Постанова

від 25.04.2013 по справі 23/87

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2013 р. справа №23/87

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБогатиря К.В., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:Пальчик М.О. - за дов. № 06-05-2/46 від 10.01.13 р., Сімейко А.І. - за дов. № 06-05-3/47 від 10.01.13 р. від відповідача:ОСОБА_6 - особисто від третьої особи:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.03.2013 року у справі№ 23/87 (суддя Середа А.П.) за позовомДержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Сєвєродонецьк Луганської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаКомунального підприємства "Сєвєродонецькі теплові мережі", м. Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 9708 грн. 40 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 9708 грн. 40 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.10.10 року провадження по справі було зупинено до вирішення справи Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб»єкта владних повноважень та визнання недійсним рішення виконкому № 530 від 24.03.09 р. і набранням законної сили рішення по даній справі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.02.12 року після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по справі, провадження по справі було поновлено.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.02.12 року позовні вимоги Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 9708 грн. 40 коп. були задоволені у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.12 року рішення господарського суду Луганської області від 23.02.12 року було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.12 року рішення господарського суду Луганської області від 23.02.12 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.12 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

На новому розгляді, господарський суд Луганської області ухвалою від 21.02.13 р. залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Сєвєродонецькі теплові мережі", м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.03.13 р. у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 9708 грн. 40 коп. було відмовлено.

Позивач, Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 07.03.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача, однак до суду з апеляційною скаргою на це рішення не звернувся у встановленому чинним законодавством України порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 23/87 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 09.08.05 року № 1314 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради" позивач - Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (далі - ДП "СТЕЦ") був визначений виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житловому фонді міської ради.

Позивач, у встановленому чинним законодавством порядку, отримав відповідні ліцензії на право виробництва теплової енергії, її постачання та транспортування магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

01.03.07 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) було підписано договір № 403 на постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати її за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 договору, теплова енергія в межах 9 Гкал/рік (п.2.2) постачається споживачеві у вигляді гарячої води на опалення у період опалювального сезону у приміщення площею 45м 2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів або розрахунковим способом, виключно у грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради згідно рішення № 528 від 27.02.07 р.

Згідно п. 6.3 договору, орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу упродовж поточного року, становить 2322,00 грн. (з ПДВ), а вартість 1 Гкал на день укладення договору складала 215,00 грн. (без ПДВ).

Пунктом 6.4 договору зазначено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п. 6.6 договору, споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пунктом 7.2.3 договору встановлена відповідальність у вигляді нарахування пені у розмірі 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що термін дії договору встановлено з 01.03.07 року по 01.03.08 року.

Згідно п. 10.2 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як зазначає позивач у позові, ним згідно договору № 403 від 01.03.07 року було поставлено теплову енергію в гарячій воді в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року на суму у розмірі 5187 грн. 42 коп. у приміщення, яке займає продовольчий магазин Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1 та виставлено відповідачу рахунки, які останній не оплатив, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг.

Позивач направив на адресу відповідача претензії № 16-20-123 від 17.03.10 року на суму 2252 грн. 99 коп., № 16-20-216 від 19.04.10 року на суму 848 грн. 34 коп. та № 16-20-269 від 18.05.10 року на суму 264 грн. 24 коп., які останній залишив без відповіді та виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Сєвєродонецьк Луганської області суми основного боргу у розмірі 4787 грн. 39 коп., пені у розмірі 4787 грн. 39 коп., інфляційних у розмірі 62 грн. 21 коп. та 3% річних у розмірі 71 грн. 41 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст.19 Закону України від 02.06.05 року №2633-ІУ "Про теплопостачання", діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно частин 2-4 та 6-7 ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно норм ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Господарський суд, на виконання вказівок, викладених у Постанові Вищого господарського суду України від 24.12.12 року по цій справі, дослідив умови спірного договору на їх відповідність Типовому договору та правомірно встановив, що зі змісту договору № 403 від 01.03.07 р. вбачається відсутність у ньому наступних істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг: 1) про порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 2) про порядок контролю та звіту сторін; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 3) про порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 4) про умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показань засобів обліку; 5) про порядок здійснення ремонту; 6) перелік форс-мажорних обставин; 7) про умови внесення змін до договору.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення суми основного боргу у розмірі 4787 грн. 39 коп., пені у розмірі 4787 грн. 39 коп., інфляційних у розмірі 62 грн. 21 коп. та 3% річних у розмірі 71 грн. 41 коп., оскільки позивач не надав суду доказів підключення до його мереж теплопостачання приміщення, що належать саме відповідачу, у зв»язку з тим, що позивач фактично постачає теплову енергію КП "СТМ" - юридичній особі, яка не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 та не несе ніякої відповідальності за її використання, розподіл, якість та облік; балансоутримувачем даного приміщення є юридична особа - КП "Житлосервіс "Ритм"", але вона не є балансоутримувачем внутрішньо-будинкових мереж опалення та гарячого водопостачання і не має відповідних договірних правовідносин з постачальником (виробником) цих послуг; позивач теплову енергію фактично постачає безпосередньо балансоутримувачу внутрішньо-будинкових мереж опалення (КП "СТМ"), які знаходяться у останнього на балансі, - але з ним у позивача відсутні відповідні договірні правовідносини, як з виконавцем послуг з теплопостачання; фактично відповідач як споживач послуг з теплопостачання отримує їх від балансоутримувача внутрішньо-будинкових мереж опалення (КП "СТМ"), який не є їх (послуг) виконавцем, та між ними відсутні будь-які договірні правовідносини з цього приводу.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги доводи заявника апеляційної скарги з приводу того, що відповідач з моменту підписання спірного договору і до останнього періоду сплачував надані позивачем рахунки, оскільки додані до апеляційної скарги копії рахунків не мають в собі доказів будь-якого їх відношення саме до спірного договору. Матеріали справи не містять будь-яких змін підстави позову, наданих позивачем відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до моменту початку розгляду справи по суті.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 07.03.2013 р. у справі № 23/87 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.03.2013 р. у справі № 23/87 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 07.03.2013 р. у справі № 23/87 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.В. Богатир

О.В. Стойка

Надр. 6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - третій особі;

5 - ДАГС;

6- ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.