Ухвала

від 22.01.2013 по справі 6/247-7/150-75-53/360

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №6/247-7/150-75-53/360 22.01.13

За позовом Закритого акціонерного товариства «Луцьке АТП-0261»

до 1. Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

2. Міністерства оборони України

3. Військової частини А3641 (А0780)

про стягнення 476 204,00 грн.

за участю Військової прокуратури Західного регіону України,

за участю Військової прокуратури Львівського гарнізону,

За розглядом скарги Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Куник І.І. (керівник);

Щербюк О.Ю. (представник за довіреністю №14/01/13 від 14.01.2013р.);

від відповідача 1: Дацко Б.Я. (начальник);

Яценко А.В. (представник за довіреністю №01-13 від 09.01.2013р.);

від відповідача 2: Логін Р.А. (представник за довіреністю №220/608/д від 19.11.2012р.);

від відповідача 3: не з'явились;

від Прокуратури Західного регіону (заявника): Пантюхов О.В. (посвідчення №011863 від 28.10.2013р.);

від Прокуратури Львівського гарнізону: не з'явились;

від ДВС: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Волинської області звернулось Закрите акціонерне товариство «Луцьке АТП-0261» з позовом до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (надалі - відповідач, Управління) про визнання за позивачем права власності на одну однокімнатну та одну двокімнатну квартири загальною житловою площею 94 кв. м. у місті Луцьку по вул. Даньшина, 52.

Під час розгляду справи до участі у справі було залучено як співвідповідачів Міністерство оборони України та Військову частину А3641 (А0780).

Позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно 476204 грн., що складає вартість 94 кв. м. житла, а також покласти на відповідачів крім державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 20000 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 31.03.2008р. матеріали справи №7/150-75 надіслано за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2008р. справі присвоєно №6/247-7/150-75.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2008р. позов було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процессуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 21.10.2008р. вказану ухвалу було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2009р. ухвалу місцевого суду від 17.07.2008 та постанову апеляційної інстанції від 21.10.2008р. скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду № 6/247-7/150-75-53/360 від 21.02.2011р. позовні вимоги задоволено частково.

07.03.2011р. видано накази № 6/247-7/150-75-53/360 на виконання рішення від 21.02.2011р. №6/247-7/150-75-53/360 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. рішення №6/247-7/150-75-53/360 від 21.02.2011р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011р. було залишено без змін.

Ухвалою суду від 07.11.2011р., яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011р., відмовлено Закритому акціонерному товариству «Луцьке АТП-0261» у задоволенні заяви про винесення додатково рішення по справі № 6/247-7/150-75-53/360.

02.04.2012р. на адресу Господарського суду м. Києва надійшла скарга Військової прокуратури Західного гарнізону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якій скаржник просить визнати дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в частині арешту транспортного засобу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України марки Шкода Октавія реєстраційний номер ВС2973ВО та передачі його на відповідальне зберігання представнику приватного підприємства «Нива» незаконними та заборонити Галицькому відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчиняти будь-які дії, пов'язані з реалізацією транспортного засобу Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України марки Шкода Октавія реєстраційний номер ВС2973ВО.

На обґрунтування скарги на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції представник прокуратури зазначив, що державний виконавець незаконно виніс постанову про арешт транспортного засіб Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України марки Шкода Октавія реєстраційний номер ВС 2973 ВО та передано на відповідальне зберігання представнику ПП «Нива». Дії ВДВС є незаконними, оскільки Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є державною госпрозрахунковою організацією даного Міністерства оборони України, у відповідності до Закону України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25%, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна. Крім цього, реалізація права на вимогу уповноважених осіб щодо державного підприємства чи господарського товариства, у статутному фонді якого є частка держави, що виникає з виконання певних робіт, укладання цивільно-правових угод тощо, може бути обмежено, якщо цього вимагають інтереси Українського народу та забезпечення економічної безпеки держави.

Ухвалою суду від 21.05.2012р. в задоволенні скарги Військовій прокуратурі Західного гарнізону України на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. апеляційну скаргу першого заступника військового прокурора Західного гарнізону України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2012р. було повернуто скаржнику.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2012р. апеляційну скаргу першого заступника військового прокурора Західного гарнізону України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2012р. було повернуто скаржнику повторно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2012р. було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2012р. Ухвала Господарського суду міста Києва від 21.05.2012р. та Постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012р. були скасовані, а справа №6/247-7/150-75-53/360 направлена на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. №04-1/1162 від 12.12.2012р. матеріали справи було передано на повторний автоматичний розподіл справ.

Проведеним 12.12.2012р. автоматичним розподілом справ, матеріали зазначеної справи було розписано на суддю Морозова С.М.

Ухвалою суду від 17.12.2012р. скарга була призначена до розгляду на 22.01.2013р., також в судове засідання був викликаний представник державної виконавчої служби.

22.01.2013.р позивачем було подано до суду клопотання про залучення до участі в справі правонаступника відповідача - Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, посилаючись при цьому на положення ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Присутні в судовому засіданні сторони, заперечували проти задоволення зазначеного клопотання позивача.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво, залучення до участі в справі правонаступника сторони, можливе лише на стадії судового процесу, тобто до винесення судом рішення по суті справи.

Оскільки в даній справі позовні вимоги вже вирішені судом з винесенням відповідного рішення, а на даному етапі відбувається розгляд скарги дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинені державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження по виконанню рішення суду, то залучення правонаступника на даному етапі процесуально не обґрунтовано.

Окрім того, відповідач згідно наявного в матеріалах справи Витягу з ЄДРПОУ не ліквідований.

З огляду на викладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі в справі правонаступника відповідача - Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

В судове засідання 22.01.2013р. представники відповідача-3, Прокуратури Львівського гарнізону та державної виконавчої служби не з'явились.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка божника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази та скаргу Першого заступника військового прокурора Західного регіону України у відкритому судовому засіданні, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Також відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - ЗУ «Про виконавче провадження») а також п. 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р. (надалі - Інструкція), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів.

Як вже встановлено попередніми судами, на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №28066349 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва №6/247-7/150-75-53 від 20.06.2011р. про стягнення з Західного управління капітального будівництва МОУ на користь ЗАТ Луцьке АТП-0261 794 241,77 грн. збитків, 7 942,42 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ, 20000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 2 007,60 грн. витрат за проведення експертизи, а всього - 824 309,79 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем добровільно, у строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання виконавчого документу рішення суду, державним виконавцем 10.08.2011р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду міста Києва №6/247-7/150-75-53 від 20.06.2011р. про стягнення з відповідача на користь позивача 794 241,77 грн. збитків, 7 942,42 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 20 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 2 007,60 грн. витрат за проведення експертизи, а всього - 824 309,79 грн.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 29.08.2011р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 31.08.2011р. - постанову про арешт коштів боржника.

Судами встановлено, що згідно повідомлення з обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 29.08.2011р., станом на 06.09.2011р. у реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація про наявність зареєстрованого нерухомого майна за відповідачем відсутня, а відповідно до повідомлення ПАТ «Кредобанк» від 09.09.2011р. Управління не має коштів на рахунках.

В матеріалів справи є Акт опису й арешту майна Управління від 16.09.2011р. на підставі якого здійснено опис майна, яке належить Управлінню на праві власності, а саме: транспортний засіб марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер «ВС 2973 ВО».

Вказаний автомобіль передано на відповідальне зберігання представнику Управління Королю Михайлу Степановичу, а 07.03.2011р. згідно акту державного виконавця даний транспортний засіб було вилучено та передано на відповідальне зберігання представнику ПП Нива В.Ш.

Згідно з ч. 1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

А тому, як встановлено Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2012р. в цій справі, наказом Міністра оборони України «Про припинення діяльності Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України» від 23.01.2012р. №36 (з урахуванням змін наказу Міноборони від 08.02.2012р. №68) припинено діяльність Управління шляхом приєднання до Центрального територіального управління капітального будівництва.

Згідно положень п. 2 вказаного Наказу Центральне територіальне управління капітального будівництва визначено правонаступником Управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Частиною 1 статті 8 Закону закріплено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

За умовами ч. 5 ст. 8 Закону у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічне правило закріплено в абзаці 4 п. 2.1.3. Інструкції.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2012р. встановила, що матеріали справи свідчать, що одна із сторін виконавчого провадження, а саме боржник, у зв'язку з припиненням діяльності згідно Наказу Міністра оборони України «Про припинення діяльності Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України» від 23.01.2012р. №36 (з урахуванням змін Наказу Міноборони від 08.02.2012р. №68) вибув з виконавчого провадження.

Позивачем, що зазначено в описовій частині даної ухвали, як заінтересованою особою, було подано до суду клопотання про залучення до участі в справі правонаступника відповідача, але не було подано заяви про його заміну, а тому судом було відмовлено в задоволенні клопотання про залучення та надано цьому відповідну правову оцінку на виконання вимог постанови касаційної інстанції. Окрім того, як згідно і наданих пояснень в судовому засіданні та наявних в матеріалах справи доказів, а саме Витягу з ЄДРПОУ, відповідач не ліквідований.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо (стаття 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Також, враховуючи те, що оскільки боржником за виконавчим провадженням є управління, як складова структура Збройних сил України (стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України»), якій, відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», було надано право на здійснення господарської діяльності, то як суб'єкт господарювання, управління мало право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України».

Відповідно до ст. 5 закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

За наведеними вище нормами, які визначають умови та обсяги відповідальності військових частин, джерелом погашення боргових зобов'язань військової частини, як суб'єкта господарської діяльності, можуть бути лише кошти, які надходять і маються на їх рахунку.

Проте, під час здійснення виконавчого провадження, було виявлено, що за інформацією з обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», станом на 06.09.2011р., у реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація про наявність зареєстрованого нерухомого майна за Управлінням відсутня, а відповідно до повідомлення ПАТ «Кредобанк» від 09.09.2011р. Управління не має коштів на рахунках.

Наведені вище обставини позбавляють державного виконавця можливості вчиняти дії щодо виконання рішення суду.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції України).

А тому, виконання рішення суду в справі №6/247-7/150-75-53/360 обов'язкове для виконання державним виконавцем у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», де статтею 11 встановлено обов'язок державного виконавця вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Окрім того, необхідно зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.02 №1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил» визначено процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Положення зазначеної постанови застосовуються до випадків вилучення і передачі військового майна до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Управління майном це здійснення юридичних та фактичних дій щодо розпорядження майном від свого імені, за рахунок та в інтересах установників управління майном.

Однак, в свою чергу зберіганням є передання для зберігання без права використання.

Матеріалами справи не встановлено, що транспортний засіб марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер «ВС 2973 ВО» передано ПП Нива В.Ш. в управління, а зазначено, що транспортний засіб передано на відповідальне зберігання, тобто без права використання, задля забезпечення реального виконання рішення, як про це зазначено в ст. 57 Закону.

Згідно з частиною 1 ст. 52 та частинами 1 і 7 ст. 57 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, а арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, за рахунок його вилучення з передачею для реалізації, яка здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.

Оскільки звернення стягнення, це перелік передбачених законом дій, який складається з арешту, вилучення та примусової реалізації майна, то в даному випадку у виконавчому провадженні не вчинено дій щодо передання майна, яке належить Управлінню, до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

А тому, з огляду на все вищевикладене, керуючись зазначеними нормами, поясненнями сторін та наявними в матеріалах справи доказами, скарга Першого заступника військового прокурора Західного регіону України подана в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі №6/247-7/150-75-53/360 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Першого заступника військового прокурора Західного регіону України поданої в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на дії Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі №6/247-7/150-75-53/360 відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов