Рішення

від 22.01.2009 по справі 48/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/284

22.01.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»

Простягнення 29483,92 грн.

Суддя Сулім В.В.

Представники:

Від позивача:           

Від відповідача:           

Судові засідання 28.10.08р., 13.11.08р. та 09.12.08р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладалися.

У судовому засіданні 22.01.09р. за згодою присутніх у судовому засіданні сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»29483,92 грн. –вартості простою автомобілів понад встановлений термін при здійсненні міжнародного перевезення вантажів, а також Позивач просив покласти на Відповідача судові витрати.

03.10.08р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження по справі № 48/284 та призначено її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їхніми правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив від 23.10.08р. на позовну заяву ТОВ «Логітракон Україна»про стягнення 29483,92 грн., в якому вказує, що провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю спору з наступних мотивів: із тексту заявок незрозуміло які саме зобов'язання беруть на себе сторони; вільне тлумачення Позивачем умов заявки, що виявилося безпосередньо в його діях підтверджує відсутність досягнення сторонами домовленості з приводу відповідальності Відповідача за простій; починаючи з 31.12.07р. по 05.01.08р. митні органи не працювали в звичайному режимі, тобто не здійснювали митного оформлення вантажів; вантажі прибули на місце розмитнення 26.12.07р., в розумний прийнятний в практиці розмитнення вантажів строк Відповідачем було здійснено необхідні платежі з використанням банківських послуг «Райффайзен Банк Аваль», проте 29.12.07р. вказані платежі не були направлені на рахунок митних органів через збої в роботі банку; необхідні платежі поступили на рахунки лише 02.01.08р.; Акт № LU-01-01 від 08.01.08р. підтверджує факт належного виконання сторонами своїх обов'язків із транспортного експедирування на підставі заявою № LGU12-00002 від 14.12.07р. та № LGU 12-00003 від 17.12.07р.

У судовому засіданні Позивач надав суду уточнення до позову, в якому просив суд врахувати уточнення та стягнути з Відповідача суму позовних вимог, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу заявлених в позові, а також витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1700,00 грн.

Позивач у судовому засіданні надав уточнення до позову, в якому зазначив, що транспортний засіб мерседес АО 3340 АТ причеп АО 4141ХХ, який здійснював перевезення відповідно до міжнародних ТТН (СМР) № 088/2007 та № 090/07 прибув до Київської регіональної митниці 27.12.07р., а вибув –05.010.8р., а отже термін прострою становить 8 діб; транспортний засіб ДАФ СЕ 1220 СЕ причеп СЕ 2630 ХХ, який здійснював перевезення відповідно до міжнародних ТТН (СМР) № 089/07 та № 091/07 прибув до Київської регіональної митниці 26.12.07р., а вибув 05.01.08р., а отже термін простою становить 9 діб. В уточненнях до позову Позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»25195,36 грн. –штраф за простій транспортних засобів, а також просив покласти на Відповідача судові витрати.

08.12.08р. Позивач надав суду пояснення у справі, в яких зазначає, що Відповідач, направивши Позивачу претензії, визнав укладення сторонами договору; оскільки автомобілі прибули на Київську регіональну митницю 26.12.07р. та 27.12.07р., то у Відповідача була можливість здійснити митне оформлення та розвантаження 27.12.07р. та 28.12.07р. відповідно.

У судовому засіданні 09.12.08р. сторони подали спільне клопотання про продовження строків розгляду спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.08р. продовжено строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логітракон України»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»14.12.07р. погодили заявку-підтвердження № LGU12-0004 (надалі –«Заявка 4»), якою визначили:

- місце завантаження –Віново, Італія;

- митне оформлення в Італії;

- дата завантаження – 18.12.07р.;

- номер транспортного засобу –АО3340АТ/АО4141ХХ;

- митне оформлення Україна –Київ;

- місце вивантаження –Київ;

- вантаж –обладнання для сміттєвозів;

- кількість. розмір – 2 од.;

- інструкції: верхнє завантаження;

- законна база перевезення: CMR/ТІР;

- умови оплати: вартість фрахту 4300 Євро. За курсом НБУ в гривні. Б/Н. Оплата, після перетину транспортним засобом українського кордону;

- простій: 24 години в Європі та 48 годин в Україні вільні від простою. Далі –200 Євро за кожну добу простою.

17.12.07р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Логітракон України»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»погодили заявку-підтвердження № LGU12-0003 (надалі –«Заявка 3»), якою визначили:

- місце завантаження –Віново, Італія;

- митне оформлення в Італії;

- дата завантаження – 20.12.07р.;

- номер транспортного засобу –СЕ1220АЕ/СЕ2630ХХ;

- митне оформлення Україна –Київ;

- місце вивантаження –Київ;

- вантаж –обладнання для сміттєвозів;

- кількість. розмір – 2 од.;

- інструкції: верхнє завантаження;

- законна база перевезення: CMR;

- умови оплати: вартість фрахту 4300 Євро. За курсом НБУ в гривні. Б/Н. Оплата, після перетину транспортним засобом українського кордону;

- простій: 24 години в Європі та 48 годин в Україні вільні від простою. Далі –200 Євро за кожну добу простою.

Перевезення вантажу за Заявкою 4 здійснено Позивачем, що підтверджується CMR № 090/07 та 088/2007, відмітки на яких свідчать, що транспортний засіб АО3340АІ/АО4141ХХ прибув на Чопську митницю 24.12.07р., а перетнув її 25.12.07р. Таким чином, при перетині митного кордону України був допущений простій транспортного засобу тривалістю одна доба. Позивач стверджує, що простій стався через відсутність попереднього повідомлення Відповідача на митниці і яке Чопська митниця отримала 25.12.07р. Відповідачем не було надано доказів того, що він направив до Чопської митниці попереднє повідомлення завчасно.

Перевезення вантажу за Заявкою 3 здійснено Позивачем, що підтверджується CMR № 089/07 та 091/07, відмітки на яких свідчать, що транспортний засіб СЕ1220АЕ/СЕ2630ХХ прибув на Чопську митницю 24.12.07р., а перетнув її 25.12.07р. Таким чином, при перетині митного кордону України був допущений простій транспортного засобу тривалістю одна доба. Позивач стверджує, що простій стався через відсутність попереднього повідомлення Відповідача на митниці і яке Чопська митниця отримала 25.12.07р. Відповідачем не було надано доказів того, що він направив до Чопської митниці попереднє повідомлення завчасно.

Оскільки без попереднього повідомлення вантаж не міг перетнути митний кордон, то простій з 24.12.07 на 25.12.07р. стався за межами України, тобто цей простій відбувся  в межах допустимого простою в Європі, а тому не є порушенням умов заявок.

Транспортні засоби із вантажем Відповідача прибули до Київської регіональної митниці 26.12.07р. та 27.12.07р., що підтверджується відбитками штампу Київської регіональної митниці про взяття під митний контроль вантажу на CMR 088/2007, 089/07, 090/07 та 091/07. Митне оформлення вантажу завершилося 05.01.08р., а вивантаження –06.01.08р.

Враховуючи те, що сторони погодили 2 доби простою на території України, понаднормовий простій транспортних засобів у період з 29.12.07р. по 05.01.07р. становить 8 діб за Заявкою 4, а у період з 28.12.07р. по 05.01.08р. простій становить 9 діб за Заявкою 3.

Позивач зазначає, що простій стався внаслідок несвоєчасної сплати Відповідачем митних платежів. Відповідач надав суду платіжне доручення № 431 від 29.12.07р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідачем був допущений понаднормовий простій транспортних засобів, які перевозили вантажі відповідно до Заявок на території України за кожною із Заявок.

08.01.08р. Сторони склали акт № LU-01-1 про прийняття наданих транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, в якому сторони встановили, що Позивачем за Заявками були надані транспортні послуги за територією України за маршрутом Віново –м. Чоп; транспортні послуги по території України за маршрутом м. Чоп –м. Київ, а також визначили вартість зазначених послуг та винагороди за транспортно-експедиторські послуги. Крім того сторони встановили дату завантаження –19.12.07р.; дата доставки вантажу –06.01.08р., а також той факт, що послуги надані в повному обсязі, якість та строки відповідають вимогам заявкам договору; сторони одна до одної не мають зауважень та претензій.

Відповідач на підставі виставлених рахунків позивача № СФ-0000001 та

№ СФ-0000002 від 08.01.08р. сплатив надані транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 62936,18 грн.

Відповідач звернувся до Позивача із претензією № 1 від 18.01.08р., в якій було повідомлено останнього про пошкодження двох комплектів обладнання, яке було допущене під час перевезення за Заявками.

Позивач направив Відповідачу претензію щодо сплати понаднормового простою автомобілів при здійснені міжнародного перевезення вантажів, в якій просив сплатити за понаднормовий простій тривалістю 10 діб 29483,92 грн. Претензія була отримана Відповідачем 26.05.08р. та 30.05.08р., що підтверджується повідомленнями про вручення  поштових відправлень, копії яких долучені до матеріалів справи.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (ст. 929 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

У статті 207 Цивільного кодексу України визначені вимоги до письмової форми правочину. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається правовідносини із надання транспортно-експедиторських послуг між Сторонами оформлені у письмовій формі –Заявки. При цьому, сторонами не було погоджено покладення на Позивача обов'язку із виконання митних формальностей, а отже цей обов'язок віднесений до обов'язків Відповідача.

Статтею 933 Цивільного кодексу України встановлено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 93 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач не повідомив митні органи про свій намір ввезти вантаж відповідно до Заявок, а тому транспортні засоби Позивача перетнули митний кордон не в день прибуття до Чопської митниці 24.12.07р., а наступного дня –25.12.07р., коли митний орган отримав від Відповідача попереднє повідомлення. Проте оскільки перетин митного кордону України відбувся лише після отримання Чопською митницею попереднього повідомлення, то суд вважає, що Позивач безпідставно вважає, що простій з 24.12.07р. на 25.12.07р. стався в Україні. Це підтверджується й Актом від 08.01.08р., в якому сторони визнали, що за територією України маршрутом є  Віново –м. Чоп. За таких обставин, суд вважає безпідставним твердження, що простій у вищезазначений період є понаднормовим.

Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти (ст. 71 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначає, що митні органи та банківські установи не працювали. При цьому Відповідач посилається на наказ Державної митної служби України від 10.12.07р. № 1037 «Про перенесення робочих днів»та Лист Державної митної служби України від 25.12.07р. № 11/4-15/13071-ЕП «Щодо регламенту роботи». Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на наступне.

Пунктом 2.3 наказу Державної митної служби України від 10.12.07р. № 1037 «Про перенесення робочих днів»керівників регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організації зобов'язано забезпечити у вихідні та святкові дні 31.12.07-07.12.07р. безперебійне здійснення митного контролю і митного оформлення. Робочі ж дні були перенесені для працівників апарату Державної митної служби України. Листом Державної митної служби України від 25.12.07р. № 11/4-15/13071-ЕП «Щодо регламенту роботи»начальників регіональних митниць та начальників митниць було повідомлено, зокрема, про те, що 29.12.07р. зарахування коштів до бюджету з використанням системи електронних платежів буде здійснюватися до 12.30. Таким чином, зазначені документи свідчать про те, що митні органи здійснювали митне оформлення безперебійно протягом періоду з 27.12.07р. по 06.01.08р.

В той же час Відповідач зазначає, що він не мав можливості 29.12.07р. здійснити всі необхідні митні платежі та посилається на Регламент роботи «Райффайзен банк Аваль»в період з 28 грудня 2007 по 08 січня 2008 року. Суд  дослідивши зазначений регламент, встановив, що обслуговуючий Відповідача банк «Райффайзен банк Аваль»29.12.07р. до 14.00 здійснював початкові платежі, що спрямовані до операційного та територіальних управлінь НБУ, або органів Держказначейства. На підтвердження виконання обов'язку із сплати митних платежів Відповідач надав платіжне доручення № 431 від 29.12.07р., одержувачем за яким є Київська регіональна митниця, банком одержувача є ГУДК України у м. Києві. Отже, у разі своєчасного подання зазначеного платіжного доручення 29.12.07р. банк провів би платіж за цим платіжними дорученням.

Київська регіональна митниця надала на вимогу суду пояснення від 19.11.08р. № 35/1.4-22/11642, в яких повідомила, що в період з 29.12.07р. по 05.01.08р. Київською регіональною митницею було проведено митне оформлення вантажів в митному режимі «імпорт», які надійшли в адресу ТОВ «Грюнберг»за наступними вантажними митними деклараціями: №№ 100000010/7/438593 від 29.12.07р.; 100000010/8/428046 від 05.01.08р.; 100000010/8/428052 від 05.01.08р., 100000010/8/428053 від 05.01.08р., 100000010/8/428054 від 05.01.08р. Також в зазначений період від ТОВ «Грюнберг»були перераховані кошти на р/р 37349210000026 (отримувач Київська регіональна митниця) платіжним дорученням від 04.01.08р. № 431 у сумі 219000,00 грн.

Також Київська регіональна митниця у своєму листі надала пояснення суду, що в період з 27.12.07р. по 04.01.08р. проводилось митне оформлення вантажів, які заявлялись до митного оформлення без будь-яких обмежень.

Крім того, судом встановлено, що вантажі прибули до Київської регіональної митниці 26.12.07р. та 27.12.07р., а тому Відповідач мав можливість здійснити платіж раніше ніж 29.12.07р.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає безпідставними твердження Відповідача про неможливість вчинити всі необхідні дії для митного оформлення в Київській регіональній митниці через особливий порядок діяльності митних органів та банківських установ, тобто не довів у встановленому порядку, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за Заявками.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач надав суду рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.08р. у справі № 26/398 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАНН Транс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон України»про стягнення 9270,52 грн. Отже, у зазначеній справі товариство з обмеженою відповідальністю «Грюнберг», а тому суд в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не приймає до уваги вищезазначене рішення.

Таким чином, простій транспортних засобів Позивача тривалістю 8 та 9 діб за Заявкою 4 та Заявкою 3 відповідно стався з вини Відповідача, а тому суд вважає обґрунтованою вимогу Позивача про стягнення з Відповідача вартості понаднормового простою частково у сумі 25195,25 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач вважає, що офіційний курс євро до гривні має обраховуватися станом на 18.02.08р., оскільки саме цього дня Відповідач здійснив оплату наданих Позивачем послуг. Суд вважає, що зазначене твердження відповідає приписам ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Курс євро до гривні НБУ станом на 18.02.08р. становив 7,410370 грн. за 1 євро.

Загальний строк понаднормового простою становить 17 днів.

(7,410370 грн. х 200 євро) х 17 днів = 25195,25 грн.

Всебічно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення, суд дійшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»з урахуванням уточнення до позову від 09.12.08р. підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»роз'яснено, що відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем на підтвердження оплати послуг адвоката наданий договір № 11/08 про надання адвокатських послуг від 08.07.08р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 294 від 31.03.08р., за яким адвокат Підліснюк Володимир Юрійович зобов'язався за дорученням Позивача підготувати та подати до господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення з ТОВ «Грюнберг» вартості простою автомобілів понад встановлений термін при здійсненні міжнародного перевезення вантажів, здійснити представництво інтересів Позивача в господарському суді м. Києва при розгляді справи за вказаним позовом; видане Позивачем Підліснюку Володимиру Юрійовичу доручення від 10.07.08р., видане Позивачем Підліснюку В.Ю. Разом з тим Позивачем не було надано суду платіжного доручення або іншого розрахункового документу, що підтверджував би здійснення оплати адвокатських послуг. За таких обставин, суд вважає безпідставною вимогу Позивача про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»витрати на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»(юридична адреса: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, к. 34, фактична адреса: 03680, м. Київ, пр. Паладіна, 34, к. 414, код ЄДРПОУ 33237759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна»(юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, 95, фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Віскозна, 15, оф. 6, код ЄДРПОУ 35138050, п/р 26007003099100 в АБ «ІНГ БАНК Україна», м. Київ, МФО 300539) вартість простою автомобілів понад встановлений термін при здійснені міжнародного перевезення у розмірі 25195,25 грн. (двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 25 копійок), витрати із сплати державного мита у сумі 251,95 грн. (двісті п'ятдесят одна гривня 95 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок).

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

          Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                               В.В.Сулім

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»

Простягнення 29483,92 грн.

Суддя Сулім В.В.

Представники:

Від позивача:           

Від відповідача:           

Судові засідання 28.10.08р., 13.11.08р. та 09.12.08р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладалися.

У судовому засіданні 22.01.09р. за згодою присутніх у судовому засіданні сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»29483,92 грн. –вартості простою автомобілів понад встановлений термін при здійсненні міжнародного перевезення вантажів, а також Позивач просив покласти на Відповідача судові витрати.

03.10.08р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження по справі № 48/284 та призначено її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їхніми правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 ГПК України.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив від 23.10.08р. на позовну заяву ТОВ «Логітракон Україна»про стягнення 29483,92 грн., в якому вказує, що провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю спору з наступних мотивів: із тексту заявок незрозуміло які саме зобов'язання беруть на себе сторони; вільне тлумачення Позивачем умов заявки, що виявилося безпосередньо в його діях підтверджує відсутність досягнення сторонами домовленості з приводу відповідальності Відповідача за простій; починаючи з 31.12.07р. по 05.01.08р. митні органи не працювали в звичайному режимі, тобто не здійснювали митного оформлення вантажів; вантажі прибули на місце розмитнення 26.12.07р., в розумний прийнятний в практиці розмитнення вантажів строк Відповідачем було здійснено необхідні платежі з використанням банківських послуг «Райффайзен Банк Аваль», проте 29.12.07р. вказані платежі не були направлені на рахунок митних органів через збої в роботі банку; необхідні платежі поступили на рахунки лише 02.01.08р.; Акт № LU-01-01 від 08.01.08р. підтверджує факт належного виконання сторонами своїх обов'язків із транспортного експедирування на підставі заявою № LGU12-00002 від 14.12.07р. та № LGU 12-00003 від 17.12.07р.

У судовому засіданні Позивач надав суду уточнення до позову, в якому просив суд врахувати уточнення та стягнути з Відповідача суму позовних вимог, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу заявлених в позові, а також витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1700,00 грн.

Позивач у судовому засіданні надав уточнення до позову, в якому зазначив, що транспортний засіб мерседес АО 3340 АТ причеп АО 4141ХХ, який здійснював перевезення відповідно до міжнародних ТТН (СМР) № 088/2007 та № 090/07 прибув до Київської регіональної митниці 27.12.07р., а вибув –05.010.8р., а отже термін прострою становить 8 діб; транспортний засіб ДАФ СЕ 1220 СЕ причеп СЕ 2630 ХХ, який здійснював перевезення відповідно до міжнародних ТТН (СМР) № 089/07 та № 091/07 прибув до Київської регіональної митниці 26.12.07р., а вибув 05.01.08р., а отже термін простою становить 9 діб. В уточненнях до позову Позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»25195,36 грн. –штраф за простій транспортних засобів, а також просив покласти на Відповідача судові витрати.

08.12.08р. Позивач надав суду пояснення у справі, в яких зазначає, що Відповідач, направивши Позивачу претензії, визнав укладення сторонами договору; оскільки автомобілі прибули на Київську регіональну митницю 26.12.07р. та 27.12.07р., то у Відповідача була можливість здійснити митне оформлення та розвантаження 27.12.07р. та 28.12.07р. відповідно.

У судовому засіданні 09.12.08р. сторони подали спільне клопотання про продовження строків розгляду спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.08р. продовжено строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логітракон України»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»14.12.07р. погодили заявку-підтвердження № LGU12-0004 (надалі –«Заявка 4»), якою визначили:

- місце завантаження –Віново, Італія;

- митне оформлення в Італії;

- дата завантаження – 18.12.07р.;

- номер транспортного засобу –АО3340АТ/АО4141ХХ;

- митне оформлення Україна –Київ;

- місце вивантаження –Київ;

- вантаж –обладнання для сміттєвозів;

- кількість. розмір – 2 од.;

- інструкції: верхнє завантаження;

- законна база перевезення: CMR/ТІР;

- умови оплати: вартість фрахту 4300 Євро. За курсом НБУ в гривні. Б/Н. Оплата, після перетину транспортним засобом українського кордону;

- простій: 24 години в Європі та 48 годин в Україні вільні від простою. Далі –200 Євро за кожну добу простою.

17.12.07р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Логітракон України»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»погодили заявку-підтвердження № LGU12-0003 (надалі –«Заявка 3»), якою визначили:

- місце завантаження –Віново, Італія;

- митне оформлення в Італії;

- дата завантаження – 20.12.07р.;

- номер транспортного засобу –СЕ1220АЕ/СЕ2630ХХ;

- митне оформлення Україна –Київ;

- місце вивантаження –Київ;

- вантаж –обладнання для сміттєвозів;

- кількість. розмір – 2 од.;

- інструкції: верхнє завантаження;

- законна база перевезення: CMR;

- умови оплати: вартість фрахту 4300 Євро. За курсом НБУ в гривні. Б/Н. Оплата, після перетину транспортним засобом українського кордону;

- простій: 24 години в Європі та 48 годин в Україні вільні від простою. Далі –200 Євро за кожну добу простою.

Перевезення вантажу за Заявкою 4 здійснено Позивачем, що підтверджується CMR № 090/07 та 088/2007, відмітки на яких свідчать, що транспортний засіб АО3340АІ/АО4141ХХ прибув на Чопську митницю 24.12.07р., а перетнув її 25.12.07р. Таким чином, при перетині митного кордону України був допущений простій транспортного засобу тривалістю одна доба. Позивач стверджує, що простій стався через відсутність попереднього повідомлення Відповідача на митниці і яке Чопська митниця отримала 25.12.07р. Відповідачем не було надано доказів того, що він направив до Чопської митниці попереднє повідомлення завчасно.

Перевезення вантажу за Заявкою 3 здійснено Позивачем, що підтверджується CMR № 089/07 та 091/07, відмітки на яких свідчать, що транспортний засіб СЕ1220АЕ/СЕ2630ХХ прибув на Чопську митницю 24.12.07р., а перетнув її 25.12.07р. Таким чином, при перетині митного кордону України був допущений простій транспортного засобу тривалістю одна доба. Позивач стверджує, що простій стався через відсутність попереднього повідомлення Відповідача на митниці і яке Чопська митниця отримала 25.12.07р. Відповідачем не було надано доказів того, що він направив до Чопської митниці попереднє повідомлення завчасно.

Оскільки без попереднього повідомлення вантаж не міг перетнути митний кордон, то простій з 24.12.07 на 25.12.07р. стався за межами України, тобто цей простій відбувся  в межах допустимого простою в Європі, а тому не є порушенням умов заявок.

Транспортні засоби із вантажем Відповідача прибули до Київської регіональної митниці 26.12.07р. та 27.12.07р., що підтверджується відбитками штампу Київської регіональної митниці про взяття під митний контроль вантажу на CMR 088/2007, 089/07, 090/07 та 091/07. Митне оформлення вантажу завершилося 05.01.08р., а вивантаження –06.01.08р.

Враховуючи те, що сторони погодили 2 доби простою на території України, понаднормовий простій транспортних засобів у період з 29.12.07р. по 05.01.07р. становить 8 діб за Заявкою 4, а у період з 28.12.07р. по 05.01.08р. простій становить 9 діб за Заявкою 3.

Позивач зазначає, що простій стався внаслідок несвоєчасної сплати Відповідачем митних платежів. Відповідач надав суду платіжне доручення № 431 від 29.12.07р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідачем був допущений понаднормовий простій транспортних засобів, які перевозили вантажі відповідно до Заявок на території України за кожною із Заявок.

08.01.08р. Сторони склали акт № LU-01-1 про прийняття наданих транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, в якому сторони встановили, що Позивачем за Заявками були надані транспортні послуги за територією України за маршрутом Віново –м. Чоп; транспортні послуги по території України за маршрутом м. Чоп –м. Київ, а також визначили вартість зазначених послуг та винагороди за транспортно-експедиторські послуги. Крім того сторони встановили дату завантаження –19.12.07р.; дата доставки вантажу –06.01.08р., а також той факт, що послуги надані в повному обсязі, якість та строки відповідають вимогам заявкам договору; сторони одна до одної не мають зауважень та претензій.

Відповідач на підставі виставлених рахунків позивача № СФ-0000001 та

№ СФ-0000002 від 08.01.08р. сплатив надані транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 62936,18 грн.

Відповідач звернувся до Позивача із претензією № 1 від 18.01.08р., в якій було повідомлено останнього про пошкодження двох комплектів обладнання, яке було допущене під час перевезення за Заявками.

Позивач направив Відповідачу претензію щодо сплати понаднормового простою автомобілів при здійснені міжнародного перевезення вантажів, в якій просив сплатити за понаднормовий простій тривалістю 10 діб 29483,92 грн. Претензія була отримана Відповідачем 26.05.08р. та 30.05.08р., що підтверджується повідомленнями про вручення  поштових відправлень, копії яких долучені до матеріалів справи.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо) (ст. 929 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

У статті 207 Цивільного кодексу України визначені вимоги до письмової форми правочину. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається правовідносини із надання транспортно-експедиторських послуг між Сторонами оформлені у письмовій формі –Заявки. При цьому, сторонами не було погоджено покладення на Позивача обов'язку із виконання митних формальностей, а отже цей обов'язок віднесений до обов'язків Відповідача.

Статтею 933 Цивільного кодексу України встановлено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 93 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідач не повідомив митні органи про свій намір ввезти вантаж відповідно до Заявок, а тому транспортні засоби Позивача перетнули митний кордон не в день прибуття до Чопської митниці 24.12.07р., а наступного дня –25.12.07р., коли митний орган отримав від Відповідача попереднє повідомлення. Проте оскільки перетин митного кордону України відбувся лише після отримання Чопською митницею попереднього повідомлення, то суд вважає, що Позивач безпідставно вважає, що простій з 24.12.07р. на 25.12.07р. стався в Україні. Це підтверджується й Актом від 08.01.08р., в якому сторони визнали, що за територією України маршрутом є  Віново –м. Чоп. За таких обставин, суд вважає безпідставним твердження, що простій у вищезазначений період є понаднормовим.

Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти (ст. 71 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначає, що митні органи та банківські установи не працювали. При цьому Відповідач посилається на наказ Державної митної служби України від 10.12.07р. № 1037 «Про перенесення робочих днів»та Лист Державної митної служби України від 25.12.07р. № 11/4-15/13071-ЕП «Щодо регламенту роботи». Суд не приймає до уваги зазначені посилання з огляду на наступне.

Пунктом 2.3 наказу Державної митної служби України від 10.12.07р. № 1037 «Про перенесення робочих днів»керівників регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організації зобов'язано забезпечити у вихідні та святкові дні 31.12.07-07.12.07р. безперебійне здійснення митного контролю і митного оформлення. Робочі ж дні були перенесені для працівників апарату Державної митної служби України. Листом Державної митної служби України від 25.12.07р. № 11/4-15/13071-ЕП «Щодо регламенту роботи»начальників регіональних митниць та начальників митниць було повідомлено, зокрема, про те, що 29.12.07р. зарахування коштів до бюджету з використанням системи електронних платежів буде здійснюватися до 12.30. Таким чином, зазначені документи свідчать про те, що митні органи здійснювали митне оформлення безперебійно протягом періоду з 27.12.07р. по 06.01.08р.

В той же час Відповідач зазначає, що він не мав можливості 29.12.07р. здійснити всі необхідні митні платежі та посилається на Регламент роботи «Райффайзен банк Аваль»в період з 28 грудня 2007 по 08 січня 2008 року. Суд  дослідивши зазначений регламент, встановив, що обслуговуючий Відповідача банк «Райффайзен банк Аваль»29.12.07р. до 14.00 здійснював початкові платежі, що спрямовані до операційного та територіальних управлінь НБУ, або органів Держказначейства. На підтвердження виконання обов'язку із сплати митних платежів Відповідач надав платіжне доручення № 431 від 29.12.07р., одержувачем за яким є Київська регіональна митниця, банком одержувача є ГУДК України у м. Києві. Отже, у разі своєчасного подання зазначеного платіжного доручення 29.12.07р. банк провів би платіж за цим платіжними дорученням.

Київська регіональна митниця надала на вимогу суду пояснення від 19.11.08р. № 35/1.4-22/11642, в яких повідомила, що в період з 29.12.07р. по 05.01.08р. Київською регіональною митницею було проведено митне оформлення вантажів в митному режимі «імпорт», які надійшли в адресу ТОВ «Грюнберг»за наступними вантажними митними деклараціями: №№ 100000010/7/438593 від 29.12.07р.; 100000010/8/428046 від 05.01.08р.; 100000010/8/428052 від 05.01.08р., 100000010/8/428053 від 05.01.08р., 100000010/8/428054 від 05.01.08р. Також в зазначений період від ТОВ «Грюнберг»були перераховані кошти на р/р 37349210000026 (отримувач Київська регіональна митниця) платіжним дорученням від 04.01.08р. № 431 у сумі 219000,00 грн.

Також Київська регіональна митниця у своєму листі надала пояснення суду, що в період з 27.12.07р. по 04.01.08р. проводилось митне оформлення вантажів, які заявлялись до митного оформлення без будь-яких обмежень.

Крім того, судом встановлено, що вантажі прибули до Київської регіональної митниці 26.12.07р. та 27.12.07р., а тому Відповідач мав можливість здійснити платіж раніше ніж 29.12.07р.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає безпідставними твердження Відповідача про неможливість вчинити всі необхідні дії для митного оформлення в Київській регіональній митниці через особливий порядок діяльності митних органів та банківських установ, тобто не довів у встановленому порядку, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за Заявками.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач надав суду рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.08р. у справі № 26/398 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАНН Транс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон України»про стягнення 9270,52 грн. Отже, у зазначеній справі товариство з обмеженою відповідальністю «Грюнберг», а тому суд в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не приймає до уваги вищезазначене рішення.

Таким чином, простій транспортних засобів Позивача тривалістю 8 та 9 діб за Заявкою 4 та Заявкою 3 відповідно стався з вини Відповідача, а тому суд вважає обґрунтованою вимогу Позивача про стягнення з Відповідача вартості понаднормового простою частково у сумі 25195,25 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач вважає, що офіційний курс євро до гривні має обраховуватися станом на 18.02.08р., оскільки саме цього дня Відповідач здійснив оплату наданих Позивачем послуг. Суд вважає, що зазначене твердження відповідає приписам ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Курс євро до гривні НБУ станом на 18.02.08р. становив 7,410370 грн. за 1 євро.

Загальний строк понаднормового простою становить 17 днів.

(7,410370 грн. х 200 євро) х 17 днів = 25195,25 грн.

Всебічно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення, суд дійшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»з урахуванням уточнення до позову від 09.12.08р. підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»роз'яснено, що відшкодування витрат позивачів та відповідачів, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем на підтвердження оплати послуг адвоката наданий договір № 11/08 про надання адвокатських послуг від 08.07.08р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 294 від 31.03.08р., за яким адвокат Підліснюк Володимир Юрійович зобов'язався за дорученням Позивача підготувати та подати до господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення з ТОВ «Грюнберг» вартості простою автомобілів понад встановлений термін при здійсненні міжнародного перевезення вантажів, здійснити представництво інтересів Позивача в господарському суді м. Києва при розгляді справи за вказаним позовом; видане Позивачем Підліснюку Володимиру Юрійовичу доручення від 10.07.08р., видане Позивачем Підліснюку В.Ю. Разом з тим Позивачем не було надано суду платіжного доручення або іншого розрахункового документу, що підтверджував би здійснення оплати адвокатських послуг. За таких обставин, суд вважає безпідставною вимогу Позивача про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»витрати на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грюнберг»(юридична адреса: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, к. 34, фактична адреса: 03680, м. Київ, пр. Паладіна, 34, к. 414, код ЄДРПОУ 33237759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітракон Україна»(юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, 95, фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Віскозна, 15, оф. 6, код ЄДРПОУ 35138050, п/р 26007003099100 в АБ «ІНГ БАНК Україна», м. Київ, МФО 300539) вартість простою автомобілів понад встановлений термін при здійснені міжнародного перевезення у розмірі 25195,25 грн. (двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 25 копійок), витрати із сплати державного мита у сумі 251,95 грн. (двісті п'ятдесят одна гривня 95 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок).

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

          Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                               В.В.Сулім