Постанова

від 24.04.2013 по справі 12/049-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р. Справа№ 12/049-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Крупник С.Ф. (керівник);

Головко О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Івановича

на рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2012 року

по справі № 12/049-12 (головуючи суддя - Грабець С.Ю., судді:

Скутельник П.Ф., Горбасенко П.В.)

за позовом Автогаражного кооперативу «Олімпієць»

до Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Івановича

про знесення самочинно збудованого нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2012 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Крамаренка Василя Івановича усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 2,9924 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:0002, розташованою за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96, яка належить Автогаражному кооперативу «Олімпієць» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №288188 від 07.07.2005 року, шляхом знесення самочинно збудованої добудови, площею 11 кв.м.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Івановича звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2012 року по справі № 12/049-12 та прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволені позовних вимог Автогаражного кооперативу «Олімпієць».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Івановича прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2013 року виправлено описку в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України.

20.02.2013 року у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року змінено склад колегії.

Апелянтом надані письмові пояснення, апелянт просить вважати помилковим п. 3 Додатків до апеляційної скарги в частині направлення її відповідачу 1.

Відповідачем заявлено клопотання про проведення повторної судової будівельно-технічно експертизи. На вирішення експертизи поставити наступні питання: Чи відповідає фактичне розміщення земельної ділянки АК «Олімпієць» в межах встановленої огорожі дійсним координатам зазначеним в технічній документації по виготовленню правовстановлюючої документації на земельну ділянку кооперативу?

Чи накладаються земельні ділянки АК «Олімпієць» та ФОП Крамаренка В.І.?

Чи дотримано АК «Олімпієць» норми ДБН С7ДБН В.2.3.-15:2007 під час будівництва гаражів на частині земельної ділянки, яка межую із земельною ділянкою ділянкою ФОП Крамаренка В.І.?

Враховуючи первинне розташування гаражів АК «Олімпієць», чи мав можливість ФОП Крамаренко В.І. побудувати свою споруду без будівництва протипожежної стіни I-го типу? Якщо так, то які налсдіки спричинило б це для ФОП Крамаренка В.І.?

Чи побудовані гаражі АК «Олімпієць» впритул до межі земельної ділянки ФОП Крамаренка В.І.? Якщо так, то чим мав можливість ФОП Крамаренко В.І. побудувати споруду за межею перетинання земельних ділянок, тобто на земельній ділянці АК «Олімпієць»?

Проведення судово-технічної експертизи доручити Київському НДІСЕ або судовому експерту Черніну Якову Олександровичу.

Представники позивача заперечують проти зазначеного клопотання.

Розглянувши клопотання про проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знайшла підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Зазначеного апелянт не навів та не довів.

Разом з цим, поставлені питання, а саме: Чи накладаються земельні ділянки АК «Олімпієць» та ФОП Крамаренка В.І.? вже досліджувалось експертом.

Щодо інших питань, то вони не стосуються даної справи, оскільки предметом спору по даній справі є зобов'язання фізичну особу-підприємця Крамаренка Василя Івановича усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, загальною площею 2,9924 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:0002, розташованою за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96, яка належить Автогаражному кооперативу «Олімпієць» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №288188 від 07.07.2005 року, шляхом знесення самочинно збудованої добудови, площею 11 кв.м.

Від Фізичної особи - підприємця Крамаренка Василя Івановича надійшла телеграма про відкладення у зв'язку із хворобою.

Представники позивача заперечують проти відкладення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1-1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Як свідчать матеріали справи інтереси відповідача представляв за довіреністю Мельник С.В., який був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду хоче звернути увагу апелянта на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою сторони мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не з'явлення в судове засідання та неодноразові клопотання про відкладення свідчать про штучне затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

За матеріалами справи встановлено, що автогаражному кооперативу «Олімпієць» на праві власності належить земельна ділянка, загальною площею 2,9924 га, кадастровий номер 3222486200:03:002:0002, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №288188, зареєстрованим 07 липня 2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020532900091. /а.с. /

14 квітня 2009 року між Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Івановичем був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за № 1001, за умовами якого Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області зобов'язувалась передати у строкове платне користування відповідачу земельну ділянку, загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 3222486201:01:039:0099, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96А, а відповідач зобов'язувався вказану земельну ділянку прийняти та сплачувати орендну плату вчасно та в повному обсязі.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А18/01 від 14.02.2012 року державними інспекторами з контролю за виконанням та охороною земель головного управління Держкомзему у Київській області, за результатами позапланової перевірки було встановлено, що відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки позивача.

Обґрунтовуючи порушення свого права, позивач просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої добудови, площею 11 кв.м., яка належить позивачеві.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до абз. 1 п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 року позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 Цивільного кодексу України, статтею 103 Земельного кодексу України.

Право власності позивача на земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96 підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №288188 від 07.07.2005 року. /а.с. /.

Відповідно до п. 8 зазначеної Постанови право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 Земельного кодексу України) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Так, самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил (абз. 1 п. 4 Постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 14.04.2009 року Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області зобов'язувалась передати у строкове платне користування відповідачу земельну ділянку, загальною площею 0,0400 га, кадастровий номер 3222486201:01:039:0099, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96А (далі - земельна ділянка відповідача), а відповідач зобов'язувався вказану земельну ділянку прийняти та сплачувати орендну плату вчасно та в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2012 року по справі № 20/116-10/4 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний виробничий центр «Олімп» до фізичної особи-підприємця Крамаренка Василя Івановича та Софіївсько-Борщагівської сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Києво-Святошинського відділу Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК» та Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зокрема, визнано незаконним та скасовано рішення 26 сесії 5 скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 9 від 27.03.2009 року «Про передачу в оренду земельної ділянки в с. Софіївська Борщагівка ПП Крамаренку В.І.» та визнано недійсним договір оренди від 14.04.2009 року земельної ділянки, розташованої у с. Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96 а, укладений між Софіївсько-Борщагівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем Крамаренком Василем Івановичем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012 року рішення суду від 15.03.2012 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що об'єкт нерухомого майна, збудований відповідачем, розташований на земельній ділянці, не відведеній відповідачу, а тому є самочинним будівництвом.

Разом з цим, будівництво нерухомого майна без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належним чином затвердженого проекту, також є самочинним будівництвом.

Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 41 цього Закону, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації (п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2012 року Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було зобов'язано провести перевірку та надати суду відомості щодо правомірності будівництва відповідачем прибудови, орієнтовною площею 11 кв.м., на земельній ділянці, розташованій за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Пролетарська, 96.

Від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області надійшов лист №7/10-2707 від 21.06.2012 року, а також акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 20.06.2012 року, з якого вбачається, що 19 червня 2012 року начальником інспекційного відділу у Центральному регіоні інспекційного управління №1 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області була проведена позапланова перевірка дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої встановлено, що відповідач без затвердження проектно-кошторисної документації і отримання документу, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, побудував автомайстерню та здійснює її експлуатацію без прийняття згідно з встановленим порядком, чим порушує ст. ст. 31, 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області внесено припис відповідачу про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт) №212 від 20.06.2012 року, відповідно до якого відповідача зобов'язано не проводити експлуатацію до прийняття автомайстерні в експлуатацію згідно з встановленим порядком, затвердити проектно-кошторисну документацію, отримати документ, що надає право на виконання будівельних робіт, прийняти об'єкт в експлуатацію згідно з встановленим порядком в термін до 31.12.2012 року.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про основи містобудування» будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Будівельні норми - затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури (ст. 1 Закону України «Про будівельні норми»).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. Міжнародні, регіональні та національні (державні) будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як було встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції з було , фізичною особою-підприємцем Крамаренком Василем Івановичем під час будівництва автомайстерні на земельній ділянці, розташованій по вул. Пролетарській, 96-а в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, не дотримано вимоги державних будівельних норм і стандартів, що підтверджується відміткою про самовільне будівництво автомайстерні під літерою «А» в технічному паспорті, виготовленому 20.07.2012 року комунальним підприємством БТІ Києво-Святошинської районної ради (інвентарна справа №2296). Також встановлено, що тильна частина зазначеної автомайстерні ФОП Крамаренка Василя Івановича розташована на земельній ділянці АГК «Олімпієць».

Відповідно до вимог частини 2, 3 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо прийняття цього майна до експлуатації передбачено договором або законом. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, будівництво споруд та будівель повинно здійснюватись на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації, а завершений об'єкт будівництва повинен відповідати встановленим державним будівельним та санітарним нормам. На підтвердження такої відповідності видаються передбачені законом документи (акт введення в експлуатацію).

Відповідно до частини 1 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Частиною 6 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлено, що будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до статті 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифікату відповідності, який видається державними інспекціями архітектурно-будівельного контролю. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічні положення містяться у статті 18 Закону України «Про основи містобудування».

Окрім того, в матеріалах справи наявний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А57/22 від 18.06.2012 року, встановити факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем неможливо, оскільки під час передачі земельної ділянки відповідачу згідно з договором оренди земельної ділянки від 14.04.2009 року, відповідач відмовився від винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №0655 від 25.09.2012 року, в результаті проведених робіт і вивчення наданих в експертизу матеріалів встановлено порушення суміжної межі між земельними ділянками, розташованими по вул. Пролетарській, 96 та Пролетарській, 96-а в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

При суміщенні нормативних і фактичних меж земельних ділянок АГК «Олімпієць» та ФОП Крамаренка В.І. по вул. Пролетарській, 96-96а в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області встановлено накладання площею 0,0021 га фактичної земельної ділянки №96-а ФОП Крамаренка Василя Івановича на земельну ділянку №96 АГК «Олімпієць» згідно з Держактом ЯБ№288188 по вул. Пролетарській в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 12.12.2012 року у справі № 12/049-12.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 12.12.2012 року у справі № 12/049-12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 12/049-12 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Смірнова Л.Г.