Постанова

від 28.03.2013 по справі 2а/2370/2500/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2500/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування наказу № 684/к від 24.04.2007 про звільнення позивача з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у сумі 200 000 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивача від займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України здійснено у відповідності до вимог закону, тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Так, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2009 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді начальника Черкаського обласного управління юстиції з 31.03.2004.

Наказом Міністерства юстиції України № 21/5 від 25.01.2007 «Про реформування органів юстиції» ліквідовані обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції та Департамент державної виконавчої служби, що діяв у складі Міністерства юстиції України як урядовий орган державного управління, та на базі обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, державних виконавчих служб областей, м.м. Києва та Севастополя створені головні управління юстиції, зокрема Головне управління юстиції у Черкаській області.

Наказом Міністерства юстиції України № 47/5 від 14.02.2007 затверджено Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі.

Згідно з витягом з ЄДР (т. 2, а.с. 111) 02.03.2007 Головне управління юстиції у Черкаській області зареєстровано в ЄДР як юридична особа за ідентифікаційним кодом 34924330.

Наказом Черкаського обласного управління юстиції №28-0 від 21.02.2007, виданим відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 25/1 від 25.01.2007 «Про реформування органів юстиції», для ліквідації Черкаського обласного управління юстиції створено ліквідаційну комісію.

Згідно витягу з ЄДР (т. 2, а.с. 130-131) Черкаське обласне управління юстиції зареєстровано як юридична особа 30.08.2000 за ідентифікаційним кодом 02894237, а 28.01.2008 здійснена державна реєстрація його припинення в результаті ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язане з реорганізацією.

23.02.2007 позивач повідомлений Міністерством юстиції України про звільнення із займаної посади, що підтверджується письмовим попередженням (т. 1, а.с. 70).

01.03.2007 Міністерство юстиції України запропонувало позивачу зайняти посади начальника Катеринопільського, Чорнобаївського, Шполянського районного управління юстиції чи Ватутінського міського управління юстиції Черкаської області, що підтверджується копією письмового повідомлення (т. 1, а.с. 72).

Наказом Міністерства юстиції України № 684/к від 24.04.2007 ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника Черкаського обласного управління юстиції на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Черкаського обласного управління юстиції та наказу Міністерства юстиції України № 21/5 від 21.01.2007 «Про реформування органів юстиції» з виплатою йому вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку згідно статті 44 КЗпП України та платіжним дорученням № 119 від 25.04.2007 з рахунку Головного управління юстиції у Черкаській області виплачено 31288 грн. 47 коп. розрахункових грошових коштів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не дав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався працівник переважним правом на залишенні на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства і інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору не припиняється. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який незаконно був звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому ж підприємстві, де збереглось його попереднє місце роботи.

Так, порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Відповідно до підпункту 17 пункту 9 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1577 від 14.11.2006, Міністр юстиції України приймає за погодженням з Прем'єр-міністром України рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію територіальних органів Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України N 1622 від 16.11.2006 Департамент державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції як урядовий орган державного управління, було ліквідовано.

Цією ж постановою визначено, що Міністерство юстиції є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби.

На виконання зазначеної постанови Уряду Міністерство юстиції України видало наказ «Про реформування органів юстиції» № 21/5 від 25.01.2007, яким обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, а також Департамент державної виконавчої служби, що діє у складі Міністерства юстиції України як урядовий орган державного управління, були ліквідовані.

Пунктами 3, 4 цього наказу передбачено, що на базі обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, державних виконавчих служб областей, міст Києва та Севастополя утворено Головні управління юстиції в областях, містах Києва та Севастополя, що є правонаступниками відповідних обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, державних виконавчих служб областей, міст Києва та Севастополя тощо.

З наведеного вбачається, що система органів юстиції та система органів державної виконавчої служби в цілому були реорганізовані. Проте у зв'язку з такою реорганізацією обласні, Київська та Севастопольська міські управління юстиції, а також державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя були ліквідовані з утворенням на їх базі Головних управлінь юстиції в областях, містах Києва та Севастополя, яким було передано функції ліквідованих органів юстиції та державної виконавчої служби як правонаступникам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки відбулась ліквідація Обласного управління юстиції у Черкаській області, а Головне управління юстиції у Черкаській області стало правонаступником Обласного управління юстиції у Черкаській області, тобто фактично відбулась реорганізація (злиття), то розглядати спірні правовідносин необхідно з огляду на дії відповідача при звільненні позивача у зв'язку з реорганізацією, а не ліквідацією юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство юстиції України звернулось до Інституту держави та права ім. В.М. Корецького НАН України із запитом про надання роз'яснення стосовно особливостей ліквідації юридичних осіб публічного права, а також надання відповіді на питання чи мала місце згідно із наказом Міністерства юстиції України № 21/5 від 25.01.2007 «Про реформування органів юстиції» та наказом Черкаського обласного управління юстиції № 28-0 від 21.02.2007 «Про ліквідацію Черкаського обласного управління юстиції» ліквідація Черкаського обласного управління юстиції, або ж реорганізація зазначеного управління у Головне управління юстиції у Черкаській області.

Однак колегія суддів критично ставиться до такого роз'яснення та не може брати його до уваги, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Так Вищим адміністративним судом України за результатами перегляду постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2009 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду 31.08.2010 вже встановлено, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли до невірного висновку про те, що відбулася ліквідація обласного управління юстиції у Черкаській області. Відповідно до чинного законодавства при ліквідації правонаступництво не передбачено, проте відповідно до наказу Міністерства юстиції № 21/5 від 25.01.2007 утворення Головних управлінь юстиції відбулося на базі обласних управлінь юстиції і вони визнані правонаступниками обласних управлінь юстиції. Кошти, які були виплачені ОСОБА_2 при звільнені були нараховані з рахунку Головного управління юстиції у Черкаській області, а не з рахунку ліквідаційної комісії Черкаського обласного управління юстиції, без відповідних змін до бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Як було встановлено судом першої інстанції, штатний розпис працівників Головного управління юстиції у Черкаській області налічував 7 відділів та 72 працівника і збільшився у порівнянні зі штатним розписом Черкаського обласного управління юстиції, який налічував 6 відділів та 38 працівників.

Таким чином, скорочення чисельності та штату не відбулось.

Як вже зазначалось, Міністерством юстиції України запропоновано позивачу зайняти посади начальника Катеринопільського, Чорнобаївського, Шполянського районного управління юстиції чи Ватутінського міського управління юстиції Черкаської області. Однак, у зв'язку із відмовою від зайняття вказаних посад позивача звільнено без переведення на іншу роботу.

Згідно з положеннями частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання відповідач не виконав, а отже, трудові гарантії позивача були порушені.

Колегія суддів вважає, що позивача правомірно повідомлено за 2 місяці про наступне його вивільнення, однак не запропоновано рівнозначної посади, а саме запропоновано зайняти посади начальника управлінь нижчого рівня.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, колегія вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при цьому моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні престижу або ділової репутації, у порушенні цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З врахуванням обставин справи, дій відповідачів, наданих суду доказів та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. задоволенню не підлягає оскільки позивачем не доведено обставин, передбачених ст. 237-1 КЗпП України.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2012 - скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - задовольнити частково .

Скасувати наказ Міністерства юстиції України № 684/к від 24.04.2007 «Про звільнення ОСОБА_2.».

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Головного управління юстиції в Черкаській області з 25.04.2007.

Стягнути з Головного управління юстиції у Черкаській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення з 25.04.2007 за весь час вимушеного прогулу.

В решті позовні вимоги - залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 02.04.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.