Рішення

від 08.04.2013 по справі 5015/3143/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.13 Справа№ 5015/3143/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Райагробуд", м. Турка, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет", м. Львів, третя особа 1:Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів, третя особа 2:Турківська комунальна центральна районна лікарня, м. Турка, про: стягнення заборгованості. Головуючий суддя Т. Рим Суддя П. Манюк Суддя Ю. Деркач За участю представників: позивача:Рісний М.Б. - довіреність від 23.07.2012 р., Зубрицька І.М. - довіреність №1 від 18.03.2013 р., відповідача:не з'явився, третьої особи 1:Бродоса А.С. - довіреність від 20.02.2013 р., третьої особи 2:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Райагробуд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 30.07.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.08.2012 р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.10.2012 р. провадження у справі зупинено та призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу. За результатами проведення експертизи складено висновок №3522 судово-почеркознавчої експертизи від 29.11.2012 р. та висновок №3532/3533/3543 судово-технічної експертизи документів від 15.01.2013 р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.01.2013 р. провадження у справі поновлено. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №1/12 від 01.12.2011 р. не здійснив оплати за виконані роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 38 876,17 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2 583,40грн. пені, 194,37 грн. інфляційних втрат, 511,25 грн. - 3% річних.

У зв'язку із зменшенням позовних вимог суд враховує наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи позицію наступним. Заперечує факт укладення та виконання договору підряду №1/12 від 01.12.2011 р. Виконання цих робіт не відображені у податковій та бухгалтерській звітності відповідача. ТзОВ "Мальви-Маркет" ще у вересні 2011 р. самостійно виконало усі будівельні роботи, про що відображено в довідці про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2011 р. від 13.09.2011 р. та Акті №1 приймання виконаних робіт за вересень 2011 р. від 13.09.2011 р. Згідно з цими документами ТзОВ "Мальви-Маркет" (генпідрядник, відповідач у справі) передало Управлінню капітального будівництва Львівської облдержадміністрації (замовник) підрядні роботи з реконструкції будівель військового містечка під відділення Турківської ЦРЛ на 160 ліжок". Таким чином, відсутні правові підстави для вимог про стягнення коштів за умовами виконання, названого позивачем, договору підряду №1/12 від 01.12.2011 р.

В судове засідання 08.04.2013 року представник відповідача не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що власноручно розписався на повідомленні про відкладення розгляду справи, причин неприбуття не повідомив, клопотань та заяв не подав. Враховуючи факт спливу строків вирішення спору у суду відсутні можливості для подальшого відкладення розгляду справи.

Після оголошення судом вступної та резолютивної частин рішення, відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, пояснення №3 у справі, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Третьою особою 1 - Управлінням капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації, надано пояснення, згідно з якими між управлінням та товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви-маркет" існували підрядні відносини на підставі укладеного договору на закупівлю робіт за державні кошти від 25.07.2011 року №5 по об'єкту "Реконструкція будівель військового містечка під відділення Турківської РЦЛ на 160 ліжок". У вересні 2011 року на об'єкті велися роботи товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви-маркет", які відображені в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року. Роботи виконані на суму 1 182 528,12 грн., які були оплачені управлінням у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.09.2011 року №7 та №8.

В судовому засіданні 20.03.2013 року представник третьої особи 2 - Турківської комунальної центральної районної лікарні, Яворський І.Ф., який діяв на підставі довіреності від 22.02.2013 року №49/02 та працював на посаді будівельника, пояснив суду, що підрядні роботи виконувалися товариством з обмеженою відповідальністю "Райагробуд", а тому вважає вимоги позивача обгрунтованими. Однак, в наступне судове засідання від Турківської комунальної центральної районної лікарні надійшло пояснення, за яким лікарня не може підтвердити як самого факту укладення договору підряду №1/12 від 01.12.2011 року, так і факту виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Райагробуд" робіт, перелічених в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року. Лікарня не має жодного стосунку до договору підряду, а тому контроль за його виконанням не здійснювала.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Управлінням капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "Мальви-маркет" укладено договір №5 від 25 липня 2011 року про закупівлю робіт за державні кошти. За умовами цього договору генпідрядник (відповідач у справі) зобов'язується відповідно до проектної документації та умов договору на свій ризик, власними і залученими силами і способами виконати роботи по об'єкту "Реконструкція будівель військового містечка під відділення Турківської ЦРЛ на 160 ліжок". Договірна ціна робіт визначається відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, на основі ПКД і становить 11' 231' 545,20 грн.

Як убачається з довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на вересень 2011 року та акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, відповідачем у справі виконано робіт на загальну суму 1' 182' 528,12 грн. Зазначені кошти були оплачені управлінням у повному обсязі, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень №7 від 14.09.2011 року на суму 500 000,00 грн., а також №8 від 14.09.2011 року на суму 682 528,12 грн.

В ході судових засідань представниками сторін стверджено, що підрядні роботи на об'єкті ще не закінчені та тривають.

Між сторонами у справі укладено договір №1/12 від 01.12.2011 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору замовник (відповідач у справі) доручає, а підрядник (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання виконати роботи з реконструкції будівель військового містечка під відділення Турківської ЦРЛ на 160 ліжок. Загальна сума договору становить 38 876,17 грн., в т.ч. ПДВ - 3 534,20 грн. (пункт 3.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято виконані роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-3) та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-2) на суму 38 876,17 грн. Довідка та акт скріплені підписами та печатками підприємств. Жодних зауважень щодо якості, обсягів та терміну виконання робіт відповідач не пред'являв. Доказів оплати вартості виконаних робіт на суму 38 876,17 грн. відповідач не представив.

Однак, у висновку №3522 судово-почеркознавчої експертизи від 29.11.2012 року у справі 5015/3143/12 встановлено, що підписи від імені Олійника С.Я., розташовані в договорі підряду №1/12 від 01.12.2011 р., в графі "Від замовника", в Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2011 р. навпроти напису "Замовник", Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р. навпроти напису "Замовник (Генпідрядник)" виконані однією особою, проте не Олійником Святославом Ярославовичем, а іншою особою.

Із висновку №3532/3533/3543 судово-технічної експертизи документів від 15.01.2013 року, вбачається, що відтиски круглої печатки від імені ТзОВ "Мальви-Маркет" в договорі підряду №1/12 від 01.12.2011 р., в Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2011 р., в Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р. нанесені однією і тією ж рельєфною еластичною друкарською формою - круглою печаткою ТзОВ "Мальви-Маркет".

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу виконання робіт на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

При цьому суд врахував наступне. Як вбачається із матеріалів справи, підпис Олійника С.Я. у Договорі не відповідає дійсному підпису директора ТзОВ "Мальви-Маркет", що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи. Однак Договір містить оригінальну печатку ТзОВ "Мальви-Маркет".

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Аналогічні приписи містяться і в частині першій статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Аналогічна правова позиція міститься і в постановах Вищого господарського суду України від 30.01.2013 року у справі №5006/12/191пд/2012, від 01.06.2010 року у справі №14/361, від 01.11.2011 року у справі №45/96.

Тому суд виходить із того, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа. Крім того, доказів втрати ТзОВ "Мальви-Маркет" печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки матеріали справи не містять, відповідач не надав належних доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин незаконного використання печатки підприємства, відповідачем не вжито заходів до захисту його прав та інтересів, що були б адекватними викладеним запереченням, наприклад визнання такого договору недійсним. За таких обставин Договір щодо виконання підрядних робіт не можна вважати неукладеним, не визнаний він в установленому порядку і недійсним.

При ухваленні рішення суд також керувався нормою статті 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В постанові від 19 грудня 2012 року у справі №6-87цс12 Верховний Суд України дійшов висновку, що згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин вважається правомірним не лише у разі, якщо він не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом.

Таким чином, оскільки чинне цивільне законодавства не містить прямої вказівки про нікчемність укладеного між сторонами Договору, такий є правомірним в силу статті 204 Цивільного кодексу України, а тому породив взаємні права та обов'язки.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що перелік виконаних робіт, які містяться в довідці та акті виконаних робіт, виконано самим відповідачем в межах договору підряду, укладеного з Управлінням капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації. Зазначене мотивується тим, що укладений між сторонами Договір не містить жодного посилання на договір генерального підряду, а тому відсутні правові підстави вважати його договором субпідряду. Крім того, аналіз актів виконаних робіт не дозволяє чітко ідентифікувати, що саме ці роботи, які містяться в довідці та акті за грудень 2011 року ввійшли в довідку та акт за вересень 2011 року. Зокрема, у довідці про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2011 р. від 13.09.2011 р. та Акті №1 приймання виконаних робіт за вересень 2011 р. від 13.09.2011 р., долучених відповідачем, зазначено, що виконувались наступні роботи: ремонт зовнішніх стін в місця наявних тріщин і руйнування зовнішньої кладки стін, розбирання цегляних стін; мурування зовнішніх середньої складності стін з цегли керамічної при висоті поверху до 4 м; відбивання штукатурки з поверхонь цегляних стін і стелі; утеплення фасадів пінопластом; демонтаж дверних коробок; розбирання покриття підлоги та інші. Згідно з актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-2) виконувались наступні роботи: збирання і розбирання дерев'яної щитової опалубки з щитів опалубки площею до 1м.кв. для улаштування фундаментів стрічкових, шириною, мм до 500; укладання бетонної суміші в окремі конструкції вручну; приготування важкого бетону на щебені; мурування зовнішніх середньої складності стін з цегли керамічної при висоті поверху до 4 м; приготування важких мурувальних розчинів цементно-вапняних марки 50. У випадку, коли роботи, зазначені в актах співпадали, то їхній обсяг різнився. З наведеного вбачається, що відповідачем не доведено факту включення саме цих робіт в акт за вересень 2011 року.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунок здійснюється не пізніше 20-х банківських днів після повного завершення ромонтно-будівельних робіт, на підставі фактичних витрат та акту про приймання викоаних робіт (форма КБ-2В), оформленого у встановленому порядку.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина перша статті 854 Цивільного кодексу України). Із наведеного положення вбачається, що законодавець пов'язує виникнення обов'язку оплати зі здачею робіт. Такі роботи були здані позивачем та прийняті відповідачем.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки сторонами у справі було погоджено строк виконання грошового зобов'язання, відповідачем таке зобов'язання було порушено, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість виконаних робіт, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 38 876,17 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 10.2 Договору за порушення строків оплат робіт, передбачених пунктом 3.2 даного договору, замовник виплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає перерахуванню, за кожний день прострочення.

Таким чином, оскільки відповідачем порушено зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, суд вважає вимоги позивача стягнути на його користь пеню обґрунтованими частково, в сумі 2 576,34 грн., що підтверджується проведеним судом перерахунком ціни позову в цій частині.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 194,37 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими. Натомість, перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку по їх часткову обґрунтованість в сумі 509,85 грн., що підтверджується проведеним судом перерахунком ціни позову в цій частині.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача частково, судовий збір потрібно покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 181, 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 207, 526, 530, 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4 3 , 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" (адреса: вулиця Литвиненка, будинок 3, Сихівський район, місто Львів, Львівська область 79034; ідентифікаційний код 13835841 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Райагробуд" (адреса: вулиця І. Франка, будинок 83, місто Турка Львівська область, 82500; ідентифікаційний код 03585194 ) 38' 876,17 грн. основного боргу, 2' 576,34 грн. пені, 194,37 грн. інфляційних втрат, 509,85 грн. - 3% річних, 1' 609,18 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 12.04.2013 р.

Головуючий суддя Рим Т.Я.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Деркач Ю.Б.