ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2013 року Справа № 42/132б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на ухвалу від 17.01.2013 р. господарського суду Донецької області (у частині п.4 ухвали) та постанову від 20.02.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 42/132б господарського суду Донецької області за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Волари-Агро", м. Київ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Донецьк про банкрутство ліквідаторГодовиченко Д.В., м. Донецьк за участюпублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ в судовому засіданні взяв участь
ліквідаторГодовиченко Д.В.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.09.2010 р. за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Волари-Агро" порушено провадження у справі № 42/132б про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.) в порядку статей 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство ).
Постановою господарського суду Донецької області від 15.10.2010 р. визнано ФОП ОСОБА_5 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та інше.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.11.2011 р., залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.02.2012 р., задоволено клопотання ліквідатора, вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна записи щодо обтяжень нерухомого та рухомого майна банкрута згідно переліку, зазначеного в резолютивній частині ухвали; зобов'язано органи державної виконавчої служби подати заяви до державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про вилучення майна боржника з вищевказаних реєстрів обтяжень; зобов'язано державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, приватних нотаріусів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи щодо обтяження майна боржника згідно переліку та інше.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2013 р. (суддя Попов О.В.) задоволено клопотання ліквідатора про включення записів про іпотеку та, зокрема, зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_4 скасувати в Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження нерухомого майна боржника: квартир у м. Рівному та м. Києві (пункт 4 ухвали).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 р. (судді: Геза Т.Д. - головуючий, Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.) вказану ухвалу у відповідній частині залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - скаржник ) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині пункту 4 та постанову суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 34 Закону України "Про нотаріат". Скаржник зазначає, що виконання оскаржуваних судових рішень є неможливим, оскільки нотаріуси згідно чинного законодавства позбавлені повноважень знімати заборони відчуження нерухомого майна.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається, відносно боржника у справі ще в жовтні 2010 року прийнята постанова про визнання його банкрутом та провадження у справі перебуває на стадії ліквідації.
Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню.
Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута. Тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.
При цьому відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство продажу у ліквідаційній процедурі підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.
Отже, за загальним правилом зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку ст. 23 Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб, у тому числі реєструючих органів та нотаріусів, не потребує подальшого винесення окремих судових рішень, а також сплати додаткових коштів.
Безумовному звільненню від обтяження у зв'язку з визнанням боржника банкрутом не підлягає лише майно, яке перебуває у податковій заставі та під адміністративним арештом, оскільки п.п. 93.1, 94.19 Податкового кодексу України передбачено обов'язкове ухвалення судом в межах провадження у справі про банкрутство судового рішення про звільнення з податкової застави та припинення адміністративного арешту майна платника податків.
У іншому випадку, якщо посадова особа ухиляється від виконання постанови суду про визнання боржника банкрутом, зацікавлена особа вправі звернутися до суду з відповідною заявою (клопотанням, скаргою). Розгляд такої заяви судом відбувається виключно в межах справи про банкрутство.
Як вбачається, судами попередніх інстанцій у даній справі було встановлено факти ухилення особами, до компетенції яких відноситься зняття обтяжень майна банкрута, від виконання вимог ст. 23 Закону про банкрутство шляхом застосування наслідків прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом.
За таких обставин судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, законно та обґрунтовано задоволено клопотання ліквідатора банкрута та звільнено майно боржника від обтяжень, накладених на загальних підставах.
При цьому в такому випадку винесення судом окремого судового рішення про звільнення майна боржника від обтяжень лише конкретизує обов'язок осіб, визначений Законом про банкрутство, та може слугувати підставою для відповідальності цих осіб за невиконання рішення суду у встановленому порядку (у т.ч. кримінальної).
Доводи заявника касаційної скарги про безпідставність покладення на нього обов'язку звільнення майна боржника від обтяжень, з посиланням на відсутність у нотаріусів з 01.01.2013 року повноважень на зняття обтяжень нерухомого майна, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Так, відповідно до ст. 34 Закону України "Про нотаріат" окрім визначеного у вказаній статті переліку нотаріальних дій, на нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
У свою чергу пунктом 5.1 ч. 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна, зокрема, за рішенням суду.
Отже, нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого у визначених чинним законодавством випадках покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим він має доступ до новоствореного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та, відповідно, наділений повноваженнями щодо зняття накладених ним заборон відчуження майна.
Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 23, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 17.01.2013 р. (у частині п. 4 ухвали) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 р. у справі № 42/132б залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
С.В. Куровський
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 15.05.2013 |
Оприлюднено | 21.05.2013 |
Номер документу | 31283681 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Поляков Б.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні