Постанова

від 06.02.2014 по справі 12/214-11/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. Справа№ 12/214-11/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача за первісним позовом (відповідача

за зустрічним позовом) - Мамаєв Д.Ю.

відповідача за первісним позовом (позивача

за зустрічним позовом) - Дяченко Л.Л.

третьої особи - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»

на рішення господарського суду Київської області від 23.04.2013 р.

у справі №12/214-11/21 (судді - Ярема В.А., Горбасенко П.В., Лилак Т.Д.)

за позовом Приватного підприємства «Велідіт»

до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»

третя особа Приватне підприємство «Солідіт»

про стягнення 453500,00 грн.

за зустрічним позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»

до 1. Приватного підприємства «Велідіт»

2. Приватного підприємства «Солідіт»

про визнання договору недійсним та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Приватне підприємство «Велідіт» (далі - позивач за первісним позовом) звернулося з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 453 500,00 грн. заборгованості за договорами № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р., № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р. з підстав уступки права вимоги за договором № 01/09/10-01 від 07.09.2010 р.

В процесі розгляду справи, у листопаді 2011 року Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулость з зустрічним позовом до Приватного підприємства «Велідіт» (далі - відповідач-1 за зустрічним позовом) та Приватного підприємства «Солідіт» (далі - відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання недійсним договору № 01/09/10-01 про право вимоги до ВРКП «Вишгородтепломережа» від 07.09.2010 р. та визнання відсутнім у ПП «Солідіт» права вимоги до ВРКП «Вишгородтепломережа» за договорами № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р., № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2011 р. у справі № 12/214-11 було залучено Приватне підприємство «Солідіт» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.12.2011 р. у справі № 12/214-11 в задоволенні позовних вимог за первісним позовом та за зустрічним позовом відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. у справі № 12/214-11 апеляційну скаргу ПП «Велідіт» задоволено, рішення господарського суду Київської області від 21.12.2011 р. скасовано в частині відмови у первісному позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2012 р. у справі № 12/214-11 касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. та рішення господарського суду Київської області від 21.12.2011 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2013 р. у справі № 12/214-11/21 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» на користь Приватного підприємства «Велідіт» 443 500,00 грн. заборгованості, в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено, у задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2013 р., Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення вимог за зустрічним позовом.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що місцевим судом не було прийнято до уваги того, що в порушення умов договорів про надання юридичних послуг № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р., № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р. відповідач за зустрічним позовом послуги, визначені в п. 2.1 вказаних договорів, замовнику не надав. Крім того, два акти виконаних робіт були підписані несвоєчасно, третій акт був не підписаний взагалі, а тому зазначені акти виконаних робіт не можуть бути належними доказами на підтвердження виконання робіт.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 р., визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р., у зв'язку із заявою головуючого судді Остапенка О.М. про самовідвід, визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І. судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 12/214-11/21, а розгляд справи призначено на 10.10.2013 р.

10.10.2013 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 31.10.2013 р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці та зайнятістю судді Мальченко А.О. в іншому судовому засіданні склад суду змінено, визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І. судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

31.10.2013 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 26.11.2013 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Буравльова С.І та суддів Андрієнка В.В., Шапрана В.В. у відпустці, склад суду змінено, визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Алданова С.О., Коршун Н.М.

26.11.2013 р. у зв'язку з неявкою представника третьої особи у судове засідання, розгляд справи було відкладено до 17.12.2013 р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у зв'язку з виходом головуючого судді Буравльова С.І з відпустки та враховуючи зайнятість суддів Алданової С.О. і Коршун Н.М. у розгляді інших справ, склад суду змінено, визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І, судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

17.12.2013 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.01.2014 р.

16.01.2014 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 06.02.2014 р.

В засідання суду, призначене на 06.02.2014 р., представник третьої особи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.05.2009 р. між Приватним підприємством «Солідіт» (далі - виконавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» (далі - замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг №14/05/09-05 (далі - договір №14/05/09-05).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору виконавець зобов'язався надати, а замовник зобов'язався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно зі ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» станом на 01.01.2009 р. та з продовженням згідно постанов, прийнятих станом на 01.04.2009 р.

Згідно з п. 6.1 договору №14/05/09-05 вартість послуг становить 250 900,00 грн.

13.07.2009 р. між ПП «Солідіт» та ВРКП «Вишгородтепломережа» було укладено договір про надання юридичних послуг №13/07/09-04 (далі - договір №13/07/09-04).

Відповідно п. 1.1 вказаного договору виконавець зобов'язався надати, а замовник зобов'язався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно зі ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» станом на 01.01.2009 р. та з продовженням згідно постанов, прийнятих станом на 01.01.2009 р.

Згідно з п. 6.1 договору №13/07/09-04 вартість послуг становить 167 100,00 грн.

15.10.2009 р. між ПП «Солідіт» та ВРКП «Вишгородтепломережа» було укладено договір про надання юридичних послуг №15/10/09-02 (далі - договір №15/10/09-02).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору виконавець зобов'язався надати, а замовник зобов'язався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно зі ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №193 «Про реалізацію статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» станом на 01.07.2009 р.

Згідно з п. 6.1 договору №15/10/09-02 вартість послуг становить 118 500,00 грн.

Задовольняючи первісний позов частково, місцевий суд виходив з того, що ПП «Солідіт» на виконання умов вищевказаних договорів були надані послуги по представництву ВРКП «Вишгородтепломережа» перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» по підписанню та проведенню взаєморозрахунків, натомість відповідач свої обов'язки за вказаними договорами в частині оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 93 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 443 500,00 грн., що підтверджується підписаними актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000132 від 22.07.2009 р. на суму 250 900,00 грн., № ОУ-0000131 від 21.09.2009 р. на суму 167 100,00 грн., № 15/10/09-02 від 25.03.2010 р. на суму 118 500,00 грн.

Проте, судова колегія з вказаним висновком місцевого суду не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 зазначених договорів про надання юридичних послуг виконавець зобов'язується протягом строку дії договору надавати замовнику такі види юридичних послуг:

- підготовка розрахунків з різниці в тарифах та проведення всіх необхідних дій з його підписання відповідно до постанови КМУ № 193 «Про реалізацію статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»;

- складання заяв, скарг, клопотань, протоколів, актів та інших документів правового характеру для проведення взаєморозрахунків на підставі постанови КМУ № 193 «Про реалізацію статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»;

- виконання доручень замовника за рахунок останнього.

Належні докази того, що перелічені види послуг були виконані ПП «Солідіт» в матеріалах справи відсутні, натомість відповідачем за первісним позовом були надані докази того, що саме працівниками ВРКП «Вишгородтепломережа» виконувались вищезазначені послуги, зокрема:

- розрахунок різниці в тарифах,

- укладення договорів про організацію взаєморозрахунку,

- підготовка листа від департаменту житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації про підтвердження подання відповідних документів для отримання різниці в тарифах.

Стосовно актів прийому-передачі № ОУ-0000132 від 22.07.2009 р., ОУ-0000131 від 21.09.2009 р., № 15/10/09-02 від 25.03.2010 р., що були надані позивачем за первісним позовом на підтвердження виконання робіт, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, підписані акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000132 від 22.07.2009 р. та № ОУ-0000131 від 21.09.2009 р. не містять конкретизації обсягів наданих послуг, а саме: даних про підготовку розрахунків з різниці в тарифах та проведення всіх необхідних дій з їх підписання; складання заяв, скарг, клопотань, протоколів, актів та інших документів правового характеру для проведення взаєморозрахунків; представництво інтересів замовника перед державними органами з питань проведення взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 10.1 вищевказаних договорів про надання юридичних послуг договори набрали чинності з моменту їх підписання сторонами і діяли протягом двох місяців.

Як передбачено розділом 5 укладених договорів, замовник зобов'язується до сьомого числа місяця, наступного за звітним надавати виконавцю інформацію про стан та обсяг погашення заборгованості з різниці в тарифах, виконавець зобов'язується протягом двох днів з моменту їх отримання надати замовнику акт прийому-передачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з зазначенням виду, обсягу та вартості послуг, які були надані замовнику.

Отже, в межах дії договору № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р. термін надання замовнику акту прийому-передачі послуг закінчився 09.07.2009 р., в межах дії договору № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р. термін надання замовнику акту прийому-передачі послуг закінчився 09.09.2009 р., в межах дії договору № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р. термін надання замовнику акту-прийому передачі послуг закінчився 09.12.2009 р.

Акт здачі-приймання № 15/10/09-02 від 25.03.2010 р. надійшов на адресу відповідача 25.08.2010 р., крім того останнім було зроблено напис про відмову від підписання та повернуто виконавцю, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, наявним у матеріалах справи.

Крім того, колегія зазначає, що оплаті підлягають не самі акти виконаних робіт, а безпосередньо надані послуги чи виконані роботи за умовами укладених договорів.

Також, згідно з розділом 4 укладених договорів надання послуг проводиться на підставі заявки замовника (ВРКП «Вишгородтепломережа»).

Між тим, матеріали справи не містять зазначених заявок, а сам замовник в судовому засіданні зазначав, що таких заявок не оформляв, оскільки усі дії згідно постанови КМУ № 193 проводились працівниками замовниками.

До того ж, рішенням господарського суду Волинської області від 06.03.2013 р. у справі № 903/159/13-г, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 р., які мають преюдиціальне значення для даного спору, встановлено відсутність доказів, які б підтверджували надання юридичних послуг за умовами укладених договорів.

Враховуючи те, що позивачем за первісним позовом не було належними доказами доведено факту надання відповідачу за первісним позовом юридичних послуг відповідно до умов укладених договорів, а також враховуючи те, що акти прийому-передачі виконаних робіт не були оформлені належним чином, колегія суддів приходить до висновку те, що правові підстави для задоволення первісного позову відсутні.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» про визнання недійсним договору № 01/09/10-01 про уступку права вимоги від 07.09.2010 р. та про визнання відсутності права вимоги за ненадані послуги, місцевий суд виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не є стороною спірного договору, та вказаний договір не порушує прав і охоронюваних інтересів останнього.

Однак, судова колегія не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

07.09.2010 р. між ПП «Солідіт», як первісним кредитором, та ПП «Велідіт», як новим кредитором, було укладено договір про право вимоги до ВРКП «Вишгородтепломережа» № 01/09/10-01.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору сторони домовились про передачу боргу згідно договору № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., договору № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р. та договору № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р. про надання юридичних послуг Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» по проведенню взаємозаліків та отриманню субвенцій з державного бюджету відповідно до постанови КМУ № 193, який складає 453 500,00 грн. Борг існує перед первісним кредитором та передається в повному обсязі новому кредитору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Велідіт» було надіслано на адресу ВРКП «Вишгородтепломережа» Лист-повідомлення про уступку права вимоги, в якому просив останнього погасити заборгованість у сумі 453 500,00 грн., що виникла за договорами про надання юридичних послуг.

Позивач за зустрічним позовом у відповідь на вказаний лист повідомив, що оскільки в порядку п. 4.3 договорів замовник заявки на надання послуг не передавав, а виконавець послуг не надавав, тому підстави для нарахування боргу відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обґрунтовуючи зустрічний позов про визнання договору уступки права вимоги недійсним, позивач за зустрічним позовом посилається на відсутність права керівника ПП «Велідіт» на підписання відповідного договору, а також на те, що вказаний договір не відповідає статутним цілям підприємства.

Встановлено, що договір № 01/09/10-01 від 07.09.2010 р. про уступку права вимоги, укладений між ПП «Солідіт» та ПП «Велідіт», підписаний однією й тією ж особою - Мамаєвим Д. М.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті цього Кодексу.

Як передбачено ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі ст. 243 ЦК України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Враховуючи те, що Мамаєв Д.Ю. є засновником обох приватних підприємств - ПП «Солідіт» та ПП «Велідіт», вчинив правочин у своїх інтересах, судова колегія приходить до висновку, що укладення договору уступки права вимоги № 01/09_10-01 від 07.09.2010 р. відбулося з порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Крім того, колегія зазначає, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Вказана правова позиція також була підтримана постановою Верховного Суду України від 02.10.2012 р. у справі № 3-42гс12.

Стосовно зустрічної позовної вимоги Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» про визнання відсутнім у ПП «Солідіт» права вимоги за договорами № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р., № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р., колегія зазначає наступне.

Предметом даного спору є стягнення грошового зобов'язання в сумі 453 500,00 грн., яке виникло на підставі укладених між ПП «Солідіт» та ВРКП «Вишгородтепломережа» договорів № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р., № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р. про надання юридичних послуг.

Згідно умов вказаних договорів ПП «Солідіт», як виконавець, взяло на себе зобов'язання надати ВРКП «Вишгородтепломережа», як замовнику, юридичні послуги.

Однак, як вже було встановлено судовою колегією, докази надання виконавцем вказаних послуг в матеріалах справи відсутні, в той час як позивач за зустрічним позовом надав докази того, що саме його працівниками здійснювалися дії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 193.

Враховуючи встановлення факту ненадання ПП «Солідіт» позивачу за зустрічним позовом послуг за договорами про надання юридичних послуг , судова колегія дійшла висновку про те, що позовна вимога ВРКП «Вишгородтепломережа» про визнання відсутнім у ПП «Солідіт» права вимоги до ВРКП «Вишгородтепломережа» за договорами № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р., № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2012 р. щодо перевірки відповідності договорів № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р., № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р. статутним цілям відповідача за первісним позовом встановлено, що 14.11.2012 р. господарським судом Волинської області було прийнято рішення у справі № 5004/1082/12 про відмову у задоволенні позовних вимог ВРКП «Вишгородтепломережа» до ПП «Солідіт» про визнання договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р. та №15/10/09-02 від 15.10.2009р. недійсними.

При прийнятті вказаного рішення, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 р., господарським судом Волинської області було встановлено, що оскільки оспорювані договори підписані керівниками позивача відповідно до вимог статуту ВРКП «Вишгородтепломережа» та наданих їм повноважень, а також скріплені печатками сторін, що свідчить про волевиявлення учасників правочину, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договорів №14/05/09-05, №13/07/09-04, №15/10/09-02 недійсними.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України, набуваючи після набрання законної сили таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиційність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

Місцевий суд дійшов помилкового висновку, що факти, встановлені в рішенні господарського суду Волинської області від 14.11.2012 р. у справі №5004/1082/12, а саме факт правомірності (дійсності) договорів №14/05/09-05 від 14.05.2009 р., №13/07/09-04 від 13.07.2009 р. та №15/10/09-02 від 15.10.2009 р. має преюдиціальне значення у розумінні ст. 35 ГПК України і не потребує доказування.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, оскільки вищевказане рішення не має преюдиціального значення щодо фактів виконання робіт за дійсними договорами, так як при розгляді спору про визнання недійсними договорів судом, в межах справи № 5004/1082/12, було здійснено оцінку фактам, які існували на момент укладення спірних договорів про надання юридичних послуг, стосовно виконання умов укладених договорів в зазначених рішеннях суду не йдеться.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмові у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому апеляційна скарга Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції від 23.04.2013 р. у справі № 12/214-11/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в первісному позові у повному обсязі та про повне задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідачів за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2013 р. у справі № 12/214-11/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю, зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 01/09/10-01 про право вимоги до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» від 07.09.2010 р.

Визнати відсутнім у Приватного підприємства «Солідіт» права вимоги до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» за договорами № 14/05/09-05 від 14.05.2009 р., № 13/07/09-04 від 13.07.2009 р., № 15/10/09-02 від 15.10.2009 р.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Велідіт» (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5, оф. 418, ЄДРПОУ 37292373, р/р 26000060717726, МФО 321842) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В, ідентифікаційний код 13713569) 941,00 (дев'ятсот сорок одна) грн. судового збору за подання зустрічної позовної заяви та 2 791,00 (дві тисячі сімсот дев'яносто одна) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Солідіт» (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 5, ЄДРПОУ 33444995, р/р 26005060297360, МФО 321842) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В, ідентифікаційний код 13713569) 941,00 (дев'ятсот сорок одна) грн. судового збору за подання зустрічної позовної заяви та 2 791,00 (дві тисячі сімсот дев'яносто одна) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Київської області видати накази на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 12/214-11/21 повернути до господарського суду Київської області

7. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран