Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2а-15884/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15884/12/2670(1 том+3додатки) Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Павленка Ю.А., відповідача Сперкач С.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №0005472204 від 03.07.2012,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року в адміністративному позові відмовлено повністю.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року, оскільки вважає, що суд необ'єктивно та не в повному обсязі розглянув та з'ясував обставини справи та порушив вимоги процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Оріон Лідер" (код ЄДРПОУ 37635930) за період з жовтня по грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 377/22-4/37591039 від 14.06.2012 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, виявлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 132 656 грн, в тому числі: за жовтень 2011 у сумі 544 891 грн, за грудень 2011 у сумі 587 765 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005472204 від 03.07.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 415 820,00 грн, що включає суму основного платежу - 1 132 656,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 283 164,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Суд першої інстанції, враховуючи обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012 року щодо встановлення відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг), а також встановивши певні невідповідності у документах первинного обліку, дійшов висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0005472204 від 03.07.2012.

Суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи Державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що дають підставу для формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон Лідер" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" (Покупець) укладено договір постачання № 290711 від 29.07.2011. Відповідно до договору постачальник ТОВ "Оріон Лідер" поставляє та передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар (програмне забезпечення, аппаратно-програмний комплекс, ліцензійне програмне забезпечення, програмне забезпечення операційних систем).

Судом першої інстанції для об'єктивного розгляду справи витребовувалися від позивача

з метою доведення фактичного отримання товару від ТОВ "Оріон Лідер" копії договору постачання, податкових та видаткових накладних, договору суборенди нежилих приміщень. Як з'ясовано судом, вказані документи не містять відомості про особу, яка здійснювала поставку товару та місце розвантаження товару.

Окрім того, згідно п.п. 4.1. п. 4 договору постачальник зобов'язується поставити товар Покупцеві на умовах СРТ Київ склад Покупця за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний 95-Е (відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року).

Проте, будь-яких документів (специфікацій, товарно-транспортних накладних, договорів про надання кур'єрських послуг) на підтвердження фактичного перевезення товару від ТОВ "Оріон Лідер" до "РМ-Техно" на адресу зазначену у Договорі позивач суду не надав.

Водночас в матеріалах справи міститься копія договору суборенди нежилих приміщень, укладеного між ТОВ "РМ - Техно" та ТОВ "Вектор - М", відповідно до якого позивач набув права користування нежилим приміщенням за адресою: м. Київ, пр-т Відрадний 95-Е лише з 01 січня 2012 року. Зазначена обставина свідчить про те, що на момент отримання товару позивач не мав місця для зберігання товару та можливості подальшої реалізації третім особам.

Суд не бере до увагу ту обставину, що до апеляційної скарги позивач додав договір суборенди нежитлових приміщень від 01.06.2011 року за № ВМ-01/06/11-1та додаткових угод до нього, оскільки на вимогу суду першої інстанції такий договір поданий не був, а позивач в апеляційній скарзі та в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не зазначив об'єктивні причини неподання такого договору при розгляді справи в суді першої інстанції.

Суд враховує посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Проте, ці обставини у даній справі не є визначальним фактором для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд не звернув увагу, що первинні бухгалтерські документи, договори підписані не посадовою особою ТОВ «Оріон Лідер» ОСОБА_4, який допитаний податковим органом та надав відомості, що він ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ «Оріон Лідер» не має, а заступником директора з правом підпису фінансово-господарських документів ОСОБА_5, то суд апеляційної інстанції зазначає, що мотиви прийняття судом першої інстанції відповідного судового рішення не ґрунтувалися на відомостях щодо наявного протоколу допиту ОСОБА_4, а лише зазначені у змісті постанови як один з факторів, що свідчить про сумнів фактичного здійснення господарської діяльності на підставі укладеного правочину.

Таким чином, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено факту реального здійснення господарських операцій та правомірного формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення№0005472204 від 03.07.2012 є таким, що прийняте податковим органом на підставі та в межах закону.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2013 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.