Рішення

від 24.11.2008 по справі 51/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/23

24.11.08

За позовом   Державного підприємства завод «Арсенал»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс»

про                 стягнення 4 995 грн. 89 коп.

                                                                                                                         Суддя Пригунова А.Б.

Представники:                                                     

від позивача: Єрмакова К.Ю.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач  звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 4 995 грн. 89 коп. з яких: 4 920 грн. 38 коп.  заборгованість по орендній платі та 75 грн. 51 коп. –за комунальні послуги. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 17/76-14-03 від 31.08.03р.  

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.08 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.06.08 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача у призначені судові засідання розгляд справи неодноразово відкладався.

У судових засідання 06.08.08р., 03.09.08р., 15.09.08р., 13.10.08р. та 29.10.08р.  судом, відповідно до вимог ст. 77 ГПК України, оголошувалась  перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.08р. продовжено строк вирішення спору.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

Представник позивача у судовому засіданні 24.11.08р. уточнив розмір заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 4995 грн. 89 коп. заборгованості за фактичне користування приміщенням. Судом прийнята вказана заява до розгляду.

Представник відповідача у призначене судом 24.11.08р. засідання не з`явився, причини неявки  суду не відомі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату і час проведення даного судового засідання, суд вважає, що його неявка не є перешкодою для розгляду справи і вважає за можливе розглянути її відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі   матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.11.08р. за згодою представника позивача судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

31.08.03р. між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 17-76-14-03, за умовами якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач –прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно в будинку № 4 по вул. Аніщенко, загальною площею 18,7 кв.м, яка складається з однієї кімнати № 67 для використання під офіс.

Факт належного виконання позивачем свого зобов'язання підтверджується актом приймання –передачі від 31.08.03р., підписаним у двосторонньому порядку та завіреним печатками підприємств.

Відповідно до п. 10.1 договору, строк його дії  встановлено з 31.08.03р. до 31.08.08р.           Додатком № 1 до договору сторонами було продовжено його дію до 31.08.2013р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.09.05р. було визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 31.08.03р, що належить до державної власності № 17-76-14-03, укладений між Державним підприємством завод «Арсенал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс», припинивши його дію на майбутнє  та вирішено виселити ТОВ «Фенікс»з займаного приміщення.

На примусове виконання рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили з 23.09.05р., ТОВ «Фенікс»було виселено з займаного приміщення площею 18,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Аніщенко б. 4, кімната 67. Зазначений факт підтверджується актом приймання –передачі орендованого державного нерухомого майна № 3 від 10.02.06р., підписаного у двосторонньому порядку та завіреного печатками обох сторін.

Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, у відповідача перед позивачем існує  заборгованість, по-перше, за фактично користування державним нерухомим майном в будинку № 4 по вул. Аніщенко, загальною площею 18,7 кв.м, за період з січня 2005 року до лютого 2006 року у розмірі 4995,89 грн. 38 коп. та, по –друге, за спожиті комунальні послуги за період з січня 2005 року по лютий 2006 року у розмірі 75 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивачем на момент звернення з позовом до суду пропущено строк позовної давності звернення до суду за захистом своїх прав, зважаючи на те, що відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за фактичне користування орендованим майном за період з 01 січня 2005 року по 02 червня 2005 року слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що за користування державним нерухомим майном, розташованим  в будинку № 4 по вул. Аніщенко, загальною площею 18,7 кв.м,  позивачем були виставлені відповідачу наступні рахунки: № 12336 від 06.06.05р. на суму 893 грн. 78 коп., № 12399 від 05.07.05р. на суму 899 грн. 13 коп., №  12464 від 08.08.05р. на суму 901 грн. 82 коп., № 12500 від 05.09.05р. на суму 901 грн. 82 коп., № 12552 від 05.10.05р. на суму 901 грн. 48 коп., № 12588 від 04.11.05р. на суму 909 грн. 58 коп., № 12636 від 06.12.05 р. на суму 920 грн. 49 коп., № 12021 від 05.01.06р. на суму 928 грн. 78 коп. та № 12098 від 06.02.06р. на суму 939 грн. 92 коп.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за орендоване майно, перерахувавши позивачу за період з червня 2005 року по лютий 2006 року у 2718 грн. 14 коп., у  зв`язку з чим станом на день звернення позивача до суду  заборгованість боржника за фактичне користування орендованим майном становить 4 874 грн. 38 коп.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.  Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений.  

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 4995,89 грн. заборгованості за фактичне  користування державним нерухомим майном, розташованим  в будинку № 4 по вул. Аніщенко,  за період з червня 2005 року по лютий 2006 року підлягає задоволенню частково, в межах строку позовної давності, в розмірі 4874 грн. 38 коп.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 75 грн. 51 коп.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є позивач, як виконавець і  відповідач –як споживач послуг.  

До обов'язків позивача,  виконавця, відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово –комунальні послуги», зокрема відноситься забезпечення вчасної та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору; підготовка та укладання із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором та надавання в установленому законодавством порядку необхідної інформації про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Проаналізувавши зміст ст. 20 вказаного закону України, суд встановив, що на відповідача, як споживача житлово-комунальних послуг, зокрема, покладено обов'язок укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У ст. 26 Закону України «Про житлово –комунальні послуги»передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем. Так, відповідно до вказаної норми права умовами типового договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору;  вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;  порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін;  порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Вимоги закону щодо необхідності здійснення правочинів у певній формі покликані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкту правочину, що зрештою в разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідних правовідносин та реальність їхніх взаємних обов'язків та вимог.

Умови оплати за житлово-комунальні послуги врегульовані ст. 32 Закону України «Про житлово –комунальні послуги», зокрема, нормою цієї статті передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином,  підставою виникнення зобов'язання між виконавцем та споживачем комунальних послуг є цивільно –правовий договір, істотні умови якого встановлені в ст. 26  Закону України «Про житлово –комунальні послуги».

Оскільки між сторонами відсутній відповідний договір, суд дійшов висновку про необхідність  відмовити позивачу в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 75 грн. 51 коп. заборгованості за фактично отримані комунальні послуги.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог  (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс»(01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 4, код 30859718) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Арсенал»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8, код 14310520) заборгованість за фактичне користування у розмірі 4 874 (чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири)  грн. 38 коп., державне мито в сумі 100 (сто) грн. 45 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116 (сто шістнадцять)  грн. 21 коп.

3.          В решті задоволення позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

         Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

          Суддя                                                                                                              Пригунова А.Б.