Постанова

від 01.04.2013 по справі 6/247-7/150-75-53/360

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа№ 6/247-7/150-75-53/360

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.04.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року

у справі № 6/247-7/150-75-53/360 (суддя Морозов С.М.)

за скаргою першого заступника прокурора Західного регіону України з

нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського

міського управління юстиції

за позовом закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП-0261»

до 1) Західного управління капітального будівництва Міністерства

оборони України

2) Міністерства оборони України

3) Військової частини А3641 (А0780)

про стягнення 476 204,00 грн.

за участю Військової прокуратури Західного регіону України

за участю Військової прокуратури Львівського гарнізону,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Волинської області звернулось закрите акціонерне товариство «Луцьке АТП-0261» з позовом до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання за позивачем права власності на одну однокімнатну та одну двокімнатну квартири загальною житловою площею 94 кв. м. у місті Луцьку по вул. Даньшина, 52. Під час розгляду справи до участі у справі було залучено як співвідповідачів Міністерство оборони України та Військову частину А3641 (А0780). Крім того, позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно 476204 грн., що складає вартість 94 кв. м. житла, а також покласти на відповідачів крім державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 20000 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 31.03.2008 року матеріали справи №7/150-75 надіслано за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду № 6/247-7/150-75-53/360 від 21.02.2011 року позовні вимоги задоволено частково. 07.03.2011 року видано накази № 6/247-7/150-75-53/360 на виконання рішення від 21.02.2011 року № 6/247-7/150-75-53/360. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011року рішення №6/247-7/150-75-53/360 від 21.02.2011 року залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року було залишено без змін.

Ухвалою суду від 07.11.2011 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року, відмовлено Закритому акціонерному товариству «Луцьке АТП-0261» у задоволенні заяви про винесення додатково рішення по справі № 6/247-7/150-75-53/360.

02.04.2012 року на адресу господарського суду м. Києва надійшла скарга Військової прокуратури Західного гарнізону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якій скаржник просить визнати незаконними дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в частині арешту транспортного засобу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України марки Шкода Октавія реєстраційний номер ВС2973ВО та передачі його на відповідальне зберігання представнику приватного підприємства «Нива» та заборонити Галицькому відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчиняти будь-які дії, пов'язані з реалізацією транспортного засобу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України марки Шкода Октавія реєстраційний номер ВС 2973 ВО.

На обґрунтування скарги прокуратура зазначає, що державний виконавець незаконно виніс постанову про арешт транспортного засобу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України марки Шкода Октавія реєстраційний номер ВС 2973 ВО та передано на відповідальне зберігання представнику ПП «Нива». Прокуратура вважає дії ВДВС незаконними, оскільки Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є державною госпрозрахунковою організацією даного Міністерства оборони України, у відповідності до Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Крім цього, реалізація права на вимогу уповноважених осіб щодо державного підприємства чи господарського товариства, у статутному фонді якого є частка держави, що виникає з виконання певних робіт, укладання цивільно-правових угод тощо, може бути обмежено, якщо цього вимагають інтереси Українського народу та забезпечення економічної безпеки держави.

Ухвалою суду від 21.05.2012 року в задоволенні скарги Військовій прокуратурі Західного гарнізону України на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2012 року ухвала господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року були скасовані, а справа № 6/247-7/150-75-53/360 направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Так, при новому розгляді зазначеної скарги першого заступника військового прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на дії Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року по справі 6/247-7/150-75-53/360 було відмовлено в її задоволенні.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 22.01.2013 року перший заступник військового прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року по справі № 6/247-7/150-75-53/360 та прийняти нове рішення, яким скаргу на дії Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції в частині арешту транспортного засобу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України марки Шкода Октавія, реєстраційний номер ВС 2973 ВО та передачі його на відповідальне зберігання представнику ПП «Нива» задовольнити, визнавши такі дії незаконними. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року по справі № 6/247-7/150-75-53/360.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 01.04.2013 року представники Міністерства оборони України надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким скаргу на дії Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції задовольнити.

Представники Військової прокуратури Західного регіону України, Військової прокуратури Львівського гарнізону, ЗАТ «Луцьке АТП-0261», Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції в судове засідання 01.04.2013 року не з'явились про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки участь в судовому засіданні 01.04.2013 року представників сторін що не з'явились у судове засідання, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. До того ж, у відповідності до ч. 2 ст. 1212 ГПК України неявка боржника, стягувача чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року є законною та обґрунтованою, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Зазначена норма Конституції України кореспондується з ст. 115 ГПК України якою передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №28066349 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №6/247-7/150-75-53 від 20.06.2011 року про стягнення з Західного управління капітального будівництва МОУ на користь ЗАТ Луцьке АТП-0261 794 241,77 грн. збитків, 7 942,42 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ, 20000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 2 007,60 грн. витрат за проведення експертизи, а всього - 824 309,79 грн.

Так, у зв'язку з невиконанням відповідачем добровільно, у строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання виконавчого документу рішення суду, державним виконавцем 10.08.2011 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду міста Києва №6/247-7/150-75-53 від 20.06.2011 року про стягнення з відповідача на користь позивача 824 309,79 грн.

Крім того, 29.08.2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 31.08.2011 року - постанову про арешт коштів боржника.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно повідомлення з обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 29.08.2011 року, станом на 06.09.2011 року у реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація про наявність зареєстрованого нерухомого майна за відповідачем відсутня, а відповідно до повідомлення ПАТ «Кредобанк» від 09.09.2011 року Управління не має коштів на рахунках.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи є Акт опису й арешту майна Управління від 16.09.2011 року на підставі якого здійснено опис майна, яке належить Управлінню на праві власності, а саме: транспортний засіб марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер ВС 2973 ВО. Вказаний автомобіль передано на відповідальне зберігання представнику Управління Королю Михайлу Степановичу, а 07.03.2011 року згідно акту державного виконавця даний транспортний засіб було вилучено та передано на відповідальне зберігання представнику ПП Нива В.Ш.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо (стаття 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки боржником за виконавчим провадженням є управління, як складова структура Збройних сил України (стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України»), якій, відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», було надано право на здійснення господарської діяльності, то як суб'єкт господарювання, управління мало право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Як вірно вказав суд першої інстанції, за наведеними вище нормами, які визначають умови та обсяги відповідальності військових частин, джерелом погашення боргових зобов'язань військової частини, як суб'єкта господарської діяльності, можуть бути лише кошти, які надходять і маються на їх рахунку.

Як зазначалося вище та встановлено місцевим господарським судом, за інформацією з обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», станом на 06.09.2011 року, у реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація про наявність зареєстрованого нерухомого майна за Управлінням відсутня, а відповідно до повідомлення ПАТ «Кредобанк» від 09.09.2011 року Управління не має коштів на рахунках.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду міста Києва про те, що наведені вище обставини позбавляють державного виконавця можливості вчиняти дії щодо виконання рішення суду.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що виконання рішення суду в справі № 6/247-7/150-75-53/360 обов'язкове для виконання державним виконавцем у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», де статтею 11 встановлено обов'язок державного виконавця вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року №1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил» визначено процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Як вірно вказав суд першої інстанції, положення зазначеної постанови застосовуються до випадків вилучення і передачі військового майна до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Управління майном це здійснення юридичних та фактичних дій щодо розпорядження майном від свого імені, за рахунок та в інтересах установників управління майном.

В свою чергу, як правильно зазначив місцевий господарський суд, зберіганням є передання для зберігання без права використання. Матеріалами справи не встановлено, що транспортний засіб марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер «ВС 2973 ВО» передано ПП Нива В.Ш. в управління, а зазначено, що транспортний засіб передано на відповідальне зберігання, тобто без права використання, задля забезпечення реального виконання рішення, у відповідності о ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 52 та ч. 1 і 7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, а арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, за рахунок його вилучення з передачею для реалізації, яка здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.

Таким чином, оскільки звернення стягнення, це є перелік передбачених законом дій, який складається з арешту, вилучення та примусової реалізації майна, то в даному випадку у виконавчому провадженні не вчинено дій щодо передання майна, яке належить Управлінню, до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Судова колегія вважає, що державним виконавцем правомірно було здійснено арешт транспортного засобу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер «ВС 2973 ВО» та передано на відповідальне зберігання представнику ПП «Нива». Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що дії державного виконавця були здійснені в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а відтак є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не забороняє накладати арешт на майно державних підприємств, він лише встановлює мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відмови позивачу у клопотанні про залучення правонаступника боржника у даній справі, оскільки процесуальне правонаступництво - залучення до участі в справі правонаступника сторони, можливе лише на стадії судового процесу, тобто до винесення судом рішення по суті справи. Як зазначив місцевий господарський суд, у даній справі позовні вимоги вже вирішені судом з винесенням відповідного рішення, а на даному етапі відбувається розгляд скарги на дії Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції вчинені державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження по виконанню рішення суду. Отже, залучення правонаступника на даному етапі процесуально не обґрунтовано, а клопотання чи заяви про заміну боржника сторонами заявлено не було. До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі наказу Міністра оборони України «Про припинення діяльності Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України» від 23.01.2012 року № 36 (з урахуванням змін наказу Міноборони від 08.02.2012 року № 68) процедура ліквідації боржника триває. Згідно з витягом ЄДРПОУ відповідач - боржник не ліквідований.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є такою що відповідає нормам закону.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року залишити без змін.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106, 1212 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року у справі № 6/247-7/150-75-53/360 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року у справі № 6/247-7/150-75-53/360 залишити без змін.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 08.04.2013 року