Постанова

від 04.12.2006 по справі 16/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/329

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

04 грудня 2006 р.                                                                                      Справа  № 16/329

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Топко-Україна”,                      с. Барвінок, Ужгородський район

до відповідача Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції,                          м. Ужгород

про           визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №79/23-0/32703326/2982, №80/23-0/32703326/2981 та №81/23-0/32703326/2980 від 06.03.06

Суддя  О.В. Васьковський

                                                            Представники:

Від позивачаБатрин В.В. (дов. від 14.11.06), Сарай Р.Д. (дов. від 13.11.06)

Від відповідача  Петрова О.М. – начальник юридичного відділу (дов. від 30.03.06 №3954/9/10-0)

СУТЬ СПОРУ: з урахуванням уточнень про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №79/23-0/32703326/2982, №80/23-0/32703326/2981 та №81/23-0/32703326/2980 від 06.03.06

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи наступним: висновок про завищення валових витрат внаслідок чого донараховано податку на прибуток за ІІІ квартал 2005 року, в розмірі 1250 грн. не ґрунтується на первинних документах; постачальнику –ТзОВ „Троян”, підприємство в повній мірі сплатило всі суми податку на доданку вартість звітного періоду в ціні товару, податкові накладні відповідають вимогам закону, угоди укладені з постачальником є дійсними на момент перевірки.

Відповідач позов не визнає та вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення  прийняті відповідно до чинного законодавства, оскільки до податкового кредиту включені суми податку на додану вартість, не сплачені до Державного бюджету України.

У судовому засіданні 14.11.06 28.11.06, 30.11.06 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04.12.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що  повний текст постанови буде виготовлено 15.12.06.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та  додатково подані докази, суд встановив:

За результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ „Топко-Україна” за період з 01.10.04 по 30.09.05 та валютного законодавства за період з 09.07.05 по 30.09.05 Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт від 22.02.06 №3/23-011/32703326, де зафіксовано порушення ТзОВ „Топко-Україна”: пп. 11.2.3. п.11.2. ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР (далі –Закон №283/97-ВР) в результаті чого донараховано податку на прибуток за ІІІ квартал 2005 року в розмірі 1250,00 грн.; пп. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закон №168/97-ВР), в результаті чого зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 826936,15 грн. в т.ч. за листопад 2004 року –117054 грн., за грудень 2004 року –293997 грн., за січень 2005 року –170985 грн., за лютий 2005 року –19081,75 грн., за березень 2005 року –54088,40 грн. та донараховано податку на додану вартість на загальну суму 84602,2 грн., в т.ч. за січень 2005 року –29586,8 грн., за квітень 2005 року –55015,4 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією 06.03.06 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№81/23-0/32703326/2980, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку  на прибуток у розмірі  1500 грн., у т.ч. 1250 грн. основного платежу та  250 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№80/23-0/32703326/2981, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів)  з податку на додану вартість на загальну суму 826936,15 грн. та  у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки ТзОВ „Топко-Україна” відшкодовано в розмірі 480704,00 грн., то  ТзОВ „Топко-Україна” визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 480704,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 240352,00 грн., усього 721056,00 грн.

№79/23-0/32703326/2982, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на  додану вартість у розмірі  126903,3 грн., у т.ч. 84602,2 грн. основного платежу та  42301,1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

Позивач оскаржував вищевказане податкове повідомлення-рішення в апеляційному порядку до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, подавши скаргу від 22.03.06, до державної податкової адміністрацій у Закарпатській області, подавши повторну скаргу від 30.05.06 та до державної податкової адміністрації України, подавши повторну скаргу від 31.07.06. Рішенням державної податкової адміністрації України від 27.09.06 за №10803/6/25-0115 податкові повідомлення - рішення №79/23-0/32703326/2982, №80/23-0/32703326/2981 та №81/23-0/32703326/2980 від 06.03.06 та рішення державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 17.07.06 №8591/10/25-055, прийняте за розглядом повторної скарги залишено без змін, а скаргу  ТзОВ „Топко-Україна” без задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №81/23-0/32703326/2980 доводи позивача є обґрунтованими, виходячи з наступного.

В акті перевірки вказується, що ТзОВ „Топко-Україна” безпідставно віднесено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2005 року авансові платежі, перераховані підприємцю Івановчик М.М. в розмірі 5000 грн. чим порушено підпункт 11.2.3 пункту 11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року №283/97-ВР.

У ході судового розгляду, позивач обґрунтував перелік валових витрат ІІІ кварталу 2005 року у сумі 742 928,18 грн. Серед вказаних витрат авансового платежу перерахованого підприємцю Івановчику М.М. у сумі 5000 грн. не встановлено. Із пояснень позивача, підтверджених відповідним доказом, вбачається, що згідно платіжного доручення №145 від 21.07.05 підприємцю Івановчик М.М. було перераховано суму 32000,00 грн. за інформаційно-консультаційні послуги, однак вказана сума до складу валових витрат не включалася. Таким чином, відповідно до ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів, з посиланням на конкретний первинний документ, існування вищенаведеної господарської операції, а отже й факт самого порушення податкового законодавства.

Щодо податкових повідомлень-рішень №80/23-0/32703326/2981, №79/23-0/32703326/2982 то відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень. Такий висновок ґрунтується на наступному.

ТзОВ „Топко-Україна” взято на податковий облік в Ужгородській міжрайонній податковій інспекції 22.10.03 та згідно свідоцтва від 10.1.2003 р. №10626257  зареєстроване платником податку на додану вартість.

Протягом 2004 та 2005 років позивач проводив закупівлю волоського горіха у товариства з обмеженою відповідальністю „Троян” (код 32585351, м. Бориспіль,                         вул. Київський шлях, 14). У процесі розрахунків за вказаний товар, у складі ціни придбання, позивач здійснював перерахування сум податку на додану вартість, а ТзОВ „Троян” виписував податкові накладні: №143 від 18.11.04; №146 від 24.11.04; №39 від 29.04.04; №150 від 29.11.04; №157 від 06.12.04; №160 від 09.12.04; №164 від 13.12.04; №167 від 14.12.04; №169 від 20.12.04; №172 від 23.12.04; №71 від 08.07.04; №76 від 14.07.04; №00000005 від 10.01.05; №9 від 24.01.05; №79 від 28.07.04; №80 від 03.08.04; №10 від 04.02.05; №11 від 04.02.05; № 20 від 21.02.05; №89 від 17.08.04; №104 від 30.08.04; №29 від 09.03.05; №36 від 22.03.05; №44 від 05.04.05; №45 від 09.04.05; на загальну суму –918466,51 грн. податку на додану вартість.

Згідно акту перевірки (а.с.27) відповідачем виключено з податкового кредиту IV кварталу 2004 року, та за 9 місяців 2005 року, податок на додану вартість згідно податкових накладних отриманих від ТзОВ „Троян” у сумі  911538,35 грн.

Свої дії відповідач пояснює наступним. На запити щодо взаєморозрахунків ТзОВ „Топко-Україна” з основним постачальником ТзОВ Троян, отримано відповіді (листи ДПІ у Бориспільському, Дарницькому та Голосіївському районах м. Києва), що  ТзОВ „Троян” не є виробником реалізованої продукцій, а остання придбана у ПП ”Причілокуспіх” (код 32823131, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 70/2) та ПП „Торіус” ” (код 31987355, м. Київ, вул. Геофізиків 12). Згідно листа ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ПП „Торіус” за 2004 рік та 2005 рік сплатило 40 грн. ПДВ. Відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 28.11.05 у справі №40/630 припинено юридичну особу –приватне підприємство „Торіус” у зв'язку із неподанням звітності з березня 2004 року. Згідно листа ДПІ у Голосіївському районі від 02.02.06 №2042/7/10-107 повідомлено, що ПП „Причілокупсіх” перебуває на обліку в ДПІ. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.05 визнано недійним статут приватного підприємства „Причілок успіх” з часу його реєстрації та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37077756 виданого 02.03.04 з дати його видачі.

На підставі наведеного, відповідач прийшов до висновку, що ТзОВ „Топко-Україна” безпідставно включило до податкового кредиту суму ПДВ 871133,95 грн., оскільки ПП „Торіус” та ПП „Причілокуспіх”, як постачальники ТзОВ „Троян”, не включили їх до податкових зобов'язань та не сплатили. Слід зауважити, що у вищенаведених відповідях податкових органів відсутні прямі висновки щодо порушень, вищевказаними суб'єктами господарювання податкового законодавства та наявність податкового боргу.

          У відповідності до підпункту 3.1.1 ст.3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників, зокрема з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. ТзОВ „Троян”, яке виступає постачальником ТзОВ „Топко-Україна” є платником податку на додану вартість, відповідно до пункту 1.3. ст.1 Закону №168/97-ВР. Підпункт 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, встановлює, що платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх  отримувача видається податкова  накладна, яка є підставою для нарахування податкового кредиту.

          Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5.ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання  коштів з банківського  рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          В цілому, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що при проведені розрахунків із ТзОВ „Троян”, позивач дотримався всіх положень ст.7 Закону №168/97-ВР, яка встановлює порядок обчислення та сплати податку на додану вартість.

          Доводи відповідача, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету з посиланням на норми, посиланням пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, п.19.ст.2 Бюджетного кодексу України, є необґрунтованими, оскільки наведенні норми не містять положень такого змісту.

          При цьому, слід зауважити, що відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-XII, ставки, механізми справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

          Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Як вже зазначалося, позивач при здійснення нарахування та сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість не порушував вимог Закону №168/97-ВР, тому відповідач не мав достатніх підстав виключати сплачені постачальникам суми податку на додану вартість із податкового кредиту позивача.

          Відповідно до частини 2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. За змістом пункту 7.5 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання має персональний характер. За даними, які отримав відповідач, порушення податкового законодавства, щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, ймовірно мали місце у діях ТзОВ „Троян, та його постачальників –ПП „Торіус” та „ПП „Причілок успіх”.

          Тому відсутні законні підстави покладати на позивача відповідальність та переводити податкове зобов'язання, у зв'язку із порушенням податкового законодавства іншими особами, відповідальність яких та виконання ними податкових обов'язків, так само, ґрунтуються на засадах індивідуальності та персональності.

          За таких обставин, позов слід задоволити, а прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення визнати нечинними.

На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 72, 86, ч.2 ст. 150, ст. ст. 158-163, ч.4 ст.167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов задоволити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №81/23-0/32703326/2980 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Топко-Україна” податкового зобов'язання по податку  на прибуток у розмірі  1500 грн., у т.ч. 1250 грн. основного платежу та  250 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення №80/23-0/32703326/2981 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю „Топко-Україна” суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 826936,15 грн. та  визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 480704,00 грн. та штрафних (фінансові) санкцій в розмірі 240352,00 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення  №79/23-0/32703326/2982 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Топко-Україна” податкового зобов'язання по податку на  додану вартість у розмірі  126903,3 грн., у т.ч. 84602,2 грн. основного платежу та  42301,1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                            О.В. Васьковський