Постанова

від 24.04.2013 по справі 2а-4789/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року місто Київ № 2а-4789/12/1070

12.34

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

прокуратури: Сазонова С.В.,

позивача: Мурга Р.Я.,

відповідача: Лялька Г.В., Бабійчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПрокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби доФермерського господарства «Лісовицьке» простягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «Лісовицьке» про стягнення податкового боргу в сумі 8330, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач має заборгованість з податку на додану вартість у сумі 8330, 00 гривень, яка виникла у зв'язку з неподанням (несвоєчасним поданням) податкової звітності з податку на додану вартість, за січень 2011 року, лютий-вересень 2011 року, за що і були нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Прокурор зазначив, що в силу статті 60 Кодексу адміністративного судочинства, статей 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» за результатами перевірки вимог Податкового кодексу України щодо стану реалізації органами державної служби повноважень із своєчасного та повного стягнення сплати податкової заборгованості прийнято рішення про звернення до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про стягнення податкової заборгованості, що і є предметом даного позову.

В судове засідання з'явилися представник позивача, прокурор та представники відповідача. Представник позивача та прокурор підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченням, просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача зазначили, що податкове зобов'язання не є узгодженим, оскільки на адресу відповідача ані акти камеральних перевірок, ані податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками проведення перевірок не направлялися. Зазначили, що з матеріалів справи, отриманих від прокуратури було встановлено, що акти перевірок та податкові повідомлення-рішення направлялися на іншу адресу, ніж місцезнаходження відповідача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Фермерське господарство «Лісовицьке» зареєстровано 25.05.2010 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців № 13341020000003292 та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Вишгородському районі з 25.05.2010 року за № 198-ФГ, що підтверджується довідкою від 26.05.2010 року № 1469.

23.11.2011 року працівниками ДПІ у Вишгородському районі була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, під час якої було встановлено порушення вимог пункту 203.1 статті 203, підпункту 49.18.1 пункту 48.18 статі 49 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 23.11.2011 року № 2694/15-2/36832335/628. На підставі акта перевірки від 23.11.2011 року заступником начальника ДПІ у Вишгородському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0007571502, яким визначено відповідачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170, 00 гривень.

Податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0007571502 направлялося відповідачу, однак було повернуто 10.12.2011 року з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», у зв'язку з чим 13.12.2011 року було складено довідку № 865/15-243/131 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення форми «Р».

Також, 23.11.2011 року працівниками ДПІ у Вишгородському районі була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, під час якої було встановлено порушення вимог пункту 203.1 статті 203, підпункту 49.18.1 пункту 48.18 статі 49 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкової декларації з податку на додану вартість за лютий-вересень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 23.11.2011 року № 2695/15-2/36832335/629. На підставі акта перевірки від 23.11.2011 року заступником начальника ДПІ у Вишгородському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0007581502, яким визначено відповідачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8160,00 гривень.

Податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0007581502 направлялося відповідачу, однак було повернуто 10.12.2011 року з відміткою «за зазначеною адресою не проживає», у зв'язку з чим 13.12.2011 року було складено довідку № 865/15-243/131 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення форми «Р».

З матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 25.11.2011 року № 0007571502 та № 0007581502 були направлені на іншу адресу, ніж місцезнаходження відповідача, у зв'язку з помилковим зазначенням індексу - 09513 замість 07334 (якому відповідає юридична адреса відповідача - Київська область, Вишгородський район, с. Лісовичі, вул. Набережна, буд. 26-А).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2012 року відповідачу було вручено податкову вимогу форми «Ю» від 21.12.2011 року № 1123, про що на корінці податкової вимоги є підпис посадової особи відповідача - голови фермерського господарства «Лісовицьке» Бабійчука М.М. Факт такого отримання податкової вимоги відповідачем встановлений в наданих суду запереченнях на адміністративний позов (вх. № 10969 від 23.10.2012 року). В подальшому представник відповідача у судовому засіданні такий факт заперечувати, зазначав, що це не його підпис на корінці податкової вимоги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення камеральних перевірок визначений статтею 76 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Судом встановлено, що дійсно податкові повідомлення-рішення надсилалися на невірну адресу відповідача, через що і були повернуті конверти з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Водночас, така обставина була з'ясована тільки у судовому засіданні під час розгляду заперечень відповідача.

Податкова вимога від 21.12.2011 року № 1123 була винесена у зв'язку з поверненням до податкового органу конверту з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» та складення відповідного акта про неможливість вручення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, з моменту вручення податкової вимоги від 21.12.2011 року податкове зобов'язання перетворилося у податковий борг, що і стало підставою для звернення до суду.

Суд погоджується з твердженнями представників відповідача в частині порушення прав та інтересів відповідача у зв'язку з ненаправленням актів перевірки та податкових повідомлень-рішень, однак зазначає, що не направлення актів перевірки та направлення податкових повідомлень-рішень за іншою адресою свідчить про неправомірність дій з боку посадових осіб податкового органу і може бути підставою для притягнення винних осіб до відповідальності.

Однак, оскільки в судовому засіданні представники відповідача визнали факт неподання податкової звітності з податку на додану вартість, факт отримання податкової вимоги є беззаперечним, доводи представників відповідача, що податкова вимога виставлена на суму 170, 00 гривень, а стягнення заявлено на суму 8330, 00 гривень вважаються судом безпідставними з огляду на норми статті 59 Податкового кодексу України в частині можливості виставлення тільки однієї податкової вимоги і те, що позивач, отримавши 13.01.2012 року податкову вимогу та матеріали позовної заяви у справі 2а-4789/12/1070 не був позбавлений можливості оскаржити у судовому порядку податкову вимоги та податкові повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про розгляд справи з урахуванням встановлених порушень.

Так, слід зазначити, що в силу підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України передбачено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлює, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України).

Отже, суд дійшов висновку, що кожного місяця протягом 20 календарних днів відповідач повинен був подавати до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість.

Відповідальність за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість передбачена пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Так, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Посилання представників відповідача, що податковий орган неправомірно провів камеральні перевірки однією датою, не надав можливості відповідачу оплатити штраф у 170 гривень, що в подальшому призвело до донарахування відповідачу вже штрафних санкцій за повторне порушення до уваги судом не беруться, оскільки такі доводи є лише припущеннями представників відповідача, тим більше, що факт неподання декларації за лютий-вересень 2011 року на момент проведення перевірок вже існував (тобто повторність вже мала місце).

Водночас, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає тільки сума у розмірі 3060, 00 гривень за неподання податкової звітності за липень-вересень 2011 року.

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» з 06.08.2011 року підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 11, згідно якого штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Тобто, якщо порушення виникло з січня по червень 2011 року штрафна санкція за кожне порушення повинна становити не більше 1 гривні.

Отже, суд дійшов висновку, що за неподання податкової звітності за січень-червень податковий орган повинен був застосувати штрафну санкцію у розмірі 1 гривні, а за неподання податкової звітності з липня по вересень 2011 року по 1020 гривень за кожне порушення.

Суд в межах розгляду цієї справи, не має повноважень самостійно визначити розмір штрафної санкції, а може тільки встановити правомірність або неправомірність стягнення з відповідача податкової заборгованості, у зв'язку з цим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми у розмірі 3060 гривень.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Відповідно до статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Лісовицьке» (код ЄДРПОУ: 36832335, місцезнаходження: 07334, Київська область, Вишгородський район, село Лісовичі, вулиця Набережна, будинок 26-А) податковий борг в сумі 3 060 (три тисячі шістдесят) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 квітня 2013 р.