Рішення

від 26.01.2009 по справі 34/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/411

26.01.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Контекс»

доЗакритого акціонерного товариства «Завод Металпресмаш»

про стягнення 39 999,84 грн.

             Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача:     Пархомчук Р.І., представник за дов. б/н від 26.08.2008;Горбаченко О.М., голова правління;

від відповідача:Бабій М.О., представник за дов. б/н від  12.01.2009.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контекс»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Завод Металпресмаш» (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості 39 999,84 грн. за неналежне виконання умов Договору співробітництва б/н від 01.06.1999 (далі –Договір).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2008 порушено провадження у справі №34/411 та призначено розгляд справи на 26.11.2008.

Розгляд справи відкладався.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що передав ЗАТ «Завод Металпресмаш»товарино-матеріальні цінності (штампи) кількістю 31 шт., загальною вартістю 39 999,84 грн., однак останній їх не повернув.

26.01.2009 Позивач надав пояснення у справі та пояснив, що 13.01.2004 податковим керуючим Жовтун М.П., складено Акт №1 опису активів платника податків ТОВ «Контекс»щодо якого застосовується податкова застава. Відмова директора ТОВ «Контекс»від підпису цього акту у відповідності до положень ст. 8 Закону №2181 не звільняє платника податків від застосування податкової застави, і в цьому випадку було складено Акт про відмову посадових осіб від підпису акта опису майна, який засвідчено підписами свідків.

Відповідач проти позову заперечив в силу того, що Договір передбачав спільне виробництво готової продукції з використанням штампів, а тому використання останніх для виробництва готової продукції в рамках Договору про співробітництво не є порушенням.

При цьому, Відповідач пояснив, що штампи належать до категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів, вартість яких, при передачі їх у виробництво списується на 50% від першопочаткової вартості, а інші 50% списуються після закінчення виробничого циклу.

Підсумовуючи подані заперечення, Відповідач зазначив, що в результаті доказового матеріалу надано Позивачем в підтвердження власних вимог Відповідач не знайшов підтвердження заявленим вимогам, а відтак просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.  

Крім того, Відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.12.2006 у справі №15/218-ю Товариство з обмеженою відповідальністю «Контекс»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Дяченко Сергія Вікторовича.

01.06.1999 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про співробітництво, відповідно до п.1.1 якого метою даного Договору є поєднання зусиль сторін з метою організації масового виробництва виробів на базі технології безструнного виготовлення теплообмінників.

Відповідно до п.3.2 Договору сторони зобов'язані забезпечити схоронність товарно-матеріальних цінностей, придбаних для виготовлення сумісних програм, та несуть відповідальність за їх нераціональне використання.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що строк дії Договору встановлюється з 20 травня 1999 року до 20 травня 2000 року.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору 24.08.1999 Позивач передав, а Відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності на загальну суму 39 999,84 грн., що підтверджується накладною № 4.

13.01.2004 податковим керуючим Жовтун М.П. прийнято Акт опису активів на підставі рішення начальника (заступника начальника) ДПІ у Солом'янському району м. Києва від 06.06.2003 №41 про стягнення коштів та продаж активів платника податків ТОВ «Контекс»в рахунок погашення його податкового боргу, проведено опис активів (штампи), усього на загальну вартість 39 999,84 грн.

Спір між сторонами виник в зв'язку з тим, що на думку Позивача, Відповідач зобов'язаний на підставі ст. 416 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі –ЦК УРСР), Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» дбати про передане йому на схов майно, як про своє власне, без права його використання у господарському обороті, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни його якісних та кількісних характеристик.

Відповідно до п.1 ст. 430 ЦК УРСР, який був чинний на час дії Договору, за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Пунктом 1 статті 432 ЦК УРСР передбачено, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з статтею 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору сплив 20 травня 2000 року.

Таким чином, одразу ж після закінченням строку дії Договору Відповідач зобов'язаний був повернути Позивачу отримані у сумісну діяльність (спільне володіння та користування) товарно-матеріальні цінності (штампи).

Оскільки Відповідач у зазначений день не повернув Позивачу дані товарно-матеріально цінності, то права останнього були порушенні, а тому з 21.05.2000 Позивач отримав право на позов.

Відтак, 21.05.2003 закінчився перебіг строку позовної давності для звернення до суду з позовом про повернення переданих за Договором товарно-матеріальних цінностей чи відшкодування їх вартості.

Статтею 75 ЦК УРСР передбачено, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Рішення підписано 02.02.2009