Постанова

від 19.03.2013 по справі 2а-2586/09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ К/9991/56099/11

К/9991/53006/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області про перерахунок пенсії, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2009 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2011 року, -

у с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалід 2-ої групи і за правилами статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон № 796-ХІІ) має право державну та додаткову пенсії в розмірі кратному мінімальній пенсії за віком.

Стверджуючи, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідає розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову відповідача привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки з 14 вересня 2009 року.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2009 року, зміненою постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірними дії і зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, з 14 вересня 2009 року по 18 червня 2011 року, в решті позову відмовлено.

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції, а відповідач просить рішення судів скасувати і відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарг сторін, з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2-ої групи, одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50,54 Закону № 796-ХІІ.

Задовольняючи частково позов, суди виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законах України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про Державний бюджет України на 2011 рік», із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, статтею 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.

Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.

Тому, суди правильно виходили із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а їх висновок, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є обгрунтованим.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009-2011 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Проте, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини сторін, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом № 796-ХІІ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, висновок судів щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у 2009-2011 роках відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку зазначивши кінцевий період перерахунку спірних доплат до пенсії позивача.

Так, за визначеннями, наведеними в статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійні виплати -це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія -це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, однією з ознак, що характеризують пенсійні виплати, крім одноразових, є їх періодичність (щомісячна виплата).

Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії, а тому належить до щомісячних виплат.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України у зазначеній категорії справ суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, визнає такі дії незаконними і зобов'язує відповідача провести нарахування та здійснювати виплату належних сум.

При цьому суд не може встановлювати кінцевий строк виплати нарахованої пенсії, оскільки це обмежуватиме право позивача на отримання пенсії. Крім цього, суд у зазначеній категорії справ не наділений повноваженнями регламентувати порядок діяльності суб'єкта владних повноважень шляхом встановлення кінцевого строку здійснення виплат.

У свою чергу відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб'єкт владних повноважень, здійснюючи свої владні управлінські функції, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку виплати пенсій, припинення участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які вже звертав увагу суд.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання здійснити перерахунок та виплачувати належні платежі, суд, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсій або встановлення такого права в судовому порядку, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх перерахунку і виплати, певним часовим проміжком.

Враховуючи наведене судові рішення, у частині визначеного кінцевого періоду перерахунку пенсії позивача підлягають зміні та виключенню обмежувальної дати спірного перерахунку -18 червня 2011 року. В решті касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуки Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 грудня 2009 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2011 року, у частині кінцевої дати перерахунку пенсії, змінити, виключити з тексту резолютивної частини рішення суду апеляційної інстанції обмежувальну дату перерахунку пенсії позивача -18 червня 2011 року.

В решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.