Ухвала

від 18.12.2012 по справі 3/76-34/303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

18.12.12 Справа№ 3/76-34/303

За скаргою б/н від 15.10.2012 року: Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату, с. Колоденці, Кам»янка-Бузький район, Львівська область

Боржник (відповідач у справі): Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви, с. Колоденці, Кам»янка-Бузький район, Львівська область

Суб»єкт оскарження: Відділ Державної виконавчої служби Кам»янка-Бузького районного управління юстиції, м. Кам»янка-Бузька, Львівська область

Заінтересована особа: Львівська обласна державна адміністрація, м. Львів

Про: визнати недійсною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Кам»янка-Бузького районного управління юстиції від 01.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Мак Х.Б.

Представники сторін:

від скаржника -Бобикайло Н.І. - представник в матеріалах справи;

від боржника : не з"явився;

від ВДВС : Мазуркевич У.С. -державний виконавець, довіреність в матеріалах справи.

Біла Ольга Миколаївна -присутня.

Права та обов"язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, суд роз"яснив представнику скаржника та представнику ВДВС. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть справи: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга б/н від 15.10.2012 року Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату, с. Колоденці, Кам»янка-Бузький район, Львівська область.

У прохальній частині скарги скаржник просить визнати недійсною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кам»янка-Бузького районного управління юстиції від 01.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження.

Скарга подана відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Ухвалою суду від 19.10.2012 року скарга прийнята до розгляду; судове засідання по розгляду скарги призначено на 13.11.2012 року. Ухвалами суду від 13.11.2012 року, від 05.12.2012 року розгляд скарги відкладався.

В судове засідання 18.12.12 року явку повноважного представника забезпечив скаржник та представник Відділу Державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Львівської області. В судове засідання також з»явилась Біла Ольга Миколаївна.

З підстав, наведених у скарзі, представник скаржника просить суд скаргу задоволити та визнати недійсною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кам»янка-Бузького районного управління юстиції від 01.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження. Свою скаргу, скаржник мотивує тим, що проведені виконавчі дії є формальними і не спрямовані на досягнення реальних наслідків по виконанню наказу господарського суду Львівської області від 07.03.2007 року по справі №3/76-34/303. Скаржник зазначає, що під час проведення виконавчих дій не були присутніми представники релігійної громади УПЦ-КП. Двері до приміщення церкви відкрили представники боржника, відтак після складення державним виконавцем акту, що в приміщенні храму немає представників боржника, останні замкнули приміщення храму наявним в них комплектом ключів. Скаржник стверджує, що державний виконавець зобов»язаний був вилучити комплект ключів в боржника і передати його громаді УПЦ -КП. Також скаржник зазначає, що з оскаржуваної постанови не вбачається, що при проведенні виконавчих дій були присутні поняті, як це передбачено ч.5 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження». В судовому засіданні представник скаржника пояснив, що внаслідок формального проведення виконавчих дій і винесення оскаржуваної постанови, релігійна громада УГКЦ з 29.09.2012 року продовжує здійснювати богослужіння в церкві Св. Пророка Іллі.

В судовому засіданні 13.11.2012 року представником скаржника подано письмове пояснення на вимогу ухвали суду, в якому зазначає, що релігійна громада УГКЦ не чинила, не чинить і не буде чинити перешкод для релігійної громади УПЦ КП с.Колоденці та повідомив, що під час виконання рішення виконавчою службою Районного управління Юстиції жоден представник громади УПЦ КП с. Колоденці протягом трьох зібрань не був присутній, підтвердив , що громада УГКЦ продовжує почергове богослужіння в Храмі. В судове засідання 18.12.2012 року повноважний представник боржника не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 13.11.2012 року відділом державної виконавчої служби Кам»янка-Бузького районного управління юстиції подано заперечення на скаргу на постанову державного виконавця ВДВС Кам»янка-Бузького РУЮ від 01.10.2012 року, в якому пояснює, що 04.09.2012 року постановою державного виконавця призначено примусове виконання рішення суду на 20.09.2012 року. Згідно акту державного виконавця від 20.09.2012 року стягувач на проведення виконавчих дій повторно не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить список №665 від 06.09.2012 року про відправку рекомендованих листів. Згідно акту державного виконавця від 20.09.2012 року при виході за адресою с. Колоденці встановлено, що приміщення церкви Св. Пророка Іллі від представників релігійної громади УГКЦ звільнено, майна належного РГ УГКЦ в приміщенні церкви Св. Пророка Іллі не має, представники РГ УГКЦ знаходяться на вулиці, приміщення звільнено, двері відчинено, доступ до приміщення церкви Св. Пророка Іллі вільний, відтак 01.10.2012 року виконавче провадження закінчено згідно п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

03.12.2012 року через канцелярію суду представником скаржника подано заяву (вх.№27379/12 від 03.12.2012 року), в якій вважає, що вищезазначені заперечення безпідставні і такі, що не спростовують доводів релігійної громади УПЦ-КП та стверджує, що з оскаржуваної постанови державного виконавця не вбачається, що боржник повідомлений про заборону входження і користування приміщенням церкви Св. Пророка Іллі в с. Колоденці, також державний виконавець зобов»язаний був вилучити комплект ключів в боржника і передати громаді УПЦ КП, відтак без вчинення вказаних дій, наказ господарського суду Львівської області від 07.03.2007 року №3/76-34/303, як вважає скаржник, є невиконаним. Тому, як вважає скаржник, немає підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

В судовому засіданні 18.12.2012 року представником скаржника подано заяву, якою підтримує скаргу на постанову державного виконавця ВДВС Кам»янка-Бузького районного управління юстиції від 01.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження і просить визнати недійсною дану постанову ВДВС Кам»янка-Бузького РУЮ, оскільки проведення виконавчих дій є формальним і не спрямоване на досягнення реальних наслідків по виконанню наказу господарського суду Львівської області від 07.03.2007 року №3/76-34/303.

Відповідно до ч.2 ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст.75 ГПК України скарга розглядається за наявними у справі документами.

Розглянувши скаргу та подані до неї докази, заслухавши представника ВДВС та представника скаржника,беручи до уваги доводи боржника, ознайомившись із матеріалами справи №3/76-34/303, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2002 року задоволено позов релігійної громади УПЦ-КП с. Колоденці до релігійної громади УГКЦ с. Колоденці про усунення перешкод в користуванні культовою спорудою та зобов»язано Релігійну громаду УГКЦ с. Колоденці звільнити приміщення церкви Св. Пророка Іллі в с. Колоденці, Кам»янка-Бузького району, Львівської області і не чинити перешкод релігійній громаді УПЦ-КП с. Колоденці в користуванні церквою Св. Пророка Іллі в с. Колоденці.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.-04.12.2002 року дане рішення було змінено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2003р. постанова Львівського апеляційного господарського суду скасована і рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2002 року залишено в силі. Відтак, дане судове рішення підлягали примусовому виконанню.

Відповідно до матеріалів справи 07.03.2007 року господарським судом Львівської області на виконання рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2002 року, яке набрало законної сили, видано накази господарського суду №3/76-34/303.

Скарги ,в порядку ст.121-2 ГПК України , у даній справі господарський суд розглядає впродовж десяти років.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кам»янка-Бузького районного управління юстиції від 16.03.2012 року відкрито виконавче провадження. 01.10.2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до матеріалів справи, дану постанову надіслано скаржнику листом 03.10.2012 року і одержано ним 06.10.2012 року.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій 27.03.2012 року і 15.05.2012 року складено акти, в яких зафіксовано, що боржник не виконав вищезазначений наказ господарського суду.

Згідно матеріалів справи, 22.05.2012 року державним виконавцем скеровано подання до прокуратури Кам»янка-Бузького району про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 Кримінального кодексу України. Після вищезазначеного звернення, державним виконавцем тричі призначалось проведення виконавчих дій, остання виконавча дія була проведена 20.09.2012 року.

Відповідно до матеріалів справи, 20.09.2012 року державним виконавцем складно акт, яким зафіксовано, що приміщення церкви Св. Пророка Іллі в с. Колоденці від представників релігійної громади УГКЦ с. Колоденці звільнено, майна даної громади в зазначеному приміщенні немає, представники вказаної громади знаходяться на вулиці, приміщення звільнено, двері відчинено, доступ до приміщення вільний, тому державний виконавець зазначив, що перешкоди в користуванні приміщенням церкви релігійній громаді УПЦ-КП відсутні. Відтак, на підстав вищенаведених підстав, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна підтвердити належними та допустимими доказами ті обставини, на які покликається в обґрунтування заявлених вимог чи заперечень.

При розгляді скарги суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов"язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Частина 3 названої статті містить вимогу щодо форми судових рішень. Усі судові рішення (рішення, постанови, ухвали) господарський суд виносить в письмовій формі.

Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність , встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Судове рішення містить державно-владний та індивідуально конкретний припис і грунтується на нормі права, що застосована судом.

Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін , приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.

Стаття 115 ГПК України встановлює обов"язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили -обов"язковість судових рішень. Судові рішення є обов"язковими на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р ( з наступними змінами і доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів ( посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про виконавче провадження" -державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження":

Державний виконавець зобов"язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи , необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до матеріалів справи, та згідно пояснень представника скаржника та присутньої Білої О.М., під час проведення виконавчих дій не були присутніми представники релігійної громади УПЦ-КП. Двері до приміщення церкви відкрили представники боржника, про що не заперечив представник боржника в минулому судовому засіданні та зазначив, що двері до приміщення церкви відкрито ним, його примірником ключів. Відтак після складення державним виконавцем акту, що в приміщенні храму немає представників боржника, боржник і замкнув наявним в нього комплектом ключів.

Відповідно до ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження», виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням.

З оскаржуваної постанови державного виконавця не вбачається, що боржник повідомлений про заборону входження і користування приміщенням церкви Св. Пророка Іллі в с. Колоденці.

Окрім того, як встановлено, державний виконавець не вилучив комплект ключів в боржника і не передати його громаді УПЦ-КП, та не пересвідчитися про повне виселення та звільнення приміщення церкви громадою УГКЦ с. Колоденці.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов"язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Згідно із ст.7 Закону України «Про виконавче провадження», - державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

В силу положень Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст.121-2 ГПК.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал , постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарга розглядається судом в межах вимог, встановлених ст.121-2 ГПК України.

За результатами розгляду скарги , що розглядається, суд прийшов до висновку, що доводи скаржника є правомірними і скаргу слід задоволити.

Виходячи з вищенаведеного вище, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати недійсною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кам»янк-Бузького районного управління юстиції від 01.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження.

Суддя Кітаєва С.Б.