Рішення

від 23.04.2013 по справі 12/214-11/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. справа № 12/214-11/21

Господарський суд Київської області у складі колегії: головуючого судді - Яреми В.А., суддів Горбасенка П.В., Лилака Т.Д., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Приватного підприємства «Велідіт», м. Київ

до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», Київська обл., м. Вишгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного підприємства «Солідіт», м. Луцьк

про стягнення 453 500,00 гривень

за зустрічним позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»

до 1. Приватного підприємства «Велідіт»

2. Приватного підприємства «Солідіт»

про визнання договору недійсним та визнання відсутнім права вимоги

за участю представників:

від позивача: Мамаєв Д.Ю. (директор)

від відповідача: Дяченко Л.Л. (довіреність №1497/08 від 18.09.2012р.)

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.10.2011р. Приватне підприємство «Велідіт» (далі-ПП «Велідіт»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (далі-ВРКП «Вишгородтепломережа»/відповідач) про стягнення 453 500,00 грн. сукупної заборгованості за договорами №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р., з підстав договору уступки права вимоги №01/09/10-01 від 07.09.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2011р. (суддя Дьоміна С.Ю.) порушено провадження у справі №12/214-11 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2011р. зустрічний позов ВРКП «Вишгородтепломережа» (позивач за зустрічним позовом) до ПП «Велідіт» (відповідач 1 за зустрічним позовом) та ПП «Солідіт» (відповідач 2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору №01/09/10-01 від 07.09.2010р. та визнання відсутнім у ПП «Солідіт» права вимоги за договорами №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р., прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2011р. до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Приватне підприємств «Солідіт» (далі- ПП «Солідіт»/третя особа).

Рішенням господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012р. рішення господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі №12/214-11 скасовано в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким первісний позов задоволено, стягнуто з ВРКП «Вишгородтепломережа» на користь ПП «Велідіт» 453 500,00 грн. заборгованості та судові витрати. В іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2012р. рішення господарського суду Київської області від 21.12.2011р. у справі №12/214-11 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду України від 16.07.2012р. дану справу прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №12/214-11/21 та призначено до розгляду на 30.07.2012р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 30.07.2012р., 20.08.2012р. та 03.09.2012р. розгляд даної справи відкладався на 20.08.2012р., 03.09.2012р. та 10.09.2012р. відповідно.

Ухвалою господарського суду України від 10.09.2012р. провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом Волинської області справи №5004/1082/12 за позовом ВРКП «Вишгородтепломережа» до ПП «Солідіт» про визнання договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р. та №15/10/09-02 від 15.10.2009р. недійсними.

Ухвалою господарського суду України від 15.02.2013р. провадження у даній справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 05.03.2013р.

05.03.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Волинської області справи №03/903/15-г за позовом ВРКП «Вишгородтепломережа» до ПП «Солідіт» про стягнення 93 000,00 грн., у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 05.03.2013р. оголошувалась перерва до 07.03.2013р.

07.03.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.03.2013р. призначено колегіальний розгляд даної справи в порядку ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2013р. на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області від 11.03.2013р. №63-АР, дану справу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Яреми В.А., суддів Горбасенка П.В., Лилака Т.Д. та призначено її до розгляду на 02.04.2013р.

В судовому засіданні 02.04.2013р. оголошувалась перерва до 23.04.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2009р. між ПП «Солідіт» (далі-виконавець) та ВРКП «Вишгородтепломережа» (далі-замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг №14/05/09-05 (далі-договір №14/05/09-05), відповідно якого виконавець зобов'язався надати, а замовник зобов'язався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №193 "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"станом на 01 січня 2009 року та з продовженням згідно постанов, прийнятих станом на 01 квітня 2009 року.

Вартість послуг становить 250 900,00 грн. (п. 6.1 договору №14/05/09-05).

13.07.2009р. між ПП «Солідіт» (далі-виконавець) та ВРКП «Вишгородтепломережа» (далі-замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг №13/07/09-04 (далі-договір №13/07/09-04), відповідно якого виконавець зобов'язався надати, а замовник зобов'язався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №193 "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" станом на 01 січня 2009 року та з продовженням згідно постанов, прийнятих станом на 01 січня 2009 року.

Вартість послуг становить 167 100,00 грн. (п. 6.1 договору №13/07/09-04).

15.10.2009р. між ПП «Солідіт» (далі-виконавець) та ВРКП «Вишгородтепломережа» (далі-замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг №15/10/09-02 (далі-договір №15/10/09-02), відповідно якого виконавець зобов'язався надати, а замовник зобов'язався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №193 "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" станом на 01 липня 2009 року.

Вартість послуг становить 118 500,00 грн. (п. 6.1 договору №15/10/09-02).

Судом встановлено, що третя особа (виконавець) свої обов'язки за вказаними договорами виконала належним чином.

Так, на виконання умов договорів №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 третьою особою були надані послуги по представництву замовника перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №193 "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" загальною вартістю 536 500,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах здачі-приймання робіт (надання послуг):

- №ОУ-0000132 від 22.07.2009р. на суму 250 900,00 грн.,

- №ОУ-0000131 від 21.09.2009р. на суму 167 100,00 грн.;

а також підписом та відбитком печатки позивача на акті прийому передачі від 25.03.2010р. за договором №15/10/09-02 на суму 118 500,00 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Натомість, відповідач свої обов'язки за вказаними договорами в частині оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 93 000,00 грн., внаслідок чого, як зазначає позивач, за ним утворилось 453 500,00 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 93 000,00 грн. у якості оплати вартості наданих послуг за вказаними актами підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з поточного рахунку третьої особи за спірний період, а також визнається сторонами.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, 25.08.2010р. ПП «Солідіт» було надіслано відповідачу вимогу про підписання акта прийому передачі від 25.03.2010р. за договором №15/10/09-02 на суму 118 500,00 грн. та сплату 453 500,00 грн. заборгованості за договорами №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 у.

03.09.2010р. №1936/06 відповідач заперечив проти фактів надання третьою особою послуг за вказаними договорами на суму 536 500,00 грн. та вимагав надати документи, що підтверджують факт надання ПП «Солідіт» відповідних юридичних послуг. Копії зазначених листів містяться в матеріалах справи.

07.09.2010р. між ПП «Солідіт» (далі-виконавець) та ПП «Велідіт» (далі-вторинний кредитор) було укладено договір про право вимоги до ВРКП «Вишгородтепломережа» №01/09/10-01, відповідно до якого первинний кредитор передав вторинному кредитору право вимоги до ВРКП «Вишгородтепломережа» щодо сплати заборгованості за договорами №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 у сумі 453 500,00 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, позивачем, як новим кредитором, було надіслано відповідачу лист з повідомленням про укладення 07.09.2010р. договору про уступку права вимоги №01/09/10-01 та вимогу про сплату існуючої заборгованості за вищезазначеними договорами, на який відповідач відповів 26.01.2011р. відмовою з огляду на невизнання наявності в нього будь-яких грошових зобов'язань як перед ПП «Солідіт», так і перед ПП «Велідіт».

Посилаючись на те, що сторони не дійшли згоди про наявність/відсутність у відповідача заборгованості за договорами №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 та порядку її сплати, позивач, як новий кредитор, просить суд стягнути з відповідача 453 500,00 грн. заборгованості за актами №ОУ-0000132 від 22.07.2009р., №ОУ-0000131 від 21.09.2009р., б/н від 25.03.2010р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 901, 903, 530 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3, 5.4 договору №15/10/09-02 передбачено, що замовник протягом двох днів з моменту отримання акту прийому-передачі послуг, передбачених п. 5.2, 5.3 даного договору, зобов'язаний підписати його та надіслати (вручити) один екземпляр виконавцю.

У разі неотримання виконавцем відписаного акту або вмотивованої відмови від підписання акту в термін, зазначений у п. 5.4 цього договору, послуги вважаються прийнятими замовником за обсягом, вартістю та якістю.

Так, судом встановлено, що акт б/н від 25.03.2010р. на суму 118 500,00 грн. за договором №15/10/09-02 був надісланий виконавцем (третьою особою) відповідачу для підписання 25.08.2010р. та отриманий відповідачем 31.08.2010р., що підтверджується листом відповідача №1936/06 від 03.09.2010р. та визнається останнім у повному обсязі, у той час як доказів надіслання відповідачем вмотивованої відмови від підписання вказаного акта у строки, встановлені п. 5.4 договору №15/10/09-02 (до 03.09.2010р.) суду не надано.

Водночас, приписами статей 512, 514, 627, 629 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору №15/10/09-02 передбачено, що всі права та обов'язки передаються первинним кредитором вторинному у повному об'ємі, та приймаються сторонам.

Боржник проводить всі розрахунки за надані послуги з вторинним кредитором, після отримання повідомлення про проведення уступки вимоги.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів №ОУ-0000132 від 22.07.2009р., №ОУ-0000131 від 21.09.2009р. без будь-яких зауважень щодо обсягу чи якості наданих послуг, як і ненадання відповідачем вмотивованої відмови від підписання акта б/н від 25.03.2010р. за договором №15/10/09-02, в силу вимог п. 5.4 договору №15/10/09-02, свідчить про прийняття останнім таких послуг та, відповідно, породжує в останнього обов'язок по оплаті вартості наданих послуг у повному обсязі на користь позивача, як нового кредитора.

До того ж, факт надання відповідачу послуг за вказаними актами на суму 536 500,00 грн., встановлений постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. у справі №5004/1082/12 за позовом ВРКП «Вишгородтепломережа» до ПП «Солідіт» про визнання договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р. та №15/10/09-02 від 15.10.2009р. недійсними, за своєю правовою природою має преюдиціальне значення у розумінні ст. 35 ГПК України і не потребує доказування.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Натомість, враховуючи вартість наданих третьою особою послуг за договорами №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 у сумі 536 500,00 грн., а також розмір здійснених відповідачем часткових оплат у сумі 93 000,00 грн., суд дійшов висновку, що арифметично вірний розмір заборгованості відповідача за вказаними договорами становить 443 500,00 грн. (536 500,00 - 93 000,00), а не 453 500,00 грн. як помилково вважає позивач.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договорами №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 в частині оплати вартості наданих послуг, а також враховуючи арифметично вірний розмір заборгованості відповідача у сумі 443 500,00 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача 453 500,00 грн. заборгованості за актами №ОУ-0000132 від 22.07.2009р., №ОУ-0000131 від 21.09.2009р., б/н від 25.03.2010р. підлягає частковому задоволенню у розмірі 443 500,00 грн. як така, що доведена позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2012р. щодо перевірки відповідності договорів №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 статутним цілям відповідача судом встановлено, що 14.11.2012р. господарським судом Волинської області було прийнято рішення у справі №5004/1082/12 про відмову у задоволенні позовних вимог ВРКП «Вишгородтепломережа» до ПП «Солідіт» про визнання договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р. та №15/10/09-02 від 15.10.2009р. недійсними.

При прийнятті вказаного рішення, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р., господарським судом Волинської області було встановлено, що оскільки оспорювані договори підписані керівниками позивача відповідно до вимог статуту ВРКП «Вишгородтепломережа» та наданих їм повноважень, а також скріплені печатками сторін, що свідчить про волевиявлення учасників правочину, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договорів №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 недійсними.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

З огляду на набрання рішенням господарського суду Волинської області від 14.11.2012р. у справі №5004/1082/12 законної сили в порядку ст. 105 ГПК України, суд дійшов висновку, що факти, встановлені зазначеним рішенням, а саме факт правомірності (дійсності) договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р. та №15/10/09-02 від 15.10.2009р. має преюдиціальне значення у розумінні ст. 35 ГПК України і не потребує доказування.

Предметом зустрічного позову є, зокрема, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання договору уступки права вимоги №01/09/10-01 від 07.09.2010р. недійсним з підстав ч. 3 ст. 238 ЦК України.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на те, що підписання спірного договору від імені ПП «Велідіт» та ПП «Солідіт» Мамаєвим Д.Ю., як представником обох сторін, свідчить про невідповідність вказаного правочину імперативним приписам ст. 238 ЦК України, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Приписами статей 202, 215, 203 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2013р. у справі №5004/726/12.

Частиною 3 ст. 238 ЦК України унормовано, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Водночас, приписами статей 1, 2, 21 ГПК України встановлено, що право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Пунктами 8 та 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що у відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Водночас, судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не є стороною спірного договору уступки права вимоги, у той час як доказів порушення спірним правочином прав та законних інтересів останнього суду не надано.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, характер правовідносин, враховуючий той факт, що уступка права вимоги за договором №01/09/10-01 від 07.09.2010р. стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні та не впливає на зміст самого зобов'язання, а також враховуючи недоведеність позивачем за зустрічним позовом порушення умовами спірного правочину його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання вказаного договору недійсним є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2013р. у справі №17/319-69/288-2012.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що умовами договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р., не встановлені обмеження щодо відступлення права вимоги за ними.

Крім того, посилаючись на фактичне невиконання ПП «Солідіт» своїх зобов'язань за договорами №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р. в частині надання юридичних послуг позивач за зустрічним позовом, як замовник, просить суд визнати відсутнім у ПП «Солідіт», як виконавця, права вимоги до ВРКП «Вишгородтепломережа» за вказаними договорами.

Водночас, враховуючи встановлення як факту дійсності договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р. так і факту надання ПП «Солідіт» позивачу за зустрічним позовом послуг за вказаними договорами на суму 536 500,00 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання відсутнім у ПП «Солідіт» права вимоги за вказаними договорами задоволенню не підлягає з підстав її необґрунтованості.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідно до статті 49 ГПК України, за результатами розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 21, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 202, 203, 215, 238, 512, 514, 503, 627, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В, ідентифікаційний код 13713569) на користь Приватного підприємства «Велідіт» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 7А, оф. 320, ідентифікаційний код 37292373) 443 500 (чотириста сорок три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості 4 435 (чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволені зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.04.2013р.

Головуючий суддя В.А. Ярема

Судді П.В. Горбасенко

Т.Д. Лилак