Постанова

від 13.02.2014 по справі 2а-15583/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15583/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-Плюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-Плюс", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000212260 від 16.07.2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 64625 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.07.2012 року №0000212260.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу від 18.06.2012 року №746 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Рейнбо-Плюс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Бізнес-Столиця" за серпень 2011р., за результатами якої складено акт від 27.06.2012 року №1529/22-62/2558998 та винесено податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 року №0000212260, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 64625 грн. (в т.ч. 51700 грн. - основний платіж, 12925 грн. - штраф).

Вказане податкове повідомлення-рішення залишеного без змін рішеннями Державної податкової служби у м. Києві від 31.09.2012 року №5923/10/12-114 та Державної податкової служби України від 26.10.2012 року №12954/8/10-2110.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач не надав належної оцінки поданим до перевірки документам, натомість допустив відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які належним чином встановлені і доведені не були, а позивач в свою чергу надав докази реальності та товарності угоди.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, згідно наявних матеріалів справи, між позивачем (Замовник) і ТОВ "Бізнес-Столиця" (Виконавець) укладено договір від 09.08.2011 року №10908, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки щодо надання послуг по забезпеченню харчування учасників зборів, організованих Замовником відповідно до встановлених умов договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити отримані послуги.

Відповідно до п. 2.1 - 2.3 даного Договору дата та час проведення кожної Вечірки узгоджується Сторонами не менше ніж за 3 (три) календарні дні до очікуваної дати Вечірки. Виконавець облаштовує приміщення для проведення кожної Вечірки за адресою: м. Київ, просп. Науки, 8, - згідно рекомендацій, які надає Замовник в усній формі (розстановку столів, порядок розміщення гостей Замовника, меню...). По завершенні заходу складається Акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними особами Сторін.

Зокрема, згідно п. 3.1 зазначеного Договору Виконавець має право в процесі проведення робіт, згідно з Договором, самостійно та від власного імені укладати договори з іншими юридичними та фізичними особами, які необхідні для виконання умов Договору.

За вимогами п. 3.2 Договору Виконавець зобов'язаний узгодити меню кожної Вечірки з Замовником та за вимогою Замовника надати повну інформацію щодо організації забезпечення проведення Вечірки.

Вартість наданої послуги складає 310 200 (в т. ПДВ - 51 700, 00 грн.). Оплата послуги Виконавця здійснюється поетапно. Датою оплати вважається день надходження суми платежу на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 4.1, 4.2 та 4.3 Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором.

На підтвердження надання послуг до перевірки позивач надав копії акта здачі-приймання робіт від 30.08.2011 року №30/08-02 на суму 310200 грн. (у т.ч. ПДВ - 51700 грн.), а також виписаних постачальником (Виконавцем) податкових накладних від 12.08.2011 року №12 на суму 62040 грн. (у т.ч. ПДВ - 10340 грн.), від 17.08.2011 року №36 на суму 31020 грн. (у т.ч. ПДВ - 5170 грн.), від 25.08.2011 року №63 на суму 124080 грн. (у т.ч. ПДВ - 20680 грн.), від 30.08.2011 року №97 на суму 93060 грн. (у т.ч. ПДВ - 15510 грн.). Також, позивачем надано копії платіжних доручень від 09.09.2011 року №519, від 12.08.2011 року №499, від 17.08.2011 року №500, від 25.08.2011 року №511 на загальну суму 310200 грн.

На думку суду першої інстанції, вказані документи в повній мірі доводять реальність та товарність укладеної угоди.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи підтверджують товарність укладеної угоди.

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, так:

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV (далі по тексту Закон від 16.07.99 № 996-XIV), із внесеними змінами та доповненнями, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені піл час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства віл імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2 ст.3 Закону від 16.07.99 №996-ХІУ - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону від 16.07.99 №996-ХІ\7 визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Згідно з п.2.4, п.2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до ст.8 Закону від 16.07.99 №996-ХІУ, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Ведення податкового обліку регламентується, зокрема, Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.11 №41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.11 за №197/18935, та Наказом ДПА України від 21.02.11 №114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.11 за №397/19135, так:

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження виконання умов договору надано акт здачі-прийняття робіт, однак, з наданого акту неможливо встановити по кількості та якості виконання умов договору.

Також контролюючим органом встановлено, що позивачем та його контрагентом в укладеному договорі не визначені, а ні порядок передачі-прийняття продуктів харчування, посуду, меблів та інших необхідних матеріалів та засобів для організації Вечірок між Замовником та Виконавцями, що були необхідні, останнім для надання послуг, а ні порядок і складові обрахунку вартості даних послуг.

Відомості про порядок придбання або прийому-передачі від Замовника до Виконавця необхідних продуктів харчування, посуду, меблів та інших необхідних матеріалів та засобів для організації Вечірок позивач в усній чи письмовій формі до перевірки та до суду не надав.

Разом з тим, колегія судів зазначає, що товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт відвантаження/транспортування товару, реквізити перевізника, розрахунки за відвантаження /транспортування товару та документи, які підтверджують якість товару у відповідності до діючого законодавства, до перевірки не надані.

Також, в ході аналізу податкової звітності контрагента позивача, було податковим органом було встановлено наступне.

Так, Актом від 03.02.2012 № 108/3-23-30-33461895 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки TOB „Бізнес столиця", код ЄДРПОУ 37414168 встановлено, відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року щодо придбання TOB «Гудвілл Концепт» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу TOB „Бізнес столиця" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у TOB „Бізнес Столиця" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Виходячи з вищенаведеного, TOB „Бізнес Столиця" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ, у TOB „Бізнес Столиця " відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Враховуючи вищевикладене - усі операції купівлі-продажу TOB „Бізнес Столиця" за серпень 2011 р. не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються «нікчемними» по ланцюгу до «вигодонабувача», операції купівлі-продажу між TOB «РЕЙНБО-ПЛЮС» та TOB ..Бізнес Столиця ", є „нікчемним".

Також, згідно бази AIS „Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" між Позивачем та TOB «Бізнес столиця» за серпень 2011 року виникла розбіжність.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ТОВ «Бізнес Столиця» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого виду діяльності, як поставка товару - обладнання (у великих обсягах та на значні суми).

У зв'язку з цим, контрагент позивача фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Біснес Столиця» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

З приводу зазначеного, позивачем не було надано допустимі докази по справі та не доведено суду, яким саме чином його контрагент мав змогу виконувати послуги по забезпеченню харчуванню (у великих обсягах та на значні суми).

Отже, доказами по справі підтверджується, що зазначений контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Бізнес столиця» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і валові витрати та податковий кредит.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

Враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ТОВ «Бізнес Столиця» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

З огляду на зазначене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бізнес Столиця» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р ., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України , оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 , ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р . зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги договори від 27.07.2011 № 22.08/11, від 02.08.2011 № 29.08/11, від 02.08.2011 № 16.08/11, від 02.08.2011 № 18.08/11, від 03.08.2011 № 15.08/11, від 03.08.2011 № 17.08/11, від 08.08.2011 № 30.08/11, від 10.08.2011 № 25.08/11 укладені з ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд" на підтвердження товарності угоди, укладеної з ТОВ «Бізнес Столиця», так як всі надані документи підтверджують лише товарність угод саме з ПІІ "МакДональдз Юкрейн Лтд", однак, жодним чином не спростовують доводи відповідача про безтоварність угоди з ТОВ «Бізнес Столиця». Що в свою чергу свідчить про безтоварність укладеної угоди між позивачем та його контрагентом ТОВ «Бізнес Столиця».

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Бізнес Столиця» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції (зокрема, купівля техніки), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів встановила відсутність первинних документів, які за даних обставин мають складатися під час виконання поставки товарів, а також відсутність економічних причин систематичного придбання позивачем техніки з її наступним поверненням, та прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена безтоварність угод укладених між позивачем та контрагентами, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рент-Альянс» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2013 року - скасувати .

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-Плюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.