Постанова

від 11.04.2013 по справі 6/5025/784/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 6/5025/784/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Касянюк А.М. - дог. від 29.05.12, відповідачів: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного підприємця Гуменюка Ігоря Петровича на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі№6/5025/784/12 за позовомПриватного підприємця Гуменюка Ігоря Петровича до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл " простягнення заборгованості

Приватний підприємець Гуменюк Ігор Петрович звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну позову) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" 29092,18 грн. заборгованості, 5000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" 1000 грн. боргу. Позивач посилався на те , що він згідно з договором про відступлення права вимоги від 24.05.12, укладеним між позивачем і Приватним підприємцем Золотар Наталією Олександрівною, набув права вимоги до боржника (відповідача-1) та став кредитором за договором поставки №15 від 18.01.11 (сторонами у якому є відповідачі). Водночас, позивач вказував на те, що зобов'язання за договором поставки №15 від 18.01.11 у сумі 1000 грн. забезпечені порукою (договір поруки від 24.05.12, укладений між позивачем і відповідачем-2), а відтак вважав підставним стягнення з відповідача-2, як поручителя, 1000 грн. боргу.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 21.08.12 (суддя Танасюк О.Є.) позов задовольнив. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем-1 повної вартості товару, отриманого за договором поставки №15 від 18.01.11, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.05.12. При цьому судом було враховано те, що зобов'язання за спірним договором поставки у сумі 1000 грн. забезпечені порукою. Суд керувався приписами статей 11, 509, 512, 525, 526, 530, 553, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 05.02.13 (судді: Маціщук А.В., Петухов М.Г., Гулова А.Г.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасував. В позові відмовив. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими позовні вимоги. При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що отриманий відповідачем-1 за договором поставки від 18.01.11 окремий товар, в подальшому, був повернутий постачальнику; що відповідачем було сплачено первісному кредиторові (з урахуванням повернутого товару) 67045,85 грн., а тому заборгованість відповідача-1 становить 3448,50 грн. Водночас апеляційний господарський суд установив; що боржник (відповідач-1) не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, а відтак відсутні підстави для стягнення з нього боргу.

Приватний підприємець Гуменюк Ігор Петрович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і рішення у справі, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 4 2 , 43, 82 Господарського процесуального кодексу України. На думку підприємця, судом апеляційної інстанції невірно встановлені обставини та неналежно оцінені докази у справі. Скаржник вказує на те, що товар на суму 3070,98 грн. за накладними про повернення товару від 26.01.11 №79, №80, №81 не може бути зарахований до загальної суми повернутого товару, оскільки він не поставлявся відповідачеві-1 на виконання умов спірного договору поставки. Скаржник також наголошує на тому, що сплачені відповідачем-1 65235 грн. не можуть бути зараховані як оплата за спірним договором, оскільки вони сплачені ще до укладення договору. Крім того, не можуть бути зараховані в оплату товару і 20000 грн., позаяк така проплата здійснювалася після отримання відповідачем-1 повідомлення про відступлення права вимоги, тобто після 26.04.12.

Відповідачі не скористалися своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.01.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" - дистриб'ютором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" - дилером укладено договір поставки №15. За умовами цього договору дистриб'ютор зобов'язався передати у власність дилера товари, а дилер, в свою чергу, прийняти такі товари та оплатити їх на умовах договору. Відповідно до пункту 1.3 договору повне найменування товару, його опис і характеристика, вартість за одиницю та інші параметри містяться у накладних та/або специфікації. Товар за цим договором поставляється товарними партіями, розмір яких визначається в кожному конкретному випадку згідно із замовленням на поставку товару. Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за товар проводиться на умовах попереднього перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок дистриб'ютора; форма оплати - безготівковий розрахунок. Судами було встановлено, що позивач набув права вимоги до ТОВ "Оіл-Тех-Центр" за договором про відступлення права вимоги від 24.05.12. Господарські суди установили, що на виконання умов договору поставки №15 від 18.01.11 ТОВ "Техпром-Ойл" поставило ТОВ "Оіл-Тех-Центр" за видатковими накладними №1225 від 03.06.11, №1184 від 30.05.11, №680 від 01.04.11, №679 від 01.04.11, №400 від 28.02.11, №458 від 09.03.11, №376 від 24.02.11, №282 від 11.02.11 продукцію ТМ "Divinol". Між тим, як установив суд апеляційної інстанції, і це підтверджено матеріалами справи, частина спірної продукції була повернута дистриб'ютору за накладними про повернення товару №81 від 21.06.11, №79 від 21.06.11, №82 від 21.06.11, №77 від 21.06.11, №76 від 21.06.11, №80 від 21.06.11, №78 від 21.06.11, №169 від 07.11.11 (які містять посилання на договір №15 від 18.01.11 та підписані сторонами). Установлено апеляційним господарським судом і те, з підтвердженням матеріалами справи, що за спірну продукцію відповідач-1 розрахувався частково, відтак його борг складає 3448,5 грн. Як вже зазначалося, позивач за договором про відступлення права вимоги від 24.05.12 набув права вимоги до відповідача-1 та став кредитором за договором поставки №15 від 18.01.11. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємця Гуменюка Ігора Петровича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" 29092,18 грн. заборгованості та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпром-Ойл" 1000 грн. боргу. Місцевим господарським судом ці вимоги були задоволені. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з наявності у відповідача-1 заборгованості за договором поставки №15 від 18.01.11 у сумі 3448,50 грн., проте у стягненні цієї суми відмовлено через неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні. Втім, такий висновок суду апеляційної інстанцій суперечить приписам цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені приписами статті 512 Цивільного кодексу України, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Новий кредитор набуває усе, що мав цедент - зберігаються не тільки усі види забезпечення виконання зобов'язання, але й вади цього зобов'язання, заперечення, які зменшують суму боргу або взагалі його усувають. Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання. Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 Цивільного кодексу України. Так, у разі коли боржник не виконує свого зобов'язання перед новим кредитором, відповідальність за це несе сам боржник, первісний кредитор за дії боржника не відповідає, окрім випадків, коли він поручився за нього перед новим кредитором. За приписами статті 514 Цивільного кодексу України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Приписами статті 518 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. У разі, коли боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Це положення є засобом охорони майнових інтересів боржника у разі зміни кредитора у зобов'язанні, яка може відбуватися і без згоди боржника. У випадку коли боржник не був письмово повідомлений, він має право висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, тобто на момент, коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні. Боржник має право аргументувати свої заперечення, зокрема, невиконанням первісним кредитором зустрічного зобов'язання. Наведена норма визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну. Якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення; якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред'явлення йому вимоги новим кредитором. Отже, у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання. Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що боржник (відповідач-1) своїх зобов'язань за договором поставки від 18.01.11 належним чином не виконав, повну вартість отриманої продукції не сплатив. При цьому, його борг, як установив апеляційний господарський суд, і це підтверджено матеріалами справи, становить 3448,50 грн. Вказана сума заборгованості не була сплачена боржником (в тому числі, і первісному кредиторові); боржник на момент звернення нового кредитора з позовом про стягнення з нього боргу знав про заміну кредитора у зобов'язанні, проте (до ухвалення рішення) заборгованість теж не погасив. Апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову у справі, помилково застосував норми матеріального права при розгляді даного спору до встановлених ним обставин справи, а відтак дійшов неправомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження. Інші ж доводи скаржника ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка, за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на зазначене, постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Оіл-Тех-Центр" 3448,50 грн. боргу, із залишенням в силі в цій частині рішення Господарського суду Хмельницької області.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.13 у справі №6/5025/784/12 скасувати в частині відмови у позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" 3448,50 грн. боргу і в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.08.12. Решту постанови залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Тех-Центр" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок №31211254700007, ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку - 820019) 80 грн. судового збору.

Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ на виконання даної постанови.

Касаційну скаргу Приватного підприємця Гуменюка Ігоря Петровича задовольнити частково.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець