Постанова

від 14.05.2013 по справі 5011-32/13264-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа№ 5011-32/13264-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

за участі представників:

від позивача: Фінагіна В.Б. - представник

від відповідача: Цюпко І.Ю. - представник;

Куницька Т.А. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року у справі № 5011-32/13264-2012 (Повний текст рішення складено і підписано 19.11.2012) (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС - Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс»

про стягнення 137 949,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС - Лізинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» про стягнення 137 949,81 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2012 у справі № 5011-32/13264-2012 позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва і припинити провадження по справі № 5011-32/13264-2012 за позовом ТОВ «АІС - Лізинг» до ТОВ «Продкомплекс» про стягнення заборгованості з оплати лізингових платежів у розмірі 137 949,81 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» не отримувало ні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС - Лізинг», ні повідомлень про порушення провадження у справі та про судові засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.02.2013.

25.02.2013 від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, та таким, що підлягає залишенню без змін.

У судовому засіданні 26.02.2013 оголошено перерву на 19.03.2013.

14.03.2013 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 розгляд справи відкладено на 09.04.2013.

29.03.2013 від представника позивача надійшли заперечення проти додаткових пояснень до апеляційної скарги.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційної господарського суду від 09.04.2013 по справі № 5011-32/13264-2012 у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці, для розгляду справи № 5011-32/13264-2012 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 розгляд справи відкладено на 14.05.2013.

13.05.2013 від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо розрахунків між сторонами за спірним Договором.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень сторін, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

09.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмета лізингу, дані щодо якого наведені в Специфікації, для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.

Згідно Специфікації (додаток №2 до Договору) предметом лізингу є сідловий тягач КамАЗ 5460-046 у кількості 2 одиниць, ціна яких становить 542 190,00 грн. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п. 3.1. Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та п. 3.5. Договору.

За умовами Договору лізингові платежі включають:

винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, зазначеного в п. 3.5. Договору;

платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу.

20.10.2006 між сторонами було укладено акт приймання-передачі за яким лізингодавець передав у володіння та користування лізингоодержувача предмет лізингу у кількості 2 одиниць загальною вартістю 544 190,00 грн.

Сторонами також було укладено Додаткову угоду № 2 від 03.07.2008 до Договору та Додаткову угоду № 3 від 23.02.2009 до Договору, якими вносилися зміни до п. 3.3. Договору, Графіку сплати Лізингових платежів щодо сплати винагороди (комісії) лізингодавцю.

Відповідно до п. 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 23.02.2009, загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю складає 192 176,66 грн., а загальна сума, яка підлягає сплаті за Договором складає 736 366,66 грн. Поряд з цим, сторонами внесено зміни до п. 3.5.1. та п. 3.5.2. Договору, якими визначили коригування на зміну курсу гривні до долару США, та погодили, що курси гривні до долару США визначаються за даними банку кредитора.

За умовами Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 23.02.2009, сторони погодили Графік сплати лізингових платежів з розбивкою на 49 лізингових періодів тривалістю один місяць кожен, за які лізингоодержувач здійснює оплату за користування предметом лізингу та сплачує винагороду (комісію) лізингодавцю згідно положень укладеного Договору.

Згідно з п. 3.5. Договору усі платежі за Договором здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок та в строки відповідно до Графіку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання за Договором належним чином не виконав, не сплатив повністю лізингові платежі та винагороду (комісію) Лізингодавцю на виконання п. 3.1.1. Договору, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість на загальну суму 137 949, 81 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Як зазначено в ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормами пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» закріплено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що валютою зобов'язання та розрахунків є гривня, з наступним коригуванням на зміну її курсу до долару США, відповідно до п. 3.5.1 Договору. Погодження ціни договору, як істотної умови, відбулося відповідно пунктів 3.2, 3.5., 3.5.1., 3.5.2. Договору, якими сторони визначили ціну предмету лізингу та валютне коригування лізингових платежів.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 137 949,81 грн. заборгованості.

Крім того, розглянувши заяву позивача про застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» розглядалось питання, чи може бути застосована судом апеляційної інстанції позовна давність за заявою сторони у спорі, якщо таку заяву не було зроблено в місцевому господарському суді?

Так у п. 32 вказаного листа зазначається, що згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв'язку з цим необхідності відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених статтею 104 ГПК.

Відповідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності, а також не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 по справі № 5011-32/13264-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-32/13264-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Яковлєв М.Л.