Постанова

від 19.06.2013 по справі 910/5245/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа№ 910/5245/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Чорненький В.І.,

від відповідача -Довбня К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ" від 08.05.2013

на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2013

у справі № 910/5245/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК", м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ", м. Київ

про стягнення 3236000грн.25коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2013 (суддя Станік С.Р.) задоволено позов ТОВ "Модель Пак" та стягнуто з ТОВ "Аттика Стиль" 224281грн. заборгованості за отримані гофролотки (контейнери) ЕВ 046 згідно укладеного сторонами договору поставки №25 від 02.04.2012, 4660грн.33коп. пені, 28428грн.10коп. 10% штрафу, 6230грн.82коп. 20% річних. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач не розрахувався за поставлений йому позивачем товар. Судом не прийняті заперечення відповідача щодо неотримання товару, оскільки матеріали справи містять видаткові накладні, які підписані відповідачем та містять відтиск печатки юридичної особи відповідача. Крім того, судом зазначено, що відповідач відмовився від можливості призначення у справі судової експертизи для встановлення особи, що підписала накладні.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просив рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам встановлених законодавством до первинних документів, оскільки не містять зазначення прізвища та ініціалів особи, що підписала накладну, а тому не є належними доказами поставки товару. Вказує на відсутність довіреностей, які б видавались відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач стверджує про наявність в матеріалах справи достатньо доказів в підтвердження поставки товару.

Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

02.04.2012 між позивачем -ТОВ "Модель Пак", як постачальником, та відповідачем - ТОВ "Аттика Стиль", як покупцем, укладено договір поставки №25, відповідно до якого постачальник зобов'язується на підставі замовлень покупця поставити та передати у власність покупця товар, найменування та ціна якого визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору (п.1.1.).

Сторони погодили, що в межах даного договору загальна ціна його складається з сум, зазначених у видаткових накладних (п.3.1.).

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом попередньої оплати (п.3.2.). Тобто умовами договору встановлено обов'язок відповідача здійснити передоплату, але позивач передав відповідачу товар без здійсненої попередньої оплати, а останній прийняв товар без жодних зауважень та заперечень.

Згідно з заявками на виготовлення продукції, які підписані представником відповідача та скріплені печаткою юридичної особи, а саме: від 18.06.2012, 16.07.2012, 09.08.2012, 27.08.2012, відповідач звернувся до позивача з проханням виготовити та поставити гофролоток (контейнер) ЕВ 046 в загальній кількості 280 200 штук, оплату гарантує згідно умов договору (оригінали заявок оглянуті судом першої інстанції).

Відповідно до видаткових накладних: №314 від 11.09.2012 на суму 93800грн.; №315 від 11.09.2012 на суму 93800грн.; №319 від 11.09.2012 на суму 96681грн., які посвідчені підписами та скріплені печатками юридичних осіб (оригінали яких оглянуті судом першої інстанції), позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 284 281грн.

На виконання вимог договору поставки позивач надав відповідачу рахунки-фактури для оплати: №173 від 18.06.2012 на суму 100807грн.20коп.; №227 від 16.07.2012 на суму 95277грн.; №263 від 09.08.2012 на суму 195440грн.; №302 від 03.09.2012 на суму 281400грн.; №303 від 03.09.2012 на суму 87368грн.; №326 від 11.09.2012 на суму 96681грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків, який підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб, проведеною між ТОВ "Модель Пак" та ТОВ "Аттика Стиль" за період з 01.01.2012 по 10.01.2013 по договору поставки заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.01.2013 становить 284 281грн.

19.12.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією претензії №47 щодо сплати існуючої заборгованості в розмірі 284281грн. та зазначив, що у разі її не сплати буде вимушений звернутися до суду. Направлення вище зазначеної претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.12.2012.

Неотримавши відповідь на зазначену претензію, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 284281грн. Крім того, позивач, відповідно до умов договору просив стягнути з відповідача 4660грн.33коп. пені, 28428грн.10коп. - 10% штрафу та 6230грн.82коп. - 20% річних.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1 Інформаційного листа Вищого господарськогосуду від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні є достатнім доказом факту передачі позивачем та отримання відповідачем товару. Вказані накладні підписані відповідачем та скріплені його печаткою. Отже, факт поставки товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами.

Заперечення відповідача зводяться до того, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам встановлених законодавством до первинних документів, оскільки не містять зазначення прізвища та ініціалів особи, що підписала накладну, а тому не є належними доказами поставки товару.

Проте, видаткові накладні містять підпис та відтиск печатки юридичної особи, а відповідач не посилається на незаконне використання печатки товариства, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано позивачем й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно втрати або викрадення печатки.

При цьому, необхідно зазначити, що суд першої інстанції звертав увагу відповідача на можливість призначення експертизи для встановлення ким саме були підписані накладні, в разі заявлення такого клопотання відповідачем. Проте відповідач такою можливістю не скористався.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо неотримання товару є необґрунтованими, оскільки накладні містять відтиск печатки юридичної особи.

Щодо заперечень відповідача про відсутність довіреностей, які б видавались відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 за N 293/1318 встановлено, що відпуск постачальниками цінностей може здійснюватися без довіреності, якщо матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей печаткою.

Отже, наявність на вказаних накладних мокрого відтиску печатки покупця виключає необхідність оформлення довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Довіреність обов'язкова в тих випадках, коли на супровідному товарному документі проставляється лише підпис.

Враховуючи викладене відповідач повинен був оплатити отриманий товар, відповідно до вимог п. 1 ст. 692 ЦК України.

За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтовість позовних вимог щодо стягнення стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 284281грн.

Відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачена пунктам 7.3 договору, яким встановлено, що за порушення строку оплати товару, визначеного п.3.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань за весь період прострочення. Відповідачем порушено вимоги договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, тому є вірними висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 4660грн.33коп. за період з 27.12.2012 по 04.02.2013.

Крім того, у разі порушення покупцем строку оплати поставленого товару на термін понад 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.7.4.). Також, керуючись нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторона зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми (п.7.7.).

Отже, відповідно до вказаних пунктів договору та враховуючи порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару вірним є й висновок суду про стягнення з відповідача- 10% штрафу в розмірі 28428грн.10коп. та 20% річних в розмірі 6230грн.82коп., за період з 27.12.2012 по 04.02.2013.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2013 у справі №910/5245/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ" - без задоволення.

2. Справу №910/5245/13 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.