Постанова

від 23.03.2009 по справі 34/411

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/411

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.03.2009                                                                                           № 34/411

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Поляк О.І.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від позивача - Пархомчук Р. І. – представник за довіреністю від 09.01.2009

 від відповідача - Горбаченко О. М. – голова правління

Бабій М. О. – представник за довіреністю від 12.01.2009

Махтін І. Л. – представник за довіреністю від 12.01.2009

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контекс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2009

 у справі № 34/411 (суддя Сташків Р.Б.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Контекс"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Завод Металпресмаш"

 про                                                   стягнення 39999,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про зобов'язання АТЗТ Завод „Металпресмаш” відшкодувати ТОВ „Контекс” вартість переданих на відповідальне зберігання за договором схову товарно-матеріальних цінностей (штампів) на загальну суму 39999,84 грн.

Посилаючись, в тому числі, на норми ЦК УРСР 1963 року, свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 січня 2004 року частину його активів – штампи у кількості 31 штука на загальну суму 39999,84 грн. - було передано АТЗТ „Завод Металпресмаш” за актом опису активів № 1, складеним податковим керуючим Ковтун М.П. Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, на відповідальне зберігання, що, з урахуванням визначення поняття „Відповідальне зберігання”, наведеного у Законі України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.), свідчить про передання зазначених штампів відповідачеві саме за договором схову.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що штампи були передані йому позивачем за укладеним між сторонами договором про співробітництво від 01.06.99 р. для виробництва готової продукції в рамках цього договору, і що акт № 1 від 13.01.2004 р. не є підставою вважати, що саме відповідач прийняв на відповідальне зберігання спірні штампи, оскільки Горбаченко О.М. підписав зазначений акт як фізична, а не посадова особа, адже в акті не зазначено його посаду, а також відсутня печатка відповідача.

Рішенням від 26.01.2009 р. у справі № 34/411 (підписано суддею 02.02.2009 р.) господарським судом міста Києва у позові відмовлено з тих підстав, що перебіг строку позовної давності для звернення ТОВ „Контекс” до суду з позовом про повернення переданих за договором про співробітництво, строк дії якого сплив 20.05.2000 р., товарно-матеріальних цінностей чи відшкодування їх вартості закінчився 21.05.2003 р., що, з урахуванням норм чинного на той час ЦК УРСР 1963 року, є підставою для відмови у позові.

ТОВ „Контекс”, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням вже на норми ЦК України, що набрав чинності 01.01.2004 р., просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26 січня 2009 року (2 лютого 2009 року) у справі № 34/411, посилаючись на те, що 13 січня 2004 року (дата складення акту опису активів № 1) правовідносини між позивачем та відповідачем трансформувались і мають новий правовий характер; що фактично, станом на 13.01.2004 р. майно позивача (31 штамп) знаходилося на підприємстві відповідача, було описано і передано йому на відповідальне зберігання за договором зберігання (схову), тобто виникли нові правовідносини, за якими почався перебіг нових строків позовної давності, чого суд першої інстанції не врахував.

Заявник зауважує на тому, що судом першої інстанції не враховано, що правову основу пред'явлення позовних вимог до АТЗТ „Завод „Металпресмаш” становить не лише Договір про співробітництво від 1 червня 1999 року, а й Акт опису активів ТОВ „Контекс”, на які поширюється право податкової застави від 13 січня 2004 року.

Крім того, заявник вказує на порушення судом першої інстанції, який залишив поза уваги письмове клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача директора АТЗТ „Завод Металпресмаш” Горбаченка О.М., норм процесуального права.

У судовому засіданні 23.03.2009 р. представник позивача відмовився від посилань на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і повідомив колегії суддів, що клопотання про залучення в якості співвідповідача директора АТЗТ „Завод Металпресмаш” Горбаченка О.М. судом першої інстанції було розглянуто у судовому засіданні і у його задоволенні відмовлено, з чим позивач погодився, і на розгляді зазначеної заяви колегією суддів апеляційної інстанції не наполягає.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

01.06.99 р. ТОВ „Контекс” та АТЗТ Завод „Металпресмаш” уклали договір про співробітництво, метою якого є об'єднання зусиль сторін з метою організації масового виробництва виробів на базі технології безтрубного виготовлення теплообмінників.

24.08.99 р. у відповідності до п. 1.2 договору про співробітництво позивач за Накладною № 4 передав відповідачу штампи у кількості 31 штука загальною вартістю 39999,84 грн. (далі Штампи)

Будь-які інші документальні докази на підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору в матеріалах справи відсутні.

13.01.2004 р. податковий керуючий Ковтун М.П., на підставі рішення начальника (заступника начальника) ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06.06.2003 р. № 41 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податку ТОВ „Контекс”, код 16285335, вул. Виборзька, 103 в рахунок погашення його податкового боргу, керуючись нормами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, провив опис активів ТОВ „Контекс”, код 16285335, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ярославська, 58, про що склав відповідний Акт № 1 опису активів від 13.01.99 р. (далі Акт № 1)

Акт № 1 містить перелік саме тих Штампів у кількості 31 штука загальною вартістю 39999,84 грн., що їх було передано позивачем відповідачу згідно умов договору про співробітництво за Накладною № 4, що представниками сторін не заперечується.

З тексту Акту № 1 встановлено, що описані Штампи передані на відповідальне зберігання директору АТЗТ „Завод Металпресмаш” Горбаченко О.М., про що останній підписався.

У позовній заяві позивач, посилаючись на те, що підписом директора АТЗТ „Завод Металпресмаш” в Акті № 1 від 13.01.2004 р. підтверджується факт укладення договору схову, наполягає на існуванні щодо спірних Штампів безоплатного договору схову.

В апеляційній скарзі, підтверджуючи свої позовні вимоги, позивач, з посиланням на норми ст.ст. 936, 937, 938 діючого Цивільного кодексу України, підтримує свою думку щодо снування договору зберігання (схову), за умовами якого відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість майна, що було передане йому на відповідальне зберігання за Актом № 1.

Проте, колегія суддів не може погодитися з думкою позивача виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України (ЦК України) в редакції, що діяла на 13.01.2004 р., дату Акту № 1, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Отже, згідно чинному законодавству, договір зберігання укладається між особою, яка передала майно на зберігання (поклажедавцем) та особою, яка прийняла це майно на зберігання (Зберігачем).

Проте, як свідчать матеріали справи, за Актом № 1 спірні Штампи директору відповідача Горбаченко О.М. на відповідальне зберігання передані податковим керуючим ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

А а ні підпису відповідальної особи а ні печатки позивача зазначений Акт № 1 при цьому не містить, з огляду на що у позивача відсутні правові підстави стверджувати, що за Актом № 1 він набув прав поклажодавця відносно відповідача як зберігача за умовами договору зберігання, адже майно на зберігання позивач відповідачеві не передавав.

Крім того, згідно речення 1 ч. 1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Позивач і відповідач є юридичними особами, тому договір зберігання між ними має укладатися у письмовій формі.

Згідно речення 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Проте, згідно ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Тобто, за будь-якого виду письмового договору, що його укладає юридична особа, одно-, дво- чи багатостороннього, підпис його уповноваженої особи має бути скріплена печаткою юридичної особи.

Проти наявності в Горбаченко О.М. на дату складання Акту № 1 повноважень директора АТЗТ „Завод Металпресмаш” сторони не заперечують, проте зазначений акт не містить печатки відповідача як юридичної особи, а тому твердження позивача про існування договору зберігання, за яким відповідач має зобов'язання відшкодувати позивачеві вартість переданих на зберігання Штампів, визнаються судом такими, що не підтверджуються наявними в матеріалах справи документальними доказами.

Опис активів, що перебувають у податковій заставі, позивача як платника податків, що його провив податковий керуючий за правилами Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і за результатами якого склав акт опису майна, не свідчить про те, що особа, якій передане на зберігання зазначене майно, набула договірних зобов'язань зберігача за договором зберігання відносно особи, чиї активи згідно цього акту були описані.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач вимагає стягнути з відповідача 39999,84 грн. в рахунок відшкодування вартості Штампів як таких, що передані йому на відповідальне зберігання за договором зберігання, існування якого визнано судом не доведеним, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають як безпідставні, такі, що не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають дійсним обставинам справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на помилковість твердження позивача у позовній заяві, що правове регулювання договору схову на час складання акту опису майна № 1, 13.01.2004 р. здійснювалось ст. 413 Цивільного кодексу України від 18.07.1963 р., оскільки, як правильно зазначив сам позивач, зазначений кодекс втратив чинність з 01.01.2004 р.

Із твердженням позивача у позовній заяві, що відносини відповідального зберігання врегульовано Законом України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону від 22.05.97 р.), колегія суддів також погодитися не може, оскільки законом, що відноситься до спеціальних законів з питань оподаткування, відносини відповідального зберігання, що випливають з господарського договору, на чому в даному випадку наполягає позивач, не регулюються.

З огляду на прийняте колегією суддів рішення, незважаючи на підстави, якими керувався суд першої інстанції відмовляючи ТОВ „Контекс” у задоволенні позову, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2009 р. у справі № 34/411 (підписано суддею 02.02.2009 р.), оскільки по суті це рішення є правильним.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Решта наявних в матеріалах справи документальних доказів, в тому числі тих, що стосуються процедури банкрутства, порушеної відносно позивача, а також правового статусу Штампів як майна, на яке станом на 13.01.2004 р. поширювалось право податкової застави, судом не приймаються як такі, що не мають значення для справи, оскільки на вирішення спору сторін по суті не впливають.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду міста Києва суду у справі №34/411 від 26.01.2009 р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Контекс” на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2009 р. у справі № 34/411 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2009 р. у справі № 34/411 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи  № 34/411.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Калатай  Н.Ф.

                                                                                          Поляк О.І.

 26.03.09 (відправлено)