Постанова

від 22.04.2013 по справі 5021/1660/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа № 5021/1660/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників:

позивача - Оласюк Н.О., (копія дов.№1284 від 16.06 2012р.)

відповідача - Литовченко Л.І (дов. №б/н від 05.11.2012р.),

третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" (вх.№364С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 09 січня 2013 року по справі №5021/1660/12 (колегія суддів у складі: головуючого судді Лугової Н.П., судді Левченко П.І., судді Соп`яненко О.Ю.),

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Суми;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ КОМПАНІ", м. Середина-Буда, Сумська область;

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Відділ державної виконавчої служби Середино-Будського районного управління юстиції, смт. Середина-Буда, Сумська область,

2) Відділ державної виконавчої служби Сумського обласного управління юстиції, м. Суми,

3) ПАТ «Бель Шостка Україна", м. Шостка Сумської області,

про стягнення 437 358 грн. 22 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 2062939802 від 22.02.2002 року в розмірі 437 358 грн. 22 коп., в тому числі: 400 000,00 грн. кредиту, 20 054,79 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, 12 926,78 грн. пені, 4 329,82 грн. державного мита, 46,83 грн. платні послуги по виконавчому напису, 6,50 грн. - бланки; також позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.01.2013р. по справі №5021/1660/12 (колегія суддів у складі: головуючого судді Лугової Н.П., судді Левченко П.І., судді Соп`яненко О.Ю.) у позові відмовлено.

АТ "Ощадбанк" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2013р. по справі №5021/1660/12 скасувати, застосувати строки позовної давності та задовольнити позов АТ "Ощадбанк" в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, зокрема, що банк дізнався про порушення свого права 09.10.2012р. після отримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Тому вважає, що причина пропущення строку позовної давності є поважною, в зв'язку з чим суд, на думку апелянта, необґрунтовано прийняв рішення відмовити у позові АТ "Ощадбанк".

У судовому засіданні 18.04.2013р. представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

18.04.2013р. апелянтом надано розрахунок заборгованості по кредитному договору №2062939802 від 22.02.2002 року.

Представники відповідача просили суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві (вх.№1756 від 26.02.2013р.) на апеляційну скаргу зазначає, що майновим поручителем - ТОВ Холдингова компанія "Карда", були виконані вимоги як кредитного договору, так і вимоги виконавчого провадження. Цілісний майновий комплекс, що зазначений в договорі застави нерухомого майна від 12.03.2002 року, був переданий органам державної виконавчої служби для його реалізації та у подальшому був реалізований ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" на прилюдних торгах. Відповідна сума за проданий майновий комплекс в рахунок погашення заборгованості ТОВ "УКР-ПРОМ КОМПАНІ" за кредитним договором в розмірі 547 000 грн. 00 коп. була перерахована покупцем на рахунок організатора проведення прилюдних торгів - СДП "Укрспец'юст". Крім того, відповідач вказує на те, що між Відділом державної виконавчої служби Сумського обласного управління юстиції та СДП "Укрспец'юст" 28.08.2004 року було укладено договір на реалізацію цілісного майнового комплексу, розташованого в Сумській області, м. Середина-Буда, вул.Севська,26, тому виконання договірних зобов'язань щодо перерахування коштів, отриманих від реалізації заставного майна належить пред'являти Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області. Отже, як вважає відповідач, саме цей орган виконавчої служби зобов'язаний був отримані від продажу заставного майна кошти, відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження", перерахувати Банку в рамках виконавчого провадження.

У судове засідання 18.04.2013р. представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р.

15.03.2013р. від головного управління юстиції у Сумській області, надійшов відзив (вх.№2302) на апеляційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з повідомлень про вручення поштового відправлення представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача отримали ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. по даній справі про відкладення розгляду справи на 09.04.2013р. заздалегідь.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. зобов'язати третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство "Шосткинський міськмолкомбінат" до 15.04.2013р. надати суду відзив на апеляційну скаргу з правовим обґрунтуванням та посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково, а також докази на підтвердження правонаступництва ПАТ "Бель Шостка Україна", а саме: належним чином засвідчену копію Статуту ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" в редакції, що містить відомості про зміну назви ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" на ПАТ "Бель Шостка Україна".

На виконання вимог зазначеної ухвали суду 17.04.2013р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ «Бель Шостка Україна» надало відзив (вх.№3341) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що переможцем торгів згідно з протоколом №4190229-1 визнано ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат». Ціна продажу складала 547000,00 грн. Свої обов'язки по розрахункам за майно ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат» виконало належним чином та у встановлений строк. 18.07.2006р. ВАТ «Шосткинський міськмолкомбінат» оформило право власності на майно, що підтверджується Свідоцтвом, виданим нотаріусом Середино-Будської районної держнотконтори Вялковою С.І. за №1014 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11271714 від 19.07.2006р, які ПАТ «Бель Шостка Україна» додало до відзиву на апеляційну скаргу. Також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, надала суду копію виписки з протоколу №22 позачергових Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Шосткінський міськмолкомбінат» від 04.11.2010р. відповідно до якого зборами акціонерів вирішено змінити найменування товариства на повне найменування товариства: Публічне акціонерне товариство «Бель Шостка Україна», скорочене найменування товариства: ПАТ «Бель Шостака Україна». А також копію статуту Публічного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна», згідно з п.1 Публічне акціонерне товариство «Бель Шостка Україна», яке до приведення Статуту у відповідність до вимог Закону «Про акціонерні товариства» та зміни назви, мало назву Відкрите акціонерне товариство «Шосткінський міськмокомбінат».

Враховуючи викладене, відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна» колегія суддів дійшла висновку змінити назву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Шосткінський міськмолкомбінат» на Публічне акціонерне товариство «Бель Шостка Україна».

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2002 року між позивачем та відповідачем укладено договір кредитної лінії №2062939802, відповідно до умов якого банк (позивач) відкрив позичальнику (відповідачу) відновлювану кредитну лінію на купівлю молока, виробництво твердого сиру, на суму 400 000,00 грн. строком на 12 місяців.

Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору виконання відповідачем зобов'язань за договором кредитної лінії №2062939802 (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується заставою майна.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що договір кредитної лінії діє з22 лютого 2002 року по 22 лютого 2003 року.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою забезпечення виконання зобов'язань, покладених на відповідача, між позивачем, відповідачем та його майновим поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю Холдинговою Компанією "Карда" 12.03.2002 року укладено договір застави нерухомого майна. В якості предмета застави визначено цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Севська, 26, смт. Середина-Буда Сумської області. Згідно з п. 2 договору застави сторони оцінили майно у 945 600 (дев'ятсот сорок п'ять тисяч шістьсот) гривень.

Як встановлено судом першої інстанції, в установлений договором термін, а саме, до 23.02.2003 року, кредит в сумі 400 000,00 грн. позичальник (відповідач) не повернув банку. 30.04.2003 року державним нотаріусом Середино-Будської районної державної нотаріальної контори Вялковою С.І. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору застави нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальністю "Карда" Відкритому акціонерному товариству "Ощадбанк".

Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий напис вчинено на виконання вимог п. 7.1. договору кредитної лінії № 2062939802 від 22.02.2002 року та п. 7. договору застави нерухомого майна від 12.03.2002 року. З примусового виконання виконавчого напису державного нотаріуса Відділом державної виконавчої служби Середино-Будського районного управління юстиції 05.05.2003 року відкрито виконавче провадження.

Постановою відділу державної виконавчої служби Середино-Будського районного управління юстиції від 30.06.2004 року матеріали зведеного виконавчого провадження, в тому числі, по зазначеному виконавчому напису, для подальшого виконання передано до підрозділу примусового виконання рішень Сумського обласного управління юстиції.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали зведеного виконавчого провадження, 28.08.2004 року між Сумським обласним управлінням юстиції та Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" укладено договір про реалізацію арештованого майна (а.с.128 -а.с.129, том 1). 08.10.2004 року Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" в особі Сумської філії було проведено прилюдні торги цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Севська, 26, смт. Середина-Буда Сумської області в порядку виконання виконавчого напису від 30.04.2003 року. Переможцем торгів стало ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат". Кошти в сумі 547000,00 грн. одержані від реалізації вказаного майнового комплексу були перераховані та знаходились на рахунку СДП "Укрспецюст", що підтверджується платіжними дорученнями №3678 від 22.10.2004 року, №2976 від 06.10.2004 року та не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до п.3.1 договору про реалізацію арештованого нерухомого майна №4190229 від 28.08.2004 року кошти, одержані Підприємством (СПД "Укрспец'юст") від реалізації майна перераховуються на відповідний рахунок Відділу ДВС у термін 7 (семи) банківських днів від дня надходження коштів на рахунок Підприємства (а.с.129, том 1).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що кошти одержані від реалізації вказаного майнового комплексу були перераховані та знаходились на рахунку СДП «Укрспецюст», оскільки покупцем майна - ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" вирішувалось питання про визнання недійсними вищевказаних прилюдних торгів, і банку, як стягувачу в процесі виконавчого провадження, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості перераховані не були.

Ухвалою господарського суду м.Києва у справі №23/127-б від 02.08.2012р. ліквідовано банкрута - Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України (м. Київ, вул.М.Коцюбинського,12, кім.314, код ЄДРПОУ 30551713) як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

В матеріалах справи міститься лист № 612/23/127-6 від 20.09.2006р. СДП «Укрспецюст», направлений на адресу ДВС Середино-Будського району, в якому зазначено, що СДП "Укрспец'юст" визнав повністю грошові вимоги ДВС Середино-Будського району в сумі 492300 грн. (а.с.52, том 1), а відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 14.11.2007 року відділ ДВС Середино-Будського районного управління юстиції визнано кредитором і заборгованість СДП "Укрспец'юст" перед останнім в сумі 492300 грн. включено до реєстру вимог конкурсних кредиторів. При цьому позивач - ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" також звертався до СДП «Укрспецюст» з грошовими вимогами на загальну суму 437358,22 грн. та щодо включення банку до реєстру вимог кредиторів, однак СДП «Укрспецюст» не визнав заявлених грошових вимог, адже у СДП «Укрспецюст» не існувало жодних зобов'язань відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах виплати ВАТ «Ощадбанку» в особі філії Сумського обласного управління грошової суми в розмірі 437358,22 грн. (а.с.80, том 1).

Отже, позивач був обізнаний про зазначені факти та вів відповідну переписку з вказаними підприємствами щодо повернення коштів за кредитним договором в результаті реалізації майна на прилюдних торгах, що підтверджується матеріалами справи (а.с.54-а.с.73, том 2).

09.10.2012 року позивачем отримано постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві від 27.09.2012 року, якою зазначено, що ухвалою господарського суду м. Києва № 23/127-6 від 02.08.2012 року СПД "Укрспец'юст" ліквідовано, як юридичну особу, у зв'язку з банкрутством (а.с.18, том 1).

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що банк не мав правових підстав звернутися до боржника з приводу стягнення заборгованості, адже в даному випадку це було б стягнення з боржника в подвійному розмірі.

Судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з даними доводами позивача та зазначає наступне.

У силу норм чинного законодавства України банк має право вимагати належного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором (статті 526, 1054 ЦК України), а також має право звернути стягнення на заставлене майно (стаття 589 ЦК України), звернути стягнення на предмет іпотеки (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»), які належать як позичальнику, так і майновому поручителю, з метою задоволення вимог за кредитним договором.

Правова суть забезпечення полягає у тому, що забезпечена сторона, крім прав за основним зобов'язанням, наділяється також додатковими правами, якими вона може скористатися у разі неспроможності боржника або в інших випадках, передбачених законом чи договором. Тобто, виходячи з викладеного, банк наділений альтернативними способами захисту своїх прав - чи то стягнення боргу за кредитним договором з урахуванням штрафних санкцій, чи то звернення стягнення на заставлене майно, оскільки за змістом частини 3 статті 505 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.08.2010 року №13/196.

Крім того, колегія судів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.1 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно зі статтею 86 Закону України «Про виконавче провадження» посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби. Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження. Постанова про проведення або результати перевірки законності виконавчого провадження може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її прийняття у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 87 даного Закону передбачено, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи. Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, позивач не був позбавлений права звернутися зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця, оскільки виконавча служба не перерахувала на рахунок банку кошти за проданий 08.10.2004р. майновий комплекс в рахунок погашення заборгованості ТОВ "УКР-ПРОМ КОМПАНІ" за кредитним договором, проте як ухвалою господарського суду м.Києва у справі №23/127-б порушено провадження у справі про банкрутство Спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» Міністерства юстиції України у квітні 2006 року (а.с.16, том 1).

Апелянт стверджує, що банк дізнався про порушення свого права 09.10.2012 року після отримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Колегія суддів не погоджується з даним твердженням апелянта щодо відновлення пропущеного строку для подання позову, зокрема, доводів про відсутність у банка підстав звернутися до боржника з приводу грошового стягнення заборгованості раніше, оскільки це було б стягнення в подвійному розмірі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право вибору способу судового захисту передбачено законом або договором. Слід зазначити, що одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи майнового поручителя, належить виключно позивачеві.

Зазначена норма законодавства застосовується у випадку, якщо заборгованість не погашена. При цьому, банк сам обирав спосіб щодо повернення суми наданого відповідачу кредиту.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач своєчасно не пред'явив позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ "УКР-ПРОМ КОМПАНІ".

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку.

Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення строків, встановленими ст.ст. 253-255 цього Кодексу. Відповідно до частин 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2012р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з заявою про застосування строків позовної давності, в якій просить застосувати строку позовної давності для подання позову АТ «Ощадбанк» до ТОВ «УКР-ПРОМ КОМПАНІ» про стягнення заборгованості за кредитним договором №2062939802 від 22.02.2002 року (а.с.67-а.с.68, том 1).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право позивача дійсно порушено, але позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами встановленого 3-х річного строку.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про помилкове твердження позивача про неможливість своєчасного подання позову про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії.

Як свідчать матеріали справи, позивач подав заяву про поновлення строку для пред'явлення позову, а відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення та спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність причин пропуску позивачем строку позовної давності, та з огляду на те, що закон не наводить навіть приблизного переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на суд, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи, господарський суд Сумської області, правомірно визнав зазначені позивачем причини пропуску строку позовної давності неповажними.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та вважає їх такими, що прийняті при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає. Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не було допущено жодних порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 85, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 09 січня 2013 року по справі №5021/1660/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22.04.2013 року.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Хачатрян В.С.