Постанова

від 08.04.2013 по справі 14/179-11/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Справа № 14/179-11/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача:Танасійчук Т.Б., дов. б/н від 31.08.2012р.; від відповідача 1:Волошинович О.П., дов. б/н від 02.01.2013р. Сорока В.В. - директор; від відповідача 2:не з'явився; від відповідача 3:не з'явився; від третьої особи 1:Кузьмін А.Д., дов. б/н від 01.04.2013р.; від третьої особи 2:не з'явився; від третьої особи 3:Сидоренко С.М., довю б/н від 01.04.2013р.; від третьої особи 4:не з'явився; від третьої особи 5:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інга" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. у справі господарського суду№14/179-11/13 Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інга" до 1.Малого підприємства "Будкомплект"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд"; 3.Комунального підприємства Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" треті особи 1.Виробничо-торгівельна фірма "Артанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ; 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж"; 3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколайн"; 4.Приватне підприємство "Мішель"; 5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Артель" провизнання правочину недійсним, визнання недійсним реєстраційного посвідчення, витребування нерухомого та рухомого майна В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 24.09.2012р. (складене 01.10.2012р.) у справі №14/179-11/13 позовні вимоги задоволені частково. Витребувано у Малого підприємства "Будкомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інга" нерухоме майно отримане від Орендного тресту "Поліськсільбуд", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Трест "Поліськсільбуд" по акту прийому-передачі майна від 12.12.1994р., що знаходиться за адресою: Київська область. Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2, а саме: корпус №1 площею 1809 кв.м; відкритий склад з естакадою (площадка замощення біля корпусу №1) площею 1203 кв.м; кисневий цех площею 108 кв.м; гараж біля котельні з кладовою площею 48 кв.м, склад алебастра площею 120 кв.м (виробничий корпус №2 спільна рампа); корпус №2 (механічний цех) площею 576 кв.м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. у справі №14/179-11/13 зазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інга", з прийнятою постановою апеляційного господарського суду не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. у справі №14/179-11/13, а рішення господарського суду Київської області від 24.09.2012р. у справі №14/179-11/13 - залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У письмових відзивах на касаційну скаргу Мале підприємство "Будкомплект", Виробничо-торгівельна фірма "Артанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколайн", Приватне підприємство "Мішель" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Артель" просили оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 01.04.2013р. Вищий господарський суд України в порядку приписів ст.ст. 77, 111 5 України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 08.04.2013р. з'явились: представник скаржника, який підтримав вимоги касаційної скарги; представники Малого підприємства "Будкомплект", Виробничо-торгівельної фірми "Артанія" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайн", які заперечували проти задоволення касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників - не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інга".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.04.1992р. між Орендним трестом "Поліськсільбуд" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд") та Господарською асоціацією малих підприємств (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інга") укладено договір купівлі-продажу майна, а саме: виробничий цех №1, виробничий цех №2, обладнання цехів, будівлю контейнерної та мостовий кран, загальною вартістю 964 094,68 крб.

Відповідно до пунктів 2 та 3 зазначеного договору оплата за придбане майно повинна бути здійсненна до 15.07.1992р., а після оплати основні виробничі фонди переходять у власність асоціації.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.07.1992р. асоціацією здійснено оплату виставленого Трестом рахунку-фактури № 11 від 03.07.1992р. на суму 1 234 040 руб.

Відповідно до ст. 128 ЦК Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, апеляційною інстанцією вірно прийнято до уваги те, що на відміну від норм ЦК України, норми ЦК Української РСР не пов'язували виникнення права власності на нерухоме майно з моментом його державної реєстрації, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що до Господарської асоціації малих підприємств право власності на майно вказане у договорі від 28.04.1992р. перейшло 10.07.1992р., після оплати останньою рахунку виставленого Орендним трестом "Поліськсільбуд".

Рішенням зборів працівників тресту "Поліськсільбуд", оформленим протоколом №1 від 13.05.1994р., під час приватизації державного майна та розподілу власного майна Орендного тресту "Поліськсільбуд" між його організаціями, в розподіл включене майно, що придбане Господарською асоціацією малих підприємств у Орендного тресту "Поліськсільбуд" відповідно до договору купівлі-продажу від 28.04.1992р.

20.05.1994р. між Фондом державного майна України по Київській області (продавець) та Організацією орендарів орендного тресту "Поліськсільбуд" (покупець) оформлено договір купівлі-продажу №43, відповідно до умов якого продавець продає а покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу орендного тресту "Поліськсільбуд" шляхом викупу майна трудовим колективом на підставі укладеної з регіональним відділенням Додаткової угоди про внесення змін та доповнень до договору оренди (щодо викупу майна) державного майна орендним трестом "Поліськсільбуд" №104 від 31.12.1992р. (що підтверджується актом приймання-передачі від 12.09.1994р. та листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №05-14-1729 від 21.06.2012р.).

Також апеляційною інстанцією встановлено, що приватизація державного майна цілісного майнового комплексу Орендного тресту "Полісьсільбуд" була завершена 12.09.1994р. (що підтверджується свідоцтвом про власність за реєстраційним № 103-ВП від 12.09.1994р.).

12.12.1994р. між Орендним трестом "Полісьсільбуд" (продавець) та Малим підприємством "Будкомплект" (покупець) було оформлено договір купівлі-продажу державного майна орендного тресту "Полісьсільбуд", відповідно до умов якого продавець продав, а покупець викупив державне майно "Корпус № 1 1809 кв.м.; Открытый склад с эстакадой 1203 кв.м.; Кислородный цех 108 кв.м.; Гараж возле котельной с кладовой 48 кв.м.; Механический цех /корпус № 2 576 кв.м.; Склад алебастру 120 кв.м.; Автомашина ЗИЛ-130, Оборудование" шляхом викупу майна трудовим колективом (що підтверджується актом приймання-передачі від 12.12.1994р. із зазначенням назви майна, його площі та вартості).

Отже, як вірно визначився господарський суд апеляційної інстанції, Мале підприємство "Будкомплект" є власником придбаного майна за договором купівлі-продажу державного майна орендного тресту "Полісьсільбуд" від 12.12.1994р.

Так, звертаючись до місцевого господарського суду з відповідною позовною заявою з певних підстав, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.12.1994р. укладений між Орендним трестом "Поліськсільбуд" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд") та Малим підприємством "Будкомплект" зазначаючи, що договір порушує права позивача як власника нерухомого майна, оскільки за даним правочином передавалося майно, яке вже належало позивачу, як правонаступнику Господарської асоціації малих підприємств, що підтверджується, зокрема: договором купівлі продажу б/н від 28.04.1992р. між Орендним Трестом "Поліськсільбуд", правонаступником якого є ТОВ Трест "Поліськсільбуд" та Господарською асоціацією малих підприємств, правонаступником, якої є позивач, рахунком-фактурою № 11 від 03.07.1992р.

Перевіряючи зазначені обставини, на відміну від місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 28.04.1994р. між Орендним трестом "Поліськсільбуд" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Трест "Поліськсільбуд") та Господарською асоціацією Малих Підприємств (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Інга"), останній придбав таке нерухоме майно:"- Производственный цех № 1; - Производственный цех № 2; - Оборудование цехов; - Здание контейнерной; Мостовой кран".

А за договором купівлі-продажу від 12.12.1994р. Малим підприємством "Будкомплект" придбано у Орендного тресту "Полісьсільбуд" таке нерухоме майно: " - Корпус № 1 1809 кв.м.; - Открытый склад с эстакадой 1203 кв.м.;- Кислородный цех 108 кв.м.; - Гараж возле котельной с кладовой 48 кв.м.;- Механический цех/корпус № 2 576 кв.м.; - Склад алебастру 120 кв.м.; - Автомашина ЗИЛ-130, - Оборудование".

З урахуванням приписів ст. 184 ЦК України апеляційна інстанція вірно визначилась, що вказане в позовній заяві майно відноситься до майна, яке за своєю правовою природою необхідно характеризувати не за родовими ознаками речі, а за індивідуально визначеними ознаками.

Беручи до уваги те, що в оскаржуваному договорі купівлі-продажу від 12.12.1994р. предмети продажу наділені назвою та площею майна, а у договорі купівлі-продажу від 28.04.1992р. - тільки назвою, сторонами не наділені предмети договорів достатніми індивідуальними ознаками, які б надавали змогу ідентифікувати майно, та з урахуванням відмінностей у назвах останніх, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що зазначені обставини виключають можливість вважати предмети зазначених договорів купівлі-продажу такими, що вказують на одне й те саме майно.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що на відміну від місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111 7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. у справі №14/179-11/13 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. у справі №14/179-11/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інга" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков