Рішення

від 07.08.2013 по справі 5011-32/13264-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/13264-2012 07.08.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продкомплекс"

про стягнення 137 949,81 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Фінагіна В.Б. - представник за довіреністю від 02.01.13

від відповідача: Цюпко І. Ю. - директор,

Куницька Т.А. - представник за довіреністю від 15.01.13

В судовому засіданні 07.08.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продкомплекс" про стягнення заборгованості з оплати лізингових платежів в сумі 137949,81 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.11.12 у справі № 5011-32/13264-2012, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.13, позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продкомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АІС-Лізинг" заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 137 949,81 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2759,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.13 касаційну скаргу ТОВ "Продкомплекс" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.13 та рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.12 у справі № 5011-32/13264-2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справа № 5011-32/13264-2012 за результатами автоматичного розподілу передана для нового розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2013 справу № 5011-32/13264-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.08.2013.

01.08.2013 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності. Так, відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду про стягнення лізингових платежів, нарахованих 15.11.2008 р. та 15.05.2009 р., після сплину строків позовної давності. Крім цього, відповідач зазначає, що в даній справі повністю відсутнє досудове врегулювання спору, претензію від 01.06.2012 р., яку направляв позивач, відповідачем не отримано, оскільки дана претензія направлялася на іншу адресу. Відтак, відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити у позові повністю.

07.08.2013 р. позивач через канцелярію суду подав заперечення на відзив, де зазначив, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності. За доводами позивача, на підставі п. 10.1. Договору лізингу у зв'язку з прострочення відповідачем чергового лізингового платежу більше ніж на 30 днів, згідно актів від 21.05.2009 р. та 04.06.2009 р. було вилучено у відповідача предмет лізингу - 2 сідлових тягача Камаз, реєстраційні номери АА 0176 СА та АА 0169 СА. Вартість поверненого майна складає 86 411,51 грн. а залишок непогашеної заборгованості відповідача в частині вартості майна за період з 15.12.2008 р. по 15.05.2009 р. складає 60 996,36 грн, з урахуванням розміру неоплаченої винагороди Лізингодавцю залишок заборгованості за період з 15.12.2008 р. по 15.05.2009 р. становив 82 751,17 грн. За доводами позивача сторони при укладанні договору не передбачили порядок (строки) виконання зобов'язання з оплати залишку заборгованості у випадку повернення предмету лізингу, а відтак за переконанням позивача право вимагати таку оплату у позивача виникає з моменту пред'явлення вимоги зі встановленим строком виконання. А, оскільки позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 28.05.2012 з вимогою оплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без реагування, відтак, позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

У судове засідання 07.08.2013 р. з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, у рахуванням запереченням на відзив та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти доводів позивача та просили суд застосувати строки позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

18 серпня 2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продкомплекс» (лізингоодержувач, відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу № 14 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в в Специфікації (Додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.

Додатком №2 до Договору визначено, що предметом лізингу є сідловий тягач КамАЗ 5460-046 у кількості 2 одиниць, ціна яких становить 542 190,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та п. 3.5. Договору. Лізингові платежі включають:

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, зазначеного в п. 3.5. Договору;

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу.

20.10.2006 сторони підписали акт приймання-передачі за яким лізингодавець передав у володіння та користування лізингоодержувача предмет лізингу у кількості 2 одиниць загальною вартістю 544 190,00 грн.

03.07.2008 сторонами уклали Додаткову угоду № 2 до Договору та 23.02.2009 Додаткову угоду № 3 до Договору, якими вносилися зміни до п. 3.3. Договору, Графіку сплати Лізингових платежів щодо сплати винагороди (комісії) лізингодавцю.

Відповідно до п. 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 23.02.2009, загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю складає 192 176,66 грн., а загальна сума, яка підлягає сплаті за Договором складає 736 366,66 грн. Також, сторони внесли зміни до п. 3.5.1. та п. 3.5.2. Договору, якими визначили коригування на зміну курсу гривні до долару США, та погодили, що курси гривні до долару США визначаються за даними банку кредитора.

Згідно з Додатком № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 23.02.2009, сторони погодили Графік сплати лізингових платежів з розбивкою на 49 лізингових періодів тривалістю один місяць кожен, за які лізингоодержувач здійснює оплату за користування предметом лізингу та сплачує винагороду (комісію) лізингодавцю згідно положень укладеного Договору.

За умовами п. 3.5. Договору усі платежі за Договором здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок та в строки відповідно до Графіку.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу, а тому у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 137 949, 81 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України ).

Нормами пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» закріплено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що валютою зобов'язання та розрахунків є гривня, з наступним коригуванням на зміну її курсу до долару США, відповідно до п. 3.5.1 Договору. Погодження ціни договору, як істотної умови, відбулося відповідно пунктів 3.2, 3.5., 3.5.1., 3.5.2. Договору, якими сторони визначили ціну предмету лізингу та валютне коригування лізингових платежів.

Відповідно до п. 10.1.1. Договору лізингодавець має право вилучити майно у разі якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У матеріалах справи наявні завірені копії актів вилучення (повернення) автомобілів з лізингу 21.05.2009 та 04.06.2009 р.

За умовами п. 5.1.8 Договору вилучення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення майна, передбачених договором.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу у розмірі 137 949,81 грн, який виник за період з 15.11.2008р. по 15.05.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 24.09.2012 р., що підтверджується відбитком штемпелю поштового відділення на конверті, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за лізинговими платежами на загальну суму 137 949,81 грн, яка утворилася за період з 15.11.2008 р. по 15.05.2009 р.

Під час розгляду справи відповідач подав заяву про застосування позовної давності та наслідків її спливу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст.256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦКУ).

Строки та розмір сплати лізингових платежів визначені умовами договору фінансового лізингу, зокрема Графіком сплати (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за лізинговими платежами від 15.11.2008 р., 15.12.2008 р., 15.01.2009 р., 15.02.2009 р., 15.03.2009 р., 15.04.2009 р., та 15.05.2009 р. мали бути пред'явлені до 16.11.2011 р., 16.12.2012р.,16.01.2012 р., 16.02.2012 р., 16.03.2012 р., 16.04.2012 р. та 16.05.2012 р. відповідно.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності на звернення з вимогами до відповідача позивачем пропущений.

Заперечення позивача, стосовно подання позову в межах строку позовної давності (після направлення претензії від 28.05.2012 р.) не береться судом до уваги, оскільки спростовується вищенаведеним.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено у п. 30 Листа Вищого господарського суду від 29.09.2009р. № 01-08/530 заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду закінчився строк позовної давності, і відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.