Рішення

від 10.04.2013 по справі 4/170-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2013 р. Справа № 4/170-10

за позовом : Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул.600- річчя, 19, м. Вінниця, 21100)

до : Приватного підприємства "АгроНіка" (вул. Мічуріна, 28, с. Тополівка, Теплицький район, Вінницька область, 23811)

про стягнення 116080,76 грн. збитків

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.

При секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін :

позивача : Педченко Г.О., довіреність № 3 від 16.01.13 р.;

відповідача : Шкрабалюк Ю.В., довіреність № б/н від 08.01.13 р.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернулася Державна екологічна інспекція у Вінницькій області з позовом до ПП «Агроніка» про стягнення збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.

Підставою звернення до суду слугувало те, що за результатами проведеної перевірки позивачем встановлено порушення ПП «Агроніка» ст.ст. 44,49 Водного кодексу України, а саме здійснення спеціального водокористування (видобуток підземних вод) без відповідного дозволу яке, на думку позивача, спричинило збитки державі на суму 116 080,76 грн., відповідно до розрахунку.

Ухвалою суду від 21.10.10 р. (суддя Білоус В.В.) порушено провадження та справу призначено до розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався з причин неподання витребуваних доказів.

У зв'язку із оскарженням відповідачем у порядку адміністративного судочинства дій інспектора Держекоінспекції (з подальшими оскарженнями процесуальних документів до вищих інстанцій), провадження у справі неодноразово зупинялося з підстав наведених в ухвалах: від 16.12.10 р. (а.с. 73), від 17.03.11 р. (а.с. 93), від 08.12.11 р. (а.с. 131-132).

Через канцелярію суду 15.02.13 р. надійшла заява позивача у якій останній зазначив, що підстави які зумовили зупинення провадження у справі відпали, оскільки справу за адміністративним позовом розглянуто Вищим адміністративним судом України та прийнято відповідну постанову (а.с. 161-163).

У зв'язку з перебуванням судді Білоуса на лікуванні, розпорядженням керівника апарату суду від 18.02.13 р. справу для розгляду передано судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 19.02.13 р. прийнято справу до свого провадження.

Цією ж ухвалою провадження у справі № 4/170-10 поновлено та призначено її до розгляду на 12.03.13 р.

Через канцелярію суду 11.03.13 р. надійшов відзив відповідача, у якому останній проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема ухвалою від 20.03.13 р. розгляд справи відкладено на 10.04.13 р.

В судове засідання 10.04.13 р. з'явилися представник позивача, яка позов підтримала та просила суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила та просила суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

На підставі наказу № 78-П від 20.04.10 р. та направлення № 355 від 26.04.10, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області у період з 05.05.10 по 25.05.10 проведено планову перевірку додержання ПП «Агроніка» вимог чинного природоохоронного законодавства, за результатами якої 25.05.10 р. складено Акт (а.с. 8-9).

Відповідно до вказаного акту, встановлено факт забору води без дозволу на спец водокористування, що є порушенням п. 9 ст. 44 та ст. 49 Водного кодексу України.

У зв'язку із виявленими порушеннями на директора ПП «Агроніка» Бевза В.Є. 25.05.10 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 47, 48, 82 КУпАП, за результатами розгляду якого винесено постанову, за якою Бевза В.Є. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (із застосуванням ст. 36 КУпАП) передбаченого ст. 82 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 901 грн. (а.с. 11-12).

У подальшому, на підставі акту перевірки, згідно «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів» затвердженої наказом Мінекобезпеки № 37 від 18.05.1995 р. зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.06.1995 року, та «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 року за № 767/16783, проведено розрахунок збитків заподіяних ПП «Агроніка» самовільним водокористуванням на суму 116 080,76 грн. виходячи з обсягу фактично відібраної води, який відповідно до довідки ПП «Агроніка» № 88 від 02.06.10 р. становив 19 750 м/3.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких вважає що наявні у справі докази підтверджують вину відповідача у нанесенні збитків, за що останній повинен нести матеріальну відповідальність, та на його думку, позовна вимога підтверджується:

- Актом перевірки (а.с. 8), яким встановлено водозабір без відповідного дозволу, який підписаний керівником підприємства без заперечень;

- Протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 11);

- Постановою про накладення адміністративного стягнення (а.с. 12);

- Розрахунком розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання вод (артезіанська свердловина) (а.с. 13);

- Довідкою № 88 від 02.06.10 р. (а.с. 10);

- Висновками адміністративних судів щодо відсутності порушень у діях інспекції під час проведення перевірки (а.с. 52-54, 68-70, 162-163);

- Іншими доказами, у тому числі що підтверджують глибину свердловини, яка становить 9 м.

Таким чином, посилаючись на ст. 1166 ЦК України, та Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів від 20.07.09 р. № 389 вважає позов обґрунтованим та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях, вважає позов безпідставним та таким що не підлягає задоволенню посилаючись на наступне:

- під час перевірки інспектором не встановлено глибину артезіанської свердловини, а подані з цього приводу позивачем докази є неналежними, зазначає що глибина свердловини становить 153 м., у свою чергу «Методика» у даному випадку не застосовується;

- у акті перевірки не вказано що самовільне використання води спричинило забруднення навколишнього природного середовища;

- перевіркою не встановлено яку саме кількість води відібрано відповідачем, а довідка № 88 від 02.06.10 р., є неналежним доказом;

- вказує, що перевіркою не встановлено протиправної поведінки відповідача та причинного зв'язку із завданими збитками;

- зазначає, що каптажна криниця, дозвіл на яку ПП «Агроніка» отримало 01.09.10 р., глибина якої становить 9 м., не була об'єктом перевірки та не є артезіанською свердловиною, вказаною у акті;

- також вказує на інші обставини які, на думку відповідача, вказують на безпідставність заявленого позову.

За таких обставин представник відповідача вважає що позов про стягнення збитків є необґрунтованим та просить суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши усі обставини справи та надавши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем протягом періоду з 25.08.09 р. по 08.09.09 р. здійснювалось спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу.

Положеннями статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованою в Мін'юсті України 14.08.2009р. за № 767/16783 (надалі - Методика).

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована позивачем за період з 25.08.09 р. по 08.09.09 р. відповідно до зазначеної Методики та складає 116 080,76 грн.

Однак, за результатами вивчення матеріалів справи, суд приходить до висновку, що вказана вище Методика не поширюється на спірні правовідносини.

Так, п. 1.2. Методики в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод та обумовлені , зокрема, самовільним використанням водних ресурсів .

Крім того, п. 9.1 розділу ІХ Методики передбачений розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20м ), який здійснюється за формулою: 3 сам = 100 *W * Тар,

де, W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3.

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./куб.м., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту пунктів 1.2 та 9.1 Методики, обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності . (до такого висновку прийшов Вищий господарський суд України у постанові від 02.04.12 р. у справі № 5015/4372/11, та у постанові від 10.01.12 у справі № 5013/337/11).

Згідно з п. 4.1 Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи (у тому числі згідно Акту перевірки), Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області не встановлено та не подано до суду доказів забруднення водних об'єктів самовільним використанням водних ресурсів , що виключає можливість розрахунку збитків за формулою 23, визначеною п. 9.1. Методики.

Крім того, похідним показником розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, є фактичний об'єм самовільно відібраної води.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявним у ній Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.05.10 р., самовільний забір води здійснювався відповідачем з артезіанської свердловини та, згідно довідки № 88 від 02.06.10 р., встановлено фактичне використання підземних вод у об'ємі 19 750 м 3 .

Згідно п. 9.1. Методики, встановлено обмеження по глибині артезіанської свердловини - до 20 м.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області не встановлено глибини артезіанської свердловини (ні у акті перевірки, ні у матеріалах за протоколом про адміністративне правопорушення, ні у розрахунку визначення розміру збитків глибину не зазначено).

У свою чергу суд не приймає як доказ копію дозволу на спеціальне водокористування виданого 01.09.10 р. ПП «Агроніка» поданого позивачем, оскільки даний дозвіл видано на каптажний колодязь (криницю) , глибина якої становить 9 м., оскільки, у Акті перевірки від 25.05.10 р. зазначено: «на балансі підприємства знаходиться одна артезіанська свердловина . Паспорт відсутній . Артезіанська свердловина утримується згідно вимог природоохоронного законодавства, а саме: оголовок свердловини герметичний, вільний доступ відсутній , стихійних сміттєзвалищ у санітарній зоні не виявлено……»

Відповідно до ст. 1 Гірничого закону України, свердловина - циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами. Криниця (колодязь ) - глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі. Тобто за своєю природою свердловина та криниця є наглядно різними об'єктами.

Таким чином докази того, що артезіанська свердловина (вказана у акті перевірки) та каптажна криниця глибиною 9 м. є одним і тим самим об'єктом судом не приймаються.

З цих же підстав не приймається як доказ Акт від 05.04.13 р. складений держ- інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Зарванським В.Г. та сільським головою Ставничим М.В. про те, що зазначена у акті перевірки від 25.05.10 р. артезіанська свердловина є каптажною криницею.

З огляду на те, що п. 9.1. Методики встановлено обмеження по глибині артсвердловин, з яких здійснюється водокористування - до 20 м , то при відсутності відомостей (доказів) щодо глибини свердловини, застосовувати п. 1.2. та п. 9.1. Методики під час розрахунку розміру відшкодування збитків неможливо .

Враховуючи вище викладене, за відсутності доказів забруднення водних об'єктів самовільним використанням водних ресурсів, а також за відсутності доказів вірного розрахунку розміру заподіяних збитків, при відсутності доказів щодо глибини свердловини, позов Державної екологічної інспекції у Вінницькій області задоволенню не підлягає.

Також суд вважає за необхідне відмітити, що посилання позивача на доведеність вини директора ПП «Агроніка» у вчиненні адміністративного правопорушення, не спростовує викладених вище обставин, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено не лише за самовільне користування водними ресурсами (ст. 48 КУпАП), а також за: утворення виробничих відходів (ст. 82 КУпАП); самовільне користування надрами (ст. 47 КУпАП) за що у свою чергу передбачена адміністративна відповідальність, а постанову про накладення адміністративного стягнення прийнято (з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП), за більш серйозне правопорушення - утворення виробничих відходів.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, оскільки його доводи спростовуються іншими доказами, наявними у справі, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Також суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, оскільки відповідно до п. 27 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», який діяв на момент подання позовної заяви, позивач був звільнений від його сплати. Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 82-1, 115 ГПК суд, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 квітня 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи