Рішення

від 20.01.2014 по справі 910/5245/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5245/13 20.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ"

про стягнення 323.600, 25 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Чорненький В.І. - за довіреністю від 14.07.2013 № б/н;

відповідача: Довбня К.О. - за довіреністю від 09.04.2013 № б/н.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 323.600,25 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладеного між сторонами даного спору договору від 02.04.2012 № 25, поставив відповідачеві товар, який останній отримав, але його не оплатив та у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 323.600,25 грн, з яких 284.281,00 грн - основна заборгованість; 4.660, 33 грн - пеня; 28.428,10 грн - 10 % штрафу та 20% річних в сумі 6.230,82 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з тих підстав, що первинні бухгалтерські документи, на які посилається позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України, а також позивачем не надано суду довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 у справі № 910/5245/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 № 04-1/526 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/5245/13, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балаца С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 справу № 910/5245/13 прийнято до провадження судді Балаца С.В., а її розгляд призначено на 30.09.2013.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами від 30.09.2013 та 16.10.2013 відклав розгляд даної справи на 16.10.2013 та 28.10.2013, відповідно.

В судовому засіданні 28.10.2013 суд оголосив перерву до 06.11.2013 та ухвалу про продовження строку вирішення спору.

В судовому засіданні 06.11.2013 суд оголосив перерву в до 15.11.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Балаца С.В. у відпустці, розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 справу № 910/5245/13 передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 справу № 910/5245/13 прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П. Розгляд справи призначено на 11.12.2013.

Беручи до уваги вихід судді Балаца С.В. з відпустки, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.12.2013 справу № 910/5245/13 передано на розгляд судді Балаца С.В. Розгляд справи призначено на 11.12.2013.

В судовому засіданні 11.12.2013 суд оголосив перерву в до 20.01.2014.

Представниками сторін спору клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлялося у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.01.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 02.04.2012 № 25 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується на підставі замовлень відповідача поставити та передати у власність останнього товари, найменування та ціна яких визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а відповідач, у свою чергу, зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах Договору.

У відповідності до п. 1.5 Договору, відповідач надає замовлення позивачеві та оплачує товари згідно з отриманим рахунком. Найменування, ціна та особливі вимоги до товару визначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Замовлення є окремий документом, який визначає асортимент, кількість товару, необхідного для здійснення поставки. На кожне замовлення відповідача позивач оформлює окремий рахунок та накладну (п. 1.6 Договору).

Згідно п. 2.5 Договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження поставленого товару, переходить від позивача до відповідача у момент прийняття уповноваженими особами останнього відповідної партії товару у місці доставки. При цьому уповноважені особи відповідача роблять відмітку про прийом товару у накладній та надають довіреність на отримання товару, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як визначено сторонами у п. 3.1 Договору, його загальна ціна складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі Договору.

Оплата за товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача шляхом попередньої оплати (п. 3.2 Договору).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що здача-прийом товару відбувається в місті доставки, за участю представників сторін. У випадку відсутності уповноваженого представника позивача в процесі здачі-прийому товару, відповідач здійснює прийом товару за участю представника перевізника (водія/експедитора), з обов'язковим негайним повідомленням позивача (шляхом складання відповідного акту прийомки товару, а також актів розбіжностей, повідомлень, претензій тощо) про можливі недоліки ( в т.ч. але не виключно стосовно кількості асортименту), виявлені в процесі прийому товару.

Товар вважається прийнятим за якістю відповідно до документу, що підтверджує якість та безпеку товару (за необхідності - сертифікату відповідності, гігієнічного висновку чи іншого документа), а за кількістю та найменуванням - згідно транспортної накладної та/або видаткової накладної (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 7.3 Договору за порушення строку оплати товару, визначеного п. 3.2. Договору, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань за весь період прострочення.

У разі порушення відповідачем строку оплати поставленого товару на термін понад 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (п. 7.4 Договору).

Сторони, керуючись нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, домовилися, що за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого договором, винна сторона зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять процентів річних від простроченої суми (п. 7.7 Договору).

Як визначено сторонами спору у п. 11.1 Договору, вказаний правочин набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині виконання грошових та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. У випадку якщо жодна зі сторін, протягом 30 днів до його закінчення, не подала заяви про його розірвання, Договір вважається пролонгований рік за роком на той же термін і на тих же умовах.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, відповідач, згідно із його замовленнями: від 18.06.2012, від 16.07.2012, від 09.08.2012, від 27.08.2012 (засвідчені копія наявні у справі), які підписані представником відповідача та скріплені відбитками печатки юридичної особи, звернувся до позивача із проханням виготовити та поставити гафролотки (контейнери) в загальної кількості 279.480 шт.

Позивачем, у свою чергу, виставлено відповідачеві такі рахунки-фактури: від 18.06.2012 № 173, від 16.07.2012 № 227, від 09.08.2012 № 263, від 03.09.2012 № 302, від 03.09.2012 № 303, від 11.09.2012 № 326 на загальну суму 856.973,20 грн на оплату замовленого останнім товару (засвідчені копії вказаних рахунків містяться у матеріалах справи).

У подальшому позивач, згідно видаткових накладних від 11.09.2012 № 314 на суму 93.800,00 грн; від 11.09.2012 № 315 на суму 93.800,00 грн; від 11.09.2012 № 319 на суму 96.681,00 грн, які підписані представниками обох сторін спору та скріплені відбитками печаток юридичних осіб, поставив відповідачеві товар загальною вартістю 284.281,00 грн (засвідчені копії вказаних видаткових накладних містяться у матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача його грошового зобов'язання за Договором, відповідач оплату вартості отриманого ним товару на користь позивача не здійснив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 284.281,00 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, позивач звернувся до відповідача із претензією від 19.12.2012 № 47 (засвідчене на копія листа мітиться у справі), згідно з якою вимагав від останнього виконання ним грошового зобов'язання за Договором шляхом перерахування заборгованості в сумі 284.281,00 грн на рахунок позивача, не пізніше семи днів, від дня отримання вказаної претензії. Відповідач лист-претензію від 19.12.2012 № 47 отримав 24.12.2012, про що свідчить повідомлення поштового зв'язку про вручення останньому поштового відправлення позивача.

Проте, відповідач, станом на момент вирішення даного спору по суті, взяті на себе грошові зобов'язання за Договором не виконав, на лист-претензію від 19.12.2012 № 47 позивача не відреагував.

Отже, наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивачем до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 284.281,00 грн.

Крім того, оскільки у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язані, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді штрафу, розмір якого складає 10 % від вартості неоплаченого товару, та пені, а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 % річних.

Однак, відповідач позовні вимоги відхилив повністю з огляду на таке.

Як вважає відповідач, позов задоволенню не підлягає, оскільки видаткові накладні від 11.09.2012 № 314, від 11.09.2012 № 315, від 11.09.2012 № 319 не відповідають вимогам, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме вказані первинні бухгалтерські документи не містять даних, які б дали змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій з боку відповідача.

Крім того, відповідач заперечує проти позову з тієї підставі, що позивачем не надано суду довіреностей, якими б відповідач уповноважив свою особу на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними, на які останній посилається як на підставу своїх вимог.

Проте, виходячи зі встановлених обставин справи та доказів, на які позивач посилається, підтверджуючи ці обставини, суд відхиляє заперечення відповідача з урахуванням такого.

По-перше: сторонами даного спору складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 по 10.01.2013 за Договором поставки від 02.04.2012 № 25 (засвідчена копія вказаного акту наявна у матеріалах справи), згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.01.2013 складає 284.281,00 грн. Названий акт, зокрема, з боку відповідача підписано його головним бухгалтером та підпис якого скріплено відбитком печатки товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ". Такі дії свідчать та розцінюються судом як визнання відповідачем наявної в нього заборгованості перед позивачем за Договором в розмірі 284.281,00 грн.

По-друге: в матеріалах даної справи містяться засвідчені копії видаткових накладних (оригінали оглянуто у судовому засіданні), згідно із якими позивачем здійснена відповідачеві поставка товару на підставі Договору від 02.04.2012 № 25 та які враховані сторонами при складані згаданого вище акту звірки взаємних розрахунків, а саме: від 18.04.2012 № 105, від 17.05.2012 № 134, від 10.07.2012 № 205, від 23.07.2012 № 226, від 20.08.2012 № 268, від 20.08.2012 № 269, від 04.09.2012 № 294, від 05.09.2012 № 302, від 05.09.2012 № 303. Наведені первинні бухгалтерські документи, окрім видаткової накладної від 18.04.2012 № 105, оформлені з боку відповідача у тому ж вигляді, як і видаткові накладні, на яких ґрунтується позов, тобто видаткові накладні містять лише підписи особи, яка отримала від імені відповідача товар та відбитки печатки товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ".

Таким чином, виходячи із зазначеного, видаткові накладні: від 17.05.2012 № 134, від 10.07.2012 № 205, від 23.07.2012 № 226, від 20.08.2012 № 268, від 20.08.2012 № 269, від 04.09.2012 № 294, від 05.09.2012 № 302, від 05.09.2012 № 303 також не місять даних, які б дали змогу ідентифікувати особу, яка підписала ці видаткові накладні від імені відповідача. Крім того, товар за вказаними видатковими накладними також отримувався особою відповідача без довіреностей на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, переданий за видатковими накладними від 17.05.2012 № 134, від 10.07.2012 № 205, від 23.07.2012 № 226, від 20.08.2012 № 268, від 20.08.2012 № 269, від 04.09.2012 № 294, від 05.09.2012 № 302, від 05.09.2012 № 303 товар був оплачений відповідачем у повному обсязі, про що свідчать наявні у матеріалах справи засвідчені копії виписок з банківського рахунку позивача.

Отже, сукупність наведених обставин дає суду підстави вважати, що відповідач своїми діями, які полягають в оплаті поставленого йому позивачем товару за накладними від 17.05.2012 № 134, від 10.07.2012 № 205, від 23.07.2012 № 226, від 20.08.2012 № 268, від 20.08.2012 № 269, від 04.09.2012 № 294, від 05.09.2012 № 302, від 05.09.2012 № 303, і які мають такі ж дані про особу відповідача, яка отримала за ними товар, як і видаткові накладні від 11.09.2012 № 314, від 11.09.2012 № 315, від 11.09.2012 № 319, визнав факт отримання від позивача товару.

По-третє: виходячи зі змісту листа приватного підприємства «ДЕВІК» (засвідчена копія листа наявна у справі та його оригінал оглянуто у судовому засіданні), останнє здійснило поставку товару на адресу відповідача за видатковими накладними від 11.09.2012 № 314, від 11.09.2012 № 315, від 11.09.2012 № 319 та підтвердило, що товар за названими накладними отримано представником відповідача. У підтвердження вказаних обставин приватним підприємством «ДЕВІК» до свого листа додано копії таких товарно-транспортних накладних: від 11.09.2012 № Р314, від 11.09.2012 № Р315 (засвідчені копії містяться у матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні).

Також підтвердженням передачі товару відповідачеві слугує наявна у матеріалах справи копія листа (оригінал оглянуто у судовому засіданні) перевізника - фізичної особи ОСОБА_3, який підтверджує поставку товару на адресу відповідача та передачу його безпосередньо представникові останнього. У підтвердження наведених обставин ОСОБА_3 до свого листа додав міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 149192, засвідчена копія якого міститься у справі (оригінал оглянуто у судовому засіданні) .

По-четверте: на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у даній справі, у судове засідання 16.10.2013 з'явився керівник товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ" - Павлюк Ю.І. з метою надання пояснень по суті даного спору.

Згідно усних пояснень, наданих керівником відповідача, останній факт отримання ним від позивача товару за видатковими накладними від 11.09.2012 № 314, від 11.09.2012 № 315, від 11.09.2012 № 319 не підтвердив, однак, у той же час й не заперечив.

Таким чином, виходячи зі сукупності заперечень відповідача, останній вважає, що позов не підлягає задоволенню з тих підстав, що первинні бухгалтерські документи (видаткові накладні від 11.09.2012 № 314, від 11.09.2012 № 315), які складалися сторонами спору під час передачі та отримання товару, оформлені не у відповідності до чинного законодавства України, а також підставою, на якій відповідач вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, є те, що позивач не надав суду довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, однак, а ні на першому, а ні на новому розгляді даної справи відповідач не спростував та не заперечував факт отримання ним від позивача товару за видатковими накладними від 11.09.2012 № 314, від 11.09.2012 № 315 на загальну сумі 284.281,00 грн.

Приписом ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Положенням ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів та обставин даного спору, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 284.281,00 грн за отриманий останнім, але не оплачений на користь позивача товар - підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання за Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 4.660,33 грн за період прострочення з 27.12.2012 по 04.02.2013; штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості, що складає 28.428,10 грн; 20 відсотків річних в сумі 6.230,82 грн - є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ" (04176, м. Київ, Подільський р-н, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код 33746207, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК" (79049, Львівська обл., місто Львів, Сихівський район, проспект Червоної Калини, буд. 62-А; ідентифікаційний код 36739024, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основний борг в сумі 284.281,00 (двісті вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят одна) грн 00 коп.; пеню в сумі 4.660,33 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн 33 коп.; 10 % штрафу в сумі 28.428,10 (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять вісім) грн 10 коп.; 20 % річних в сумі 6.230,82 (шість тисяч двісті тридцять) грн 82 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 6.472,01 (шість тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 01 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.01.2014 року.

Суддя С.В. Балац