Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-15583/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15583/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнбо-Плюс на постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 07 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнбо-Плюс до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Рейнбо-Плюс звернулось до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0000212260 від 16 липня 2012 року.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ Рейнбо-Плюс подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Рейнбо-Плюс з питань перевірки отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ Бізнес-Столиця за період серпня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1529/22-62/2558998 від 27.06.2012 року відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, зокрема: п.198.3, п.198.6 ст. 198, пп..201.1,201.2 та 21.6 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 51700 грн за серпень 2011 року.

На підставі акта перевірки від 27.06.2012 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва прийняло податкове повідомлення-рішення №0000212260 яким визначено товариству суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 64 625 грн, в т.ч. 51700 грн - основний платіж, 12 925 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Бізнес-Столиця укладено 09.08.2011 року договір №10908.

Відповідно до умов договору замовник - ТОВ Рейнбо-плюс доручає, а виконавець - ТОВ Бізнес-Столиця приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг по забезпеченню харчування учасників зборів, замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги.

Дата та час проведення кожної вечірки узгоджується сторонами не менше ніж за 3 календарні дні до очікуваної дати вечірки.

Вартість наданої послуги становить 310 200 грн, в т.ч. ПДВ 51700 грн.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, у договорі сторони не визначили порядок передачі-прийняття продуктів харчування, посуду, меблів, інших необхідних матеріалів та засобів для організації вечірок, порядок і складові обрахунку вартості даних послуг та не надали доказів про порядок придбання або прийому-передачі від замовника до виконавця продуктів харчування, посуду, меблів, тощо.

Як на доказ виконання умов договору позивачем надано акти приймання-здачі робіт щодо надання виконавцем послуги по забезпеченню харчування учасників ( без зазначення конкретних видів та обсягів послуг, дат проведення організаційних заходів, меню); платіжні доручення, виписки з банківського рахунку позивача. Оплата за придбані послуги здійснювалась ТОВ Рейнбо-Плюс шляхом перерахування безготівкових коштів зі свого рахунку на рахунок контрагента, що відповідачем не заперечується.

Крім того, ТОВ Бізнес-Столиця виписав на адресу ТОВ Рейнбо-Плюс податкові накладні: №12 від 12.08.2011 року на суму 62040 грн в т.ч. ПДВ10 340 грн, №36 від 17.08.2011 року на суму 31020 грн в т.ч. ПДВ - 5170 грн, №63 від 25.08.2011 року на суму 124080 грн, в т.ч. ПДВ 20680 грн, №97 від 30.08.2011 року на суму 93060 грн в т.ч. ПДВ -15510 грн, де в графі номенклатура товарів/послуг продавця зазначено послуги по забезпеченню харчування учасників зборів .

Сума ПДВ у розмірі 57100 грн по зазначеним податковим накладним включена позивачем до складу податкового кредиту за звітній період - квітень 2011 року.

Проте, як встановлено судом першої інстанції і дана обставина підтверджується матеріалами справи, акт здачі прийнятих робіт (надання послуг) не містить змісту господарської операції та її обсяг, не визначає конкретний перелік послуг, учасників, відносно яких надавались послуги, перелік місць та дат проведення організаційних заходів, місце надання послуг, перелік продуктів харчування, меблів, посуду, що були використані при наданні послуг, кількість персоналу, задіяного під час надання послуг.

Не надано позивачем ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні первинні документи , які б підтверджували реальність надання контрагентами позивачу послуг, передбачених договором, розрахунків вартості наданих послуг, тощо.

Як пояснив в суді першої інстанції представник позивача, договір №10908 від 09.08.2011 року укладено для належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за іншими договорами, укладеними між ТОВ Рейнбо-Плюс та Підприємством з іноземними інвестиціями МакДональдз Юкрейн Лтд . Предметом даних договір було надання послуг виконавцем на користь замовника по забезпеченню харчування учасників зборів (літня вечірка) співробітників підприємства з іноземними інвестиціями МакДональдз Юкрейн Лтд в різні періоди часу протягом серпня 2011 року. До суду позивачем були надані договори з доданими до них специфікаціями, акти здачі-приймання робіт, виписки із банківського рахунку.

На виконання умов зазначеного договору позивач уклав 01.06.2011 року договір №06/11 з ТОВ Диканька , відповідно до якого позивачем взято в суборенду нежитлове приміщення по пр. науки,8 у м. Києві.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, відсутні докази причинно-наслідкового зв'язку між спірним правочином та укладенням ТОВ Рейнбо-Плюс договорів із Підприємством з іноземними інвестиціями МакДональдз Юкрейн ЛТД .

Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не довів факту здійснення господарської діяльності з отримання послуг по забезпеченню харчування фізичних осіб належними первинними документами та не підтвердив витрати на придбання послуг.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів /послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПК України.

В силу п. п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року №969 податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ у покупця, зареєстрованого як платник податку

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, тощо не залежно від форм власності , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових операцій, чеків, тощо ( п.2.2 положення).

Таким чином, суд вважає, що позивач не підтвердив витрати на придбання послуг документально, в т.ч. не підтвердив зв'язок наданих до суду документів з його господарською діяльністю, а отже підстави вважати податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2012 року неправомірним відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рейнбо-Плюс залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 17 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.