Ухвала

від 14.12.2006 по справі 13/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ  С У Д  

Кіровоградської області

У Х В А Л А

14.12.06                                                                      Справа № 13/21

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І.розглянув скаргу на неправомірні дії держаної виконавчої служби у Ленінському районі м. Кіровограда  щодо виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2003 року по справі №13/21

за позовом: виконавчого комітету Кіровської районної Ради, м. Кіровоград

до  відповідача   приватного підприємства "Сераф", м. Кіровоград

про  стягнення заборгованості в розмірі 4436,00 грн.

Представники сторін:

від стягувача - Голуб Т.В. , довіреність № 12-621/1  від 21.11.06;

від боржника - участі не брав;

від ДВС - Проша І.А. , довіреність № б/н  від 01.11.06;

                                           ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2003 року по справі № 13/21 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4436 грн. основного боргу, 51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення господарським судом 25.02.2003 року видано наказ.

16.10.2006 року  на адресу господарського суду Кіровоградської області від позивача  по справі надійшла скарга на неправомірні дії держаної виконавчої служби у Ленінському районі м. Кіровоград щодо виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2003 року в якій скаржник просить суд визнати дії ДВС у Ленінському районі м. Кіровограда щодо повернення виконавчого документа виконавчому комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради по виконанню наказу господарського суду Кіровоградської області від 25.02.2003 року  незаконними та скасувати постанову державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Кіровограда про повернення виконавчого документа від 07.02.2006 року, зобов'язати ДВС у Ленінському районі м. Кіровограда відновити виконавче провадження, відкрите 06.03.2003 року, по виконанню наказу господарського суду Кіровоградської області від 25.02.2003 року. Свої  вимоги  заявник  обґрунтовує  тим, що   07.02.2005  року   державним  виконавцем винесено  постанову про повернення виконавчого   документа стягувачу згідно до пункту  2 статті  40 Закону  України  "Про виконавче  провадження". Виконавчий  комітет  не  отримував постанови  про  повернення  виконавчого  документа і  вважає  дії державної  виконавчої  служби щодо  повернення  виконавчого  документа  стягувачу  неправомірними.  Відповідно  до ст.5 Закону України "Про  виконавче  провадження", державний виконавець зобов'язаний вжити заходів  примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно,  повно вчиняти  виконавчі  дії, в   тому  числі  надавати  представникам   сторін можливість ознайомитись  з матеріалами виконавчого  провадження. Про  наявність обставин, на які  посилається   державний  виконавець,, а саме  п.2 ст.40 Закону  України "Про виконавче  провадження",  державний  виконавець повинен  був  скласти  акт. Про  повернення  виконавчого  документа  стягувачу державний  виконавець повинен  був  скласти постанову, яка  затверджується  начальником  відділу  ДВС і може бути  оскаржена до суду в 10-денний  термін. Заявник  вважає, що  арешт на майно  боржника  не  накладався, кошти  на  рахунок  стягувача  не надходили.

ДВС  надав письмове заперечення на доводи і вимоги, викладені у скарзі. Вимогу  суду  про представлення для  огляду в  судовому  засіданні  матеріалів  виконавчого  провадження    ДВС   виконала.

При  розгляду  спору господарським  судом  приймається до уваги, що за наказами Міністерства юстиції України від 19.08.05 № 1482/к "Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції", Кіровоградського обласного управління юстиції № 383/04 від 25.08.05 "Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби обласного, міського, міськрайонних, районних управлінь юстиції Кіровоградської області" ліквідовані відділи державної виконавчої служби обласного, міського, міськрайонних, районних управлінь юстиції Кіровоградської області.

На базі ліквідованих відділів ДВС в Кіровоградській області створена і з 01.11.05 і функціонує Державна виконавча служба Кіровоградської області, державна виконавча служба у містах та районах області, на яку покладено повноваження по виконанню рішень судів та інших органів. Органи державної виконавчої служби виведені із системи органів юстиції в областях і безпосередньо підзвітні Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Крім  того, господарським  судом  досліджено  питання  щодо   правонаступництва  Ленінського відділу  державної виконавчої  служби Кіровоградського міського  управління  юстиції  та  створеної  на її базі  Державної  виконавчої  служби у  Ленінському  районі  м.Кіровограда та  зроблено висновок  про те, що  незважаючи  на  невизначеність  питання  про  правонаступництво   у  відповідності до  вимог ст.25 ГПК України в  нормативних  документах, якими   врегульовано   порядок  реорганізації  цих  органів,  виходячи з  того  положення, що  ДВС  отримала  статус   єдиного  органу примусового  виконання  судових рішень та  не  заявила   будь-яких   заперечень  проти участі  в судовому  засіданні  при розгляді   заяв на дії   Ленінського  відділу державної  виконавчої  служби Кіровоградського міського управління юстиції  судом  визнано  за  ДВС в Ленінському  районі м.Кіровограда  статус   органу, чиї  дії  оскаржено. Невизначеність статусу  ДВС   може  привести  до  неможливості    сторонам  виконавчого провадження захистити  свої  порушені  права.

Представник державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Кіровограда Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України у засіданні 14.12.2006 року  повідомив про відсутність підстав для визнання скарги такою, що підлягає до   задоволення  та   надав до  суду  відповідне письмове  заперечення, зазначивши  в ньому  які  фактичні  дії  проводились  державними виконавцями  на  виконання  рішення суду.

Розглянувши скаргу на дії органу державної виконавчої служби,  заслухавши у засіданні пояснення представників стягувача  та  ДВС  господарський суд вважає вимоги, викладені у скарзі такими, що не підлягають задоволенню з нижчевикладених підстав.

За ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень встановлених цим Законом, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішення (виконавчого документа), у спосіб і порядок, визначені у виконавчому документі, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти та інші цінності боржника, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах.

Згідно до  положень  ст.11-1 Закону України  “Про  виконавче  провадження” сторони  та інші  учасники виконавчого провадження мають  право знайомитись з матеріалами  виконавчого  провадження, робити  з  них виписки, знімати  копії, подавати  додаткові  матеріали, заявляти  клопотання, брати участь  у  провадженні  виконавчих  дій, давати усні  і письмові  пояснення в  процесі  виконавчих дій,  висловлювати  свої  доводи, міркування  з  усіх питань, що  виникають у  ході  виконавчого  провадження, у  тому  числі  при проведенні  експертизи, заперечувати  проти  клопотань, доводів  та  міркувань інших  учасників  виконавчого  провадження, заявляти  відводи у  випадках, передбачених цим  Законом, оскаржувати  дії (бездіяльність)  державного  виконавця з  питань  виконавчого  провадження та  користуватися  іншими  правами, наданими  цим  Законом.

Враховуючи вказані  вимоги  Закону господарський   суд вважає, що   відмова   ДВС в  наданні представнику  стягувача для ознайомлення  матеріалів  виконавчого провадження є неправомірною, однак  заявником не подано  до суду  будь-яких  доказів  про  відмову   в  ознайомленні з  матеріалами  виконавчого  провадження. Не   відповідає  фактичним  обставинам спору  і  твердження   стягувача  про  відсутність  матеріалів  виконавчого  провадження  в ДВС, оскільки  представником  ДВС  надано  для  огляду  в  судовому засіданні   відповідні матеріали. Як  вбачається  з  представлених для  огляду  матеріалів  виконавчого  провадження  заява   стягувача разом  з  наказом  господарського суду   надійшла в  ДВС  04.03.2003 року ,  06.03.2003 року   Постановою державного  виконавця Колбасіної  О.В.  відкрито виконавче  провадження, копію  вказаної  постанови  було вручено представнику  стягувача  Бабіній  Т.В.   02.04.2003 р.   На  виконання  наказу  суду  в  примусовому  порядку   24.03.2003   року  зроблено  запити про  наявність  майна  боржника начальнику  ОБТІ, ОРЕВ УДАІ УМВС та  направлено   постанову  на  арешт коштів  боржника від 17.03.2003 року  керуючому Кіровоградською  філією “Приватбанку.”

За повідомленням ОРЕВ УДАІ УМВС України в  Кіровоградській  області  №10р/2662 від 16.04.2003  року  боржник  не має  зареєстрованого автомототранспорту. Продовжуючи  проведення   виконавчих  дій постановою  державного виконавця  Шеремет  Л.І. від  18.10.2004  року   накладено  арешт на кошти  боржника на  його рахунках  в Кіровоградській  філії  КБ “Приватбанк” №№ 26001180163001 та  26067180163001 код 23687689 та   повторно направлено  запити начальнику РЕВ ДАІ №15335/15  20.10.2004 року  про наявність у  боржника  автомототранспорту і  начальнику  БТІ про наявність  нерухомості за №15215/15 від  20.10.2004 року.

При  проведенні  перевірки  з виходом на місце за  адресою  м.Кіровоград  вул.Полтавська  71  кв. 604 встановлено, що вказане  підприємство   за  вказаною  адресою  відсутнє з 01.03.2003  року, що  було  зафіксовано в акті від  30.03.2004 р.  Факт  відсутності  боржника  за   місцем  реєстрації  підтверджується  також  тим, що  направлене  йому   судом  повідомлення  про час та місце розгляду  скарги  повернуто  до суду без вручення  з  відміткою  органу зв'язку  про  закінчення  строку  зберігання.

З метою забезпечення виконання рішення суду   ДВС направлялись  20.10.2004 та  21.10.2004 року платіжні вимоги №№896, 897 про стягнення з  боржника  суми боргу в розмірі  4935  грн. 70 коп., однак  через    відсутність вказаної суми,  було   проведено стягнення лише  33 грн.01 коп., які  було звернуто  на  покриття  витрат  по проведенню  виконавчих  дій  за   постановою державного  виконавця   Похилко І.М. від  22.11.2006 року  згідно  до  акту  державного виконавця про  витрати на  проведення виконавчих дій.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВВС Кіровоградського міського  управління юстиції Найденко  Н.В. від  04.02.2005  року   у відповідності до вимог ст.40 Закону України “Про виконавче провадження”  наказ  господарського  суду  повернуто стягувачу  та роз'яснено його право на  повторне  пред'явлення для  виконання  наказу  до  04.02.2008  року. Вказану  постанову направлено  стягувачу 04.02.2005  року за вихідним номером  4344/15.

Таким  чином, на  час  розгляду  справи судом, стягувач  може  самостійно  реалізувати  своє  право на  повторне  пред'явлення   виконавчого  документа для  виконання.

Господарський суд виходить з того, що  державні виконавці  діяли  в межах наданих  їм повноважень, визначених ст. ст. 5, 50, 55 Закону України “Про виконавче провадження”, своєчасно виконали всі  можливі   виконавчі дії, а  рішення суду не виконано  через  незалежні від  них   причини, через  відсутність коштів   на  рахунках  боржника  та   невстановлення його місця   знаходження.

Такий висновок  господарський  суд  також  зробив на підставі  детального аналізу положення   Закону  України “Про  виконавче  провадження” за  приписом п.2 ст. 40 якого  виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.  Судом  безспірно встановлено, що  державний виконавець  здійснив всі заходи для виконання судового рішення, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”.

Аналізуючи  обґрунтованість  вимог  щодо  скасування   постанови   про повернення  виконавчого  документа стягувачеві від  04.02.2005 року господарський   суд  приходить до  висновку, що вказані вимоги не підлягають до задоволення  враховуючи наступне.  

Зі змісту ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” вбачається, що постанова державного виконавця може бути визнана судом незаконною, або скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Господарський суд може лише визнати постанову державного виконавця незаконною, а не скасовувати її, оскільки це право належить начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.

Окрім того, виходячи зі змісту законодавства, що регулює порядок оскарження рішень, дій бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, у разі визнання неправомірними (незаконними, недійсними) рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які, згідно із Законом України "Про виконавче провадження", можуть здійснюватися тільки за розсудом державного виконавця або відповідної посадової особи державної виконавчої служби чи скасовувати їх акти.

Господарським  судом  звернуто  увагу на ту обставину, що заявник просить  скасувати  незаконну  на  його  думку  постанову  ДВС, а  такими повноваженнями  суд згідно  до вимог  закону  не наділений.

Зі  змісту  ст. 41  Закону  України “Про виконавче  провадження” згадані  дії мають  одинаковий  наслідок,  однак суд  може лише  визнати  постанову  державного виконавця  незаконною. При цьому  суд керується  вимогами  ст.19  Конституції України  про те, що   органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх   посадові  особи зобов'язані  діяти лише на підставі, в  межах повноважень та  у  спосіб, що  передбачені    Конституцією  та  законами України

Господарський суд вважає, що строк на звернення із скаргою встановлений ст. 121-2 ГПК України скаржником не пропущений, так як постанова про повернення виконавчого документа від 04.02.2005 року  направлена стягувачу листом № 4344/15  04.02.2005 року, але  стягувач    оспорює  факт її отримання і  заявив про те, що йому стало відомо про прийняття  цієї постанови  значно пізніше,  а  факт  отримання  постанови   ДВС не  доведено та не спростовано заяву   стягувача про неотримання   постанови  про  повернення  виконавчого  документа.

Враховуючи викладене та керуючись  ст. ст. 32-34, 43, 75, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                   У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги  виконавчого  комітету  Кіровської  районної у м.Кіровограді  ради   на  неправомірні дії ДВС у Ленінському  районі м.Кіровограда  відмовити.

Примірники ухвали направити сторонам та ДВС у Ленінському районі м.Кіровограда.

Суддя                                                                                 Ю. І. Хилько