Постанова

від 14.04.2014 по справі 12/214-11/21

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року Справа № 12/214-11/21 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від ПП "Велідіт": Мамаєв Д.Ю. - директор; від Вишгородського районного КП "Вишгородтепломережа": Дяченко Л.Л., дов. №541/08 від 24.04.2013р.; від ПП "Солідіт": не зявився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Велідіт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. у справі господарського суду№12/214-11/21 Київської області за позовомПриватного підприємства "Велідіт" до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" третя особаПриватне підприємство "Солідіт" простягнення 453 500грн. за зустрічним позовомВишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" до 1.Приватного підприємства "Велідіт"; 2.Приватного підприємства "Солідіт" провизнання договору недійсним та визнання відсутнім права вимоги за договорами В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2013р. (складене 25.04.2013р.) у справі №12/214-11/21 первісні позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Приватного підприємства "Велідіт" 443 500грн. заборгованості. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. У задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. у справі №12/214-11/21 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано недійсним договір №01/09/10-01 про право вимоги до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" від 07.09.2010р. Визнано відсутнім у Приватного підприємства "Солідіт" права вимоги до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" за договорами №14/05/09-05 від 14.05.2009р., №13/07/09-04 від 13.07.2009р., №15/10/09-02 від 15.10.2009р. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Приватне підприємство "Велідіт" з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 14.04.2014р. представник Приватного підприємства "Велідіт" підтримав вимоги касаційної скарги, представник Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" заперечував проти її задоволення. Приватне підприємство "Солідіт" уповноваженого представника не направило. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та відзиві на неї, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Велідіт".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між Приватним підприємством "Солідіт" (виконавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" (замовник) укладені договори про надання юридичних послуг від 14.05.2009р. №14/05/09-05 із встановленою вартістю послуг - 250900грн., від 13.07.2009р. №13/07/09-04 із встановленою вартістю послуг - 167100грн., від 15.10.2009р. №15/10/09-02 із встановленою вартістю послуг - 118500грн., відповідно до умов яких виконавець зобов'язався надати, а замовник зобов'язався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по підписанню та проведенню взаєморозрахунків.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що послуги були виконані саме Приватним підприємством "Солідіт"

Крім того, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88,

Підписані акти здачі-прийняття робіт від 22.07.2009р. №ОУ-0000132 та від 21.09.2009р. №ОУ-0000131, які були наданні Приватним підприємством "Велідіт" на підтвердження виконаних робіт за договорами про надання юридичних послух, не містять конкретизації обсягів наданих послуг, а саме: даних про підготовку розрахунків з різниці в тарифах та проведення всіх необхідних дій з їх підписання; складання заяв, скарг, клопотань, протоколів, актів та інших документів правового характеру для проведення взаєморозрахунків; представництво інтересів замовника перед державними органами з питань проведення взаєморозрахунків.

Господарським судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що в межах дії договору від 14.05.2009р. №14/05/09-05 термін надання замовнику акту прийому-передачі послуг закінчився 09.07.2009р., в межах дії договору від 13.07.2009р. №13/07/09-04 термін надання замовнику акту прийому-передачі послуг закінчився 09.09.2009р., в межах дії договору від 15.10.2009р. №15/10/09-02 термін надання замовнику акту-прийому передачі послуг закінчився 09.12.2009р.

Акт здачі-приймання від 25.03.2010р. №15/10/09-02 надійшов на адресу відповідача 31.08.2010р. який останнім не було підписано.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що надання послуг за договорами на підставі п. 4.3 договорів виконавець розпочинає після передачі замовником заявок, які в матеріалах справи відсутні. Відсутність доказів, які б підтверджували надання юридичних послуг за умовами укладених договорів про надання юридичних послуг підтверджується також рішенням господарського суду Волинської області від 06.03.2013р. у справі №903/159/13-г, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013р.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2010р. між Приватним підприємством "Солідіт" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Велідіт" (новий кредитор) укладений договір №01/09/10-01 "Право вимоги до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"".

За умовами вказаного договору сторони домовились про передачу боргу згідно договору від 14.05.2009р. №14/05/09-05, договору від 13.07.2009р. №13/07/09-04 та договору від 15.10.2009р. №15/10/09-02 про надання юридичних послуг Вишгородському районному комунальному підприємству "Вишгородтепломережа" по проведенню взаємозаліків та отриманню субвенцій з державного бюджету відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №193, який складає 453 500грн. Борг існує перед первісним кредитором та передається в повному обсязі новому кредитору.

В подальшому Приватне підприємство "Велідіт" листом повідомило Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" про уступку права вимоги, в якому просило останнього погасити заборгованість у сумі 453 500грн., що виникла за договорами про надання юридичних послуг.

Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" у відповідь на вказаний лист повідомило, що підстави для нарахування боргу відсутні.

За змістом ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути зокрема замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст. 243 ЦК України, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що договір від 07.09.2010р. №01/09/10-01 про уступку права вимоги підписаний Мамаєвим Д.Ю. з обох сторін, а відтак дійшов до вірного висновку, що вищезазначений договір укладений з порушенням приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Крім того, правомірними є висновки апеляційного господарського суду, що вимоги Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про визнання відсутнім у Приватного підприємства "Солідіт" права вимоги до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" за договорами від 14.05.2009р. №14/05/09-05, від 13.07.2009р. №13/07/09-04, від 15.10.2009р. №15/10/09-02 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на встановлений факт ненадання Приватним підприємством "Солідіт" Вишгородському районному комунальному підприємству "Вишгородтепломережа" послуг за договорами про надання юридичних послуг.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного господарського суду такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст.ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено та належним чином оцінено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізовано відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. у справі №12/214-11/21 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. у справі №12/214-11/21 - залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Велідіт" - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков