Постанова

від 28.01.2009 по справі 40/66

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/66

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 січня 2009 р.                                                                                    № 40/66  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 р.

у справі№ 40/66

господарського судум. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АДАС ЛТД"

доРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

прозобов'язання підписати додаткову угоду до договору купівлі-продажу

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Литвин А.В., дов. № б/н від 10.06.2008 р.;

відповідача:Конта М.П., дов. № 53 від 31.05.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАС ЛТД" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі –Відділення) підписати з ним додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної власності шляхом продажу на аукціоні № 893 від 03.01.2003 р. (далі –Договір № 893), виклавши п. 5.3 вказаного договору у такій редакції: "Завершити будівництво об'єкта з повторним перепрофілюванням його у торговий центр з влаштуванням паркінгу протягом 3-х календарних років з моменту отримання в оренду чи у власність земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва".

Позовні вимоги Товариство, посилаючись, зокрема, на ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" та ст. 125 Земельного кодексу України, обґрунтовувало тим, що воно з незалежних від нього об'єктивних підстав не має можливості оформити за собою право користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт Договору № 893, внаслідок чого не може добудувати вказаний об'єкт у термін, встановлений у договорі.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.08.2008 р. (суддя Пукшин Л.Г.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 р. (колегія суддів: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення господарського суду м. Києва від 05.08.2008 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві.

Відділення звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 р. і рішення господарського суду м. Києва від 05.08.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Викладені у касаційній скарзі вимоги Відділення обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили норми матеріального і процесуального права. При цьому відділення посилається на ст. ст. 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 4, 8 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Відділення до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Відділення не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– 03.01.2003 р. між Відділенням та Товариством було укладено Договір № 893, відповідно до умов якого Відділення продало, а Товариство купило об'єкт незавершеного будівництва –підземні гаражі, який знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 49, для завершення його будівництва з можливою зміною первісного призначення із введення в експлуатацію протягом трьох років з моменту підписання договору;

– 24.06.2006 р. між Відділенням та Товариством було укладено договір про внесення змін до Договору № 893, згідно з яким п. 5.3 останнього було викладено у такій редакції: "Завершити будівництво об'єкта з перепрофілюванням його у торгівельний центр з мережею підприємств побутового обслуговування населення та ввести його в експлуатацію до 31.12.2007 р.";

– 06.12.2006 р. Товариство отримало згоду Київського міського голови на розроблення документації з землеустрою земельної ділянки за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 49, проте дана документація на момент розгляду даної справи ще не була виготовлена;

– рішенням Київської міської ради № 1366/4199 від 29.11.2007 р. у зв'язку з неможливістю завершення будівництва в установлені строки Товариству надано згоду на продовження Відділенням строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва –підземних гаражів на Харківському шосе, 49, у Дарницькому районі м. Києва з перепрофілюванням його у торговельний центр з мережею підприємств побутового обслуговування населення з повторним перепрофілюванням у торговельний центр з влаштуванням паркінгу до 31.12.2010 р.;

– Товариство зверталось до Відділення за допомогою в оформленні права власності на земельну ділянку за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 49, та до органів міської влади, уповноважених здійснювати таке оформлення;

– через відсутність необхідних документів на земельну ділянку та неможливість завершити будівництво у встановлений Договором № 893 строк Товариство звернулось до Відділення з пропозицією щодо внесення змін до п. 5.3 Договору № 893, запропонувавши викласти його у такій редакції: "Завершити будівництво об'єкта з повторним перепрофілюванням його у торговий центр з влаштуванням паркінгу протягом 3-х календарних років з моменту отримання в оренду чи у власність земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва";

– Відділення листом № 30-11/3354 від 25.04.2008 р. відмовило Товариству в укладенні додаткової угоди до Договору № 893 щодо зміни п. 5.3 вказаного договору.

Ст. 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частина перша ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" встановлює, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що Товариство не могло здійснити добудову об'єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 49, оскільки не мало документа, який би посвідчував його право на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт. При цьому неодержання такого документа не було наслідком дій або бездіяльності Товариства, оскільки воно здійснювало заходи щодо оформлення документів, необхідних для оформлення права на земельну ділянку та для виконання будівельних робіт.

Наведене свідчить, що виконання Товариством умов Договору № 893 не можливо без внесення запропонованих Товариством змін до п. 5.3 вказаного договору, про що правильно зазначили господарські суди першої та другої інстанцій, у зв'язку з чим обґрунтовано задовольнили відповідні позовні вимоги Товариства.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Відділення не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2008 р. у справі № 40/66 господарського суду м. Києва –без змін.

Головуючий суддя                                                                Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                   Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                   В.І. Шаргало