Постанова

від 14.08.2013 по справі 910/5245/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 910/5245/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Аттика Стиль" нарішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі№ 910/5245/13 Господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аттика Стиль" простягнення 323600,25 грн. за участю представників сторін:

позивача - Царик Ю.Б. дов. від 15.07.2013 р.,

відповідача - Довбня К.О. дов. від 09.04.2013 р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 07.08.2013 року оголошувалась перерва на 14.08.2013 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.08.2013 р. у зв'язку з занятістю судді Ходаківської І.П., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: головуючий - Кравчук Г.А., судді - Мачульський Г.М., Полянський А.Г.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. (суддя - Станік С.Р.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТТИКА СТИЛЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕЛЬ ПАК" основний борг - 224 281 грн., пеня - 4 660 грн.. 33 коп., штраф 10% - 28 428 грн. 10 коп., 20% річних - 6 230 грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору - 6 472 грн. 01 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. (судді - Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Аттика Стиль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову апеляційного господарського суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 284 281, 00 грн. основного боргу, пені - 4 660, 33 грн., 10 % штрафу - 28 428, 10 грн. та 20% річних - 6 230, 82 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що ним на виконання умов договору поставки № 25 від 02.04.2012 р. було поставлено товар на суму 284 281, 00 грн., проте відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача зазначених вище коштів.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 02.04.2012 р. між позивачем - ТОВ "Модель Пак", як постачальником, та відповідачем - ТОВ "Аттика Стиль", як покупцем, було укладено договір поставки № 25, відповідно до якого постачальник зобов'язується на підставі замовлень покупця поставити та передати у власність покупця товар, найменування та ціна якого визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах договору (п.1.1.).

В межах даного договору загальна ціна його складається з сум, зазначених у видаткових накладних (п.3.1.).

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом попередньої оплати (п.3.2.).

Разом з цим, судами відзначено, що позивач передав відповідачу товар без здійсненої попередньої оплати.

В якості доказів поставку товару, позивачем були надані видаткові суду накладні: № 314 від 11.09.2012 р. на суму 93 800 грн.; № 315 від 11.09.2012 р. на суму 93 800 грн.; № 319 від 11.09.2012 р. на суму 96 681 грн., які посвідчені підписами та скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання вимог договору поставки позивач надав відповідачу рахунки-фактури для оплати: № 173 від 18.06.2012 на суму 100 807 грн. 20 коп.; № 227 від 16.07.2012 на суму 95 277 грн.; № 263 від 09.08.2012 на суму 195 440 грн.; № 302 від 03.09.2012 на суму 281 400 грн.; № 303 від 03.09.2012 на суму 87 368 грн.; № 326 від 11.09.2012 на суму 96 681 грн.

19.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №47 щодо сплати існуючої заборгованості в розмірі 284 281 грн., та зазначив, що у разі її не сплати буде вимушений звернутися до суду.

Не отримавши відповідь на зазначену претензію, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 284 281 грн. та штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, попередні судові інстанції виходили з обґрунтованості та доведеності належними доказами факту поставки товару відповідачу та факту не оплати відповідачем відповідного товару.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а отже до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем товару за договором, з підтвердженням цього відповідними документами.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивачем були надані видаткові накладні № 314 від 11.09.2012 р. на суму 93 800 грн.; № 315 від 11.09.2012 р. на суму 93 800 грн.; № 319 від 11.09.2012 р. на суму 96 681 грн., які посвідчені підписами та скріплені печатками юридичних осіб.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону підставою для обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2., 2.4 цього Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції і для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати відповідні реквізити. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у видаткових накладних міститься підпис отримувача товару, але без зазначення посади та прізвища особи яка їх підписала.

Крім того, умовами договору передбачено, що уповноваженні особи покупця роблять відмітку про прийом товару у накладній та надають довіреність на отримання товару, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства України ( п. 2.5 договору).

Однак, матеріали справи не містять довіреностей, які підтверджують право покупця на прийом товару.

Слід зазначити, що саме такі вимоги сторони передбачили у договорі на поставку товару, тоді як статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

З огляду на зазначене, визнається передчасним висновок господарських судів попередніх інстанцій про доведеність факту поставки відповідачу товару та обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору суду необхідно врахувати викладене, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аттика Стиль" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року у справі № 910/5245/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський