Постанова

від 24.09.2013 по справі 5011-32/13264-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа№ 5011-32/13264-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача: Ковалик В.С. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг"

на рішення господарського суду міста Києва

від 07.08.2013 р.

у справі №5011-32/13264-2012 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продкомплекс"

про стягнення 137949,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продкомплекс" про стягнення 137949,81 грн. з оплати лізингових платежів в сумі 137949,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано своїх обов'язків щодо оплати лізингових платежів за період з 15.11.2008 р. по 15.05.2009 р. за договором фінансового лізингу № 14 від 18.08.2006 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р. у справі №5011-32/13264-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р. у справі №5011-32/13264-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник зазначив про те, що судом невірно обчислено початок перебігу позовної давності, внаслідок чого невірно застосовано ст. 267 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 р. апеляційну скаргу ВАТ „Київметалопром" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 24.09.2013 р.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р. у справі №5011-32/13264-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.08.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продкомплекс", як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу № 14 (надалі - Договір), предметом якого є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в в Специфікації (Додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.

Додатком №2 до Договору визначено, що предметом лізингу є сідловий тягач КамАЗ 5460-046 у кількості 2 одиниць, ціна яких становить 542190,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно із п. 3.1. Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та п. 3.5. Договору. Лізингові платежі включають:

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, зазначеного в п. 3.5. Договору;

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу.

20.10.2006 р. сторони підписали акт приймання-передачі за яким лізингодавець передав у володіння та користування лізингоодержувача предмет лізингу у кількості 2 одиниць загальною вартістю 544 190,00 грн.

03.07.2008 сторонами уклали Додаткову угоду №2 до Договору та 23.02.2009 Додаткову угоду №3 до Договору, якими вносилися зміни до п.3.3. Договору, Графіку сплати Лізингових платежів щодо сплати винагороди (комісії) лізингодавцю.

Відповідно до п. 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 23.02.2009 р., загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю складає 192176,66 грн., а загальна сума, яка підлягає сплаті за Договором складає 736366,66 грн. Також, сторони внесли зміни до п.3.5.1. та п. 3.5.2. Договору, якими визначили коригування на зміну курсу гривні до долару США, та погодили, що курси гривні до долару США визначаються за даними банку кредитора.

Згідно з Додатком № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 23.02.2009 р., сторони погодили Графік сплати лізингових платежів з розбивкою на 49 лізингових періодів тривалістю один місяць кожен, за які лізингоодержувач здійснює оплату за користування предметом лізингу та сплачує винагороду (комісію) лізингодавцю згідно положень укладеного Договору.

Всі платежі за Договором здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок та в строки відповідно до Графіку (п. 3.5. Договору).

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу, а тому у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 137 949, 81 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).

Нормами пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" закріплено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.5. Договору сторони погодили, що валютою зобов'язання та розрахунків є гривня, з наступним коригуванням на зміну її курсу до долару США, відповідно до п. 3.5.1 Договору. Погодження ціни договору, як істотної умови, відбулося відповідно пунктів 3.2, 3.5., 3.5.1., 3.5.2. Договору, якими сторони визначили ціну предмету лізингу та валютне коригування лізингових платежів.

Відповідно до п. 10.1.1. Договору лізингодавець має право вилучити майно у разі якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

В матеріалах справи наявні завірені копії актів вилучення (повернення) автомобілів з лізингу 21.05.2009 р. та 04.06.2009 р.

Виходячи зі змісту п. 5.1.8 Договору вилучення майна не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення майна, передбачених договором.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу у розмірі 137949,81 грн., який виник за період з 15.11.2008 р. по 15.05.2009 р.

Під час розгляду справи відповідач подав заяву про застосування позовної давності та наслідків її спливу.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст.256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦКУ).

Строки та розмір сплати лізингових платежів визначені умовами договору фінансового лізингу, зокрема Графіком сплати (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за лізинговими платежами від 15.11.2008 р., 15.12.2008 р., 15.01.2009 р., 15.02.2009 р., 15.03.2009 р., 15.04.2009 р., та 15.05.2009 р. мали бути пред'явлені до 16.11.2011 р., 16.12.2012р.,16.01.2012 р., 16.02.2012 р., 16.03.2012 р., 16.04.2012 р. та 16.05.2012 р. відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 24.09.2012 р., що підтверджується відбитком штемпелю поштового відділення на конверті, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за лізинговими платежами на загальну суму 137949,81 грн., яка утворилася за період з 15.11.2008 р. по 15.05.2009 р. (за період користування майном).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду першої інстанції про те, що строк позовної давності на звернення з вимогами до відповідача позивачем пропущений.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що заборгованість була визначена за фактом повернення майна, а тому право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права виникло 30.06.2013 р., оскільки перебіг позовної давності починається з дат, визначених Договором для внесення лізингових платежів. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано й те, що в претензії від 28.05.2012 р. (а.с.39) позивачем зазначено, що заборгованість по сплаті лізингових платежів утворилась згідно Договору фінансового лізингу №14 від 18.08.2006 р., при цьому позивач посилався на п.3.1, п.3.5.1 Договору, якими визначено порядок спати лізингових платежів.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, враховуючи, що на дату звернення позивача з позовом до суду закінчився строк позовної давності, і відповідачем заявлено про застосування позовної давності, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2013 р. у справі №5011-32/13264-2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5011-32/13264-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Гаврилюк О.М.

Коротун О.М.

Повний текст постанови підписаний 27.09.2013 р.