Відповідачеві рекомендованим листом № 50 від 16.04.2010.

Наданий до Вищого господарського суду України акт розпакування рекомендованого листа від Приватного підприємства "АМТТ-ТРЕЙД" за № 3168 не приймається до уваги, оскільки касаційна інстанція в силу частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не вправі досліджувати нові докази.

В серпні 2010 року Приватне підприємство "АМТТ-ТРЕЙД" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Клініка доктора Василевича" про стягнення заборгованості по авансових платежах на суму 21 024 грн. з нарахуванням 3% річних у розмірі 191,82 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто, норми закону покладають на Замовника обов'язок прийняти виконану Підрядником роботу.

Доводи Відповідача про неналежну якість виконаної роботи спростовуються експертним висновком судової будівельно-технічної експертизи № 11220/11221/11-42 від 01.11.2012, призначеної Київським апеляційним господарським судом за ухвалою від 19.09.2011 у справі № 56/170 і проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

В пункті 4 експертного висновку зазначається, що якість виконаних робіт з облицювання фасадів першого поверху житлового будинку по вулиці О.Шовкуненка, 3 в місті Києві в цілому відповідає умовам договору підряду № 53 від 09.12.2009, вихідній дозвільній документації, технічному завданню, обов'язковим нормам та правилам і державним стандартам, які діють на території України.

Тому, відмова Відповідача виконати умови договору підряду № 53 від 09.12.2009 щодо оплати другого авансового платежу є безпідставною

Частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України, частина 4 статті 849 Цивільного кодексу України надають замовнику право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.

Матеріали справи не містять доказів відмови Відповідача від договору підряду № 53 від 09.12.2009 та Відповідачем не надано доказів оплати, виконаної Позивачем роботи.

Оскільки, договір підряду № 53 від 09.12.2009, укладений між Позивачем і Відповідачем, у встановленому порядку не розірваний, відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України його умови є обов'язковими для виконання сторонами, а вимоги Позивача про оплату Відповідачем авансових платежів, встановлених пунктами 3.1, 3.2 договору, є обґрунтованими.

Частини 4 статті 853 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

В претензії № 3 від 06.04.2010 Відповідач вказав на загальні недоліки, виконаної Позивачем роботи, (абсолютна неякісність, невідповідність, бракованість та пошкодженість матеріалу), але свої доводи Відповідач не підтвердив експертним висновком, як цього вимагають норми закону.

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилаючись на невірне застосування норм матеріального і процесуального права, Відповідач вказує, зокрема, на статті 318, 882 Господарського процесуального кодексу України, яких не існує; постанову Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11, роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366, які втратили чинність; не обґрунтовує, в чому полягає порушення частини 5 статті 318 Господарського кодексу України, статей 526, 530 Цивільного кодексу України, пункту 38 постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку".

Безпідставними є посилання Відповідача на розгляд справи в апеляційному господарському суді у незаконному складі колегії суддів, оскільки, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 сформована колегія суддів у складі суддів Мартюк А.І., Новікова М.М, Михальської Ю.Б, які здійснювали розгляд апеляційної скарги по справі № 56/170.

В касаційній скарзі Відповідач посилається на відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що термін дії договору № 53 від 09.12.2010 закінчився 24.01.2010, але договір укладений між сторонами 09.12.2010 не міг закінчитися 24.01.2010, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином, пункт 12.1 договору встановлює, що закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від виконання сторонами своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.

Не коректними є посилання скаржника на неправомірність постанови Апеляційного господарського суду міста Києва, оскільки в системі господарських судів така судова інстанція відсутня.

Не приймаються до уваги доводи Відповідача про те, що ним частково сплачені Позивачеві грошові кошти готівкою з огляду на те, що такі докази відсутні і судом касаційної інстанції не приймаються до уваги доводи Відповідача, викладені в касаційній скарзі, щодо неналежного виконання Позивачем умов договору підряду щодо площі виконаних робіт, кольору матеріалу і таке інше, оскільки пунктом 5.2.5 договору на Замовника покладено обов'язок здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягів, якістю і вартістю виконаних Підрядником робіт, діючим будівельним нормам і правилам, проектно-кошторисній документації, відповідності використаних матеріалів, виробів, конструкцій і обладнання Державним стандартам, Технічним умовам і умовам даного договору підряду.

Крім того, умовами договору визначена вартість робіт, яка складає суму 103 320 грн., а предметом даного спору є стягнення, передбачених договором авансових платежів, у процентному відношенні до договірної суми, а не від фактичної площі виконаних робіт.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що Позивачем не надсилалася Відповідачеві вимога про виконання зобов'язання у порядку, визначеному частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а тому відповідальність Відповідача по перерахуванню коштів не настала.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 вказується на те, що право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів, але досудове врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Ці ж застереження містить постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 43/308-10, у якій зазначається, що вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує судового захисту.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції був присутній директор Приватного підприємства "Клініка доктора Василевича" Василевич В.С, а тому не може бути скасованою постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі з огляду на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції не приймав участі представник Відповідача, оскільки, відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у першій інстанції. Тому, представник Відповідача в суді апеляційної інстанції мав можливість надати докази і пояснення по даному спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, не вбачає правових підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі № 56/170.

Касаційна скарга Приватного підприємства "Клініка доктора Василевича" залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Клініка доктора Василевича" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 у справі № 56/170 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді В.І Дерепа

Д.С. Кривда