Постанова

від 08.07.2013 по справі 5021/1660/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року Справа № 5021/1660/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішеннягосподарського суду Сумської області від 09.01.2013 та на постанову відХарківського апеляційного господарського суду 18.04.2013 у справі господарського суду№ 5021/1660/12 Сумської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ КОМПАНІ" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Відділ державної виконавчої служби Середино-Будського районного управління юстиції 2. Відділ державної виконавчої служби Сумського обласного управління юстиції 3. Публічне акціонерне товариство "Бель Шостка Україна" простягнення 437 358, 22 грн. за участю представників:

від позивача - Міхнова О.В.

від відповідача - Литовченко Л.І., Гвілава В.П.

від третьої особи 1 - не з'явились

від третьої особи 2 - не з'явились

від третьої особи 3 - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПРОМ КОМПАНІ" про стягнення 437 358, 22 грн. за договором кредитної лінії № 2062939802 від 22.02.2002, у тому числі: 400 000, 00 грн. кредиту, 20 054, 79 грн. за несплачені відсотки за користування кредитом, 12 926, 78 грн. пені, 4 329, 82 грн. державного мита, 46, 83 грн. за платні послуги по виконавчому напису, 6, 50 грн. за бланки.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.01.2013 у справі № 5021/1660/12 (колегія суддів у складі: головуючого судді Лугової Н.П., суддів Левченко П.І., Соп`яненко О.Ю.) у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 у даній справі (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фомін В.О., судді Крестьянінов О.О., Хачатрян В.С.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Ощадбанк" рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.02.2002 між сторонами укладено договір кредитної лінії № 2062939802, за умовами якого банк (позивач) відкрив позичальнику (відповідачу) відновлювану кредитну лінію на купівлю молока, виробництво твердого сиру на суму 400 000, 00 грн. строком на 12 місяців.

Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що виконання відповідачем зобов'язань за договором кредитної лінії № 2062939802 (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується заставою майна.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що договір кредитної лінії діє з 22.02.2002 по 22.02.2003.

З метою забезпечення виконання зобов'язань, покладених на відповідача, між позивачем, відповідачем та його майновим поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю Холдинговою Компанією "Карда" 12.03.2002 укладено договір застави нерухомого майна, предметом застави якого визначено цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Севська, 26, смт. Середина-Буда Сумської області.

Пунктом 2 вказаного договору застави його сторони оцінили майно у 945 600, 00 грн.

До 23.02.2003 кредит у сумі 400 000,00 грн. позичальник (відповідач) банку не повернув.

30.04.2003 державним нотаріусом Середино-Будської районної державної нотаріальної контори Вялковою С.І. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору застави нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальністю "Карда" Відкритому акціонерному товариству "Ощадбанк". Виконавчий напис вчинено на виконання п. 7.1. договору кредитної лінії № 2062939802 від 22.02.2002 та п. 7. договору застави нерухомого майна від 12.03.2002.

З примусового виконання виконавчого напису державного нотаріуса відділом державної виконавчої служби Середино-Будського районного управління юстиції 05.05.2003 відкрито виконавче провадження.

Постановою відділу державної виконавчої служби Середино-Будського районного управління юстиції від 30.06.2004 матеріали зведеного виконавчого провадження, в тому числі по зазначеному виконавчому напису передано для подальшого виконання до підрозділу примусового виконання рішень Сумського обласного управління юстиції.

28.08.2004 між Сумським обласним управлінням юстиції та Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" укладено договір про реалізацію арештованого майна.

08.10.2004 Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" в особі Сумської філії було проведено прилюдні торги цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Севська, 26, смт. Середина-Буда Сумської області в порядку виконання виконавчого напису від 30.04.2003, переможцем яких стало Відкрите акціонерне товариство "Шосткинський міськмолкомбінат".

Кошти в сумі 54 7000, 00 грн., одержані від реалізації вказаного майнового комплексу були перераховані та знаходились на рахунку Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", що підтверджується платіжними дорученнями № 3678 від 22.10.2004, № 2976 від 06.10.2004.

Пунктом 3.1 договору про реалізацію арештованого нерухомого майна № 4190229 від 28.08.2004 передбачено, що кошти, одержані Спеціалізованим державним підприємством "Укрспецюст" від реалізації майна перераховуються на відповідний рахунок відділу державної виконавчої служби у термін 7 банківських днів від дня надходження коштів на рахунок вказаного підприємства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2012 у справі №23/127-б ліквідовано банкрута - Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України як юридичну особу в зв'язку з банкрутством.

У листі 612/23/127-6 від 20.09.2006, направленому державній виконавчій службі Середино-Будського району, Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" зазначило про визнання ним грошових вимог державної виконавчої служби Середино-Будського району в сумі 492 300 грн., а відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 14.11.2007 відділ державної виконавчої служби Середино-Будського районного управління юстиції визнано кредитором і заборгованість Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" перед останнім в сумі 492 300 грн. включено до реєстру вимог конкурсних кредиторів.

При цьому Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Сумського обласного управління АТ "Ощадбан" також зверталось до Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" з грошовими вимогами на загальну суму 437 358, 22 грн. та щодо включення банку до реєстру вимог кредиторів, однак Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" не визнало заявлених грошових вимог, оскільки у нього не існувало жодних зобов'язань відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах виплати Відкритому акціонерного товариству "Ощадбанку" в особі філії Сумського обласного управління грошової суми в розмірі 437 358, 22 грн.

09.10.2012 року позивачем отримано постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві від 27.09.2012, у якій зазначено, що ухвалою господарського суду міста Києва № 23/127-6 від 02.08.2012 Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" ліквідовано як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

Посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором кредитної лінії від 22.02.2002 № 2062939802 та на неотримання коштів від реалізації майнового комплексу, що знаходиться у м. С-Буда, вул. Севська в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 437 358, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 256, 260, 267 Цивільного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій, встановивши порушення прав позивача, виходили із пропуску позивачем строку позовної давності та відсутності викладених у заяві про його поновлення поважних причин такого пропуску.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 53 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник, зокрема, зазначає, що у зв'язку з вчиненням виконавчого напису згідно з договором застави від 12.03.2002 та продажу вказаного майна на прилюдних торгах, позивач не мав правових підстав для звернення з позовом до боржника про стягнення заборгованості, оскільки мало б місце стягнення заборгованості в подвійному розмірі.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності, а позивач - заяву про поновлення вказаного строку.

З огляду на наведене, враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій порушення прав позивача та відсутності поважних причин пропуску позовної давності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності.

Щодо твердження скаржника про відсутність правових підстав для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості у зв'язку із вчиненням нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

При цьому наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних відносин сторін та не позбавляє кредитора права на судовий захист.

З огляду на наведене, твердження скаржника про відсутність правових підстав для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості у зв'язку із вчиненням нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на майно колегією суддів визнаються необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі щодо поважності причин пропуску позовної давності. Однак, встановлення наявності або відсутності поважних причин пропуску позовної давності виходить за межі перегляду справи в касаційній інстанції. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2004 у справі № 6/195-03.

За таких обставин підстав для скасування рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2013 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 у справі № 5021/1660/12 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 у справі № 5021/1660/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Кочерова Н.О.

Саранюк В.І.