Рішення

від 23.04.2013 по справі 910/5245/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5245/13 23.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕЛЬ ПАК»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТИКА СТИЛЬ»

про стягнення 323 600, 25 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача - Чорненький В.І. - представник за довіреністю від 14.08.2012

від відповідача - Довбня К.О. - представник за довіреністю від 09.04.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 323 600, 25 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 було порушено провадження у справі №910/5245/13 та призначено її до розгляду на 09.04.2013.

В судовому засіданні 09.04.2013 було оголошено перерву до 23.04.2013, про що було повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

В судовому засіданні 23.04.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставки №25 від 02.04.2012 було поставлено товар на суму 284 281, 00 грн., проте відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 284 281, 00 грн.

Крім того, позивач у відповідності до умов вище вказаного договору просить стягнути з відповідача пеню - 4 660, 33 грн., 10% штрафу - 28 428, 10 грн. та 20% річних - 6 230, 82 грн.

В судовому засіданні 23.04.2013 представник відповідача надав пояснення по справі, в яких проти позовних вимог позивача заперечував, та просив у позові відмовити. Відповідач стверджує, щопоставки товару не було та зазначає, що накладні підписані невідомою особою. Також через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідач подав письмові заперечення по справі.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю «Модель Пак», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Аттика Стиль», як покупцем, було укладено договір поставки №25, відповідно до якого постачальник зобов'язується на підставі замовлень покупця поставити та передати у власність покупця товари, найменування та ціна яких визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити їх на умовах договору (п.1.1.).

Умовами договору, сторони погодили, що в межах даного договорузагальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі договору (п.3.1.); оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом попередньої оплати (п.3.2.); здача-прийом товару відбувається в місті доставки, за участю представників сторін. У випадку відсутності уповноваженого представника постачальника в процесі здачі-прийому товару, покупець здійснює прийом товару за участю представника перевізника (водія/експедитора), з обов'язковим негайним повідомленням постачальника (шляхом складання відповідного акту прийомки товару, а також актів розбіжностей, повідомлень, претензій тощо) про можливі недоліки ( в т.ч. але не виключно стосовно кількості асортименту), виявлені в процесі прийому товару (п.5.1.); товар вважається прийнятим за якістю відповідно до документу, що підтверджує якість та безпеку товару (за необхідності - сертифікату відповідності, гігієнічного висновку чи іншого документа), а за кількістю та найменуванням - згідно транспортної накладної та/або видаткової накладної (п.5.2.); за порушення строку оплати товару, визначеного п.3.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань за весь період прострочення (п.7.3.); у разі порушення покупцем строку оплати поставленого товару на термін понад 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.7.4.); сторони, керуючись нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, домовились, що за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторона зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми (п.7.7.); у випадку неможливості вирішення суперечностей шляхом переговорів, вони підлягають розгляду в Господарському суді (п.9.2.).

Згідно з заявками на виготовлення продукції, які підписані представником відповідача та скріплені печаткою юридичної особи, а саме: від 18.06.2012, 16.07.2012, 09.08.2012, 27.08.2012, відповідач звернувся до позивача з проханням виготовити та поставити гофролоток (контейнер) ЕВ 046 в загальній кількості 280 200 штук, оплату гарантує згідно умов договору (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Відповідно до видаткових накладних: №314 від 11.09.2012 на суму 93 800, 00 грн.; №315 від 11.09.2012 на суму 93 800, 00 грн.; №319 від 11.09.2012 на суму 96 681, 00 грн.,які посвідчені підписами та скріплені печатками юридичних осіб(належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом в судовому засіданні по справі),позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 284 281, 00 грн.

На виконання вимог договору поставки №25 від 02.04.2012 позивач надав відповідачу рахунки-фактури для оплати:№173 від 18.06.2012 на суму 100 807, 20 грн.; №227 від 16.07.2012 на суму 95 277, 00 грн.; №263 від 09.08.2012 на суму 195 440, 00 грн.; №302 від 03.09.2012 на суму 281 400, 00 грн.; №303 від 03.09.2012 на суму 87 368, 00 грн.; №326 від 11.09.2012 на суму 96 681, 00 грн. (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, проведених між ТзОВ «Модель Пак» та ТзОВ «Аттика Стиль» за період з 01.01.2012 по 10.01.2013 по договору поставки №25 від 02.04.2012(належним чином засвідчена позивачем копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.01.2013 становить 284 281, 00 грн.

Відповідно до претензії №47 від 19.12.2012(належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі)позивач звернувся до відповідача щодо сплати існуючої заборгованості в розмірі 284 281, 00 грн. та зазначив, що у разі не сплати існуючої заборгованості буде вимушений звернутися до суду. Направлення вище зазначеної претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.12.2012.

Позивач у позовній заяві стверджує, що ним було виконано свої зобов'язання за договором поставки №25 від 02.04.2012, передано на користь відповідача товар на суму 284 281, 00 грн., натомість, відповідач не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки №25 від 02.04.2012в розмірі 284 281, 00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно з п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальникзобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити занього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа Вищого господарськогосуду від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договору поставки №25 від 02.04.2012, як продавцем, було виготовлено та переданоу власність відповідача товар на загальну суму 284 281, 00 грн., а відповідачем, як покупцем, прийнято товар без жодних зауважень та заперечень, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженим представником відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що згідно п.3.2. договору поставки №25 від 02.04.2012, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом попередньої оплати. Тобто умовами договору встановлено обов'язок відповідача здійснити передоплату, але позивач передав відповідачу товар без здійсненої попередньої оплати, а останній прийняв товар без жодних зауважень та заперечень.

З огляду на викладене, та приписи п.1статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а тому, початок строку виконання відповідачем грошового зобов'язання за поставлений товар, яке виникло на підставі договору поставки №25 від 02.04.2012, починається з моменту прийняття товару згідно видаткових накладних, отже строк оплати товару починається з 11.09.2012, що узгоджується з приписами п.1 Інформаційного листа Вищого господарськогосуду від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок, встановлений п.1.1. договору поставки №25 від 02.04.2012, щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару у строк, встановлений п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього - не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 284 281, 00 грн.

Щодо тверджень відповідача, що поставки товару не було та те, що накладні підписані невідомою особою то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексуУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексуУкраїни правочин вважається таким, що вчинений уписьмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,уповноваженими на це її установчими документами,довіреністю,законом або іншими актами цивільного законодавства, таскріплюється печаткою.

Отже,враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільногокодексу України передбачено, що правочин, який вчиняється у письмовій формі, повинен бути підписанийсторонами, при цьому у разі вчинення правочину юридичною особою,крім підпису уповноваженої на це особи, - також скріпленийпечаткою юридичної особи.

Оскільки видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки юридичної особи а також враховуючи те, що відповідач не посилається на незаконне використання печатки товариства, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано позивачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно втрати або викрадення печатки.

Суд звертав увагу відповідача на можливість призначення експертизи для встановлення ким саме були підписані накладні, в разі заявлення такого клопотання відповідачем. Проте відповідач такою можливістю не скористався.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо неотримання товару є безпідставними оскільки накладні містять відтиск печатки юридичної особиа належних доказів в підтвердження своєї позиції - не надав.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару за договором поставки №25 від 02.04.2012- не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №25 від 02.04.2012, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором поставки №25 від 02.04.2012в розмірі 284 281, 00 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 284 281, 00 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за договором поставки №25 від 02.04.2012, позивач у відповідності до умов договору поставки №25 від 02.04.2012, просить стягнути з відповідача, пеню - 4 660, 33 грн., 10% штрафу - 28 428, 10 грн. та 20% річних - 6 230, 82 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річниху відповідності до статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 4 660, 33 грн., 10% штрафу в розмірі 28 428, 10 грн. та 20% річних в розмірі 6 230, 82 грн., за період з 27.12.2012 по 04.02.2013, як самостійно визначений позивачем, з яким суд погоджується щодо ставок, методики та сум нарахувань.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: основний борг - 284 281, 00 грн., пеня - 4 660, 33 грн., штраф 10% - 28 428, 10 грн. та 20% річних - 6 230, 82 грн.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«АТТИКА СТИЛЬ» (ЄДРПОУ 33746207, 04176, м. Київ, Подільський р-н, вул. Електриків, буд. 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДЕЛЬ ПАК» (ЄДРПОУ 36739024, 79040,Львівська обл., м. Львів, Залізничний р-н., вул. Городоцька, буд. 367, офіс 215), основний борг - 224 281 (двісті двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 00 коп., пеня - 4 660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн.. 33 коп., штраф 10% - 28 428 (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 10 коп., 20% річних - 6 230 (шість тисяч двісті тридцять) грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору - 6 472(шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 01 коп.

3. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата підписання рішення -29.04.2013