Ухвала

від 22.04.2013 по справі 901/1159/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

22.04.2013Справа № 901/1159/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвелес-СМ", м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВ", м. Сімферополь,

про стягнення 8 154,20 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - Бондарчук В.І., керівник, довідка АА№648140 з ЄДРПОУ, керівник.

Від відповідача - Полтавец В.П., представник, довіреність №б/н від 16.04.20143.

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвелес-СМ" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-СВ" суми боргу у розмірі 4 929,00 грн., пені за простій автотранспорту 1056,00 грн., пеню за прострочення оплати - 2169,20 грн., що загалом становить 8 154,20 грн., мотивуючи позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань за договором доручення №14/12 від 14.12.2012, укладеного між сторонами, в частині оплати вартості отриманих послуг у повному обсязі.

Так, позивач у позовній заяві просить суд з метою забезпечення позову, в межах позовних вимог, накласти арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться на банківському рахунку - 26009223600500 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005.

Розгляд вказаної заяви ухвалою Господарського суду про порушення провадження у справі №901/1159/13 відкладався судом до судового засідання 22.04.2013.

Слід зазначити, що від позивача 18 квітня 2013 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення з додатком, у яких, позивачем, зокрема, зазначено, що відповідач намагається уникнути відповідальності та не бажає здійснити розрахунок з позивачем, а на думку позивача майно (грошові кошти на рахунку відповідача), які є у відповідача на момент подання позову до нього, можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення та невжиття заходів із метою забезпечення позову, а не накладення арешту в межах позовних вимог на грошові кошти відповідача може утруднити чи зробити неможливе подальше виконання рішення господарського суду.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову заперечував та зазначив, що заява є необґрунтованою.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд не вбачає законних підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Вказаний перелік є вичерпним.

Згідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно постанови пленуму Вищого Господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Застосування заходів забезпечення позову - це право суду, а не його обов'язок, та в даному випадку позивач не довів суду та не підтвердив документально, що є обґрунтовані підстави для задоволення заявленої ним заяви.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволені заяви позивача про забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 зокрема, передбачено, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвелес-СВ" про забезпечення позову відмовити.

Суддя О.І. Башилашвілі