Постанова

від 20.11.2008 по справі 15/208-42/396-6/542-41/107

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/208-42/396-6/542-41/107

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.11.2008                                                                                           № 15/208-42/396-6/542-41/107

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 Від позивача – Чеботарьова І. Г. – по довіреності.

Від відповідача– Перепелиця А. В. – по довіреності.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Укрнафта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2008 р.

 у справі № 15/208-42/396-6/542-41/107  

 за позовом                               Національної акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України"

 до                                                   ВАТ "Укрнафта"

 про                                                  стягнення 26 508 657,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

НАК “Нафтогаз України” звернулася до Господарського суду м. Києва зпозовом до ВАТ “Укрнафта” про стягнення 26 508 657,36 грн. (26 151 387,8 грн. основної заборгованості з урахуванням інфляції, 162 395,26 грн. 3 % річних, 194 874,3 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не виконав в установлений договором № 29/1031-Г від 30.12.2003 р. строк свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу.

Пізніше позивач збільшив та уточнив свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 25 866 000 грн. основного боргу, 3 010 230,90 грн. інфляційних збитків,              723 532,31 грн. – 3 % річних, 875 175,65 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2005 р. у справі № 15/208 позов НАК “Нафтогаз України” був задоволений частково, вирішено стягнути з ВАТ “Укрнафта” на користь НАК “Нафтогаз України” 25 866 000 грн. основної заборгованості, 3 010 230,9 грн. інфляційних нарахувань, 723 532,31 грн. 3 % річних та 475 960,05 грн. пені, 1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2005 р. у справі № 15/208 рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2005 р. було змінено та стягнуто з ВАТ “Укрнафта” на користь НАК “Нафтогаз України” 25 866 000 грн. основного боргу, 3 010 230, 9 грн. інфляційних нарахувань, 723 532, 31 грн. 3 % річних, 237 980,02 грн. пені, 1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2005 р. у справі             № 15/208 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2005 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 25.02.2005 р. було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2005 р. у справі № 15/208-42/396 позов був задоволений частково, вирішено стягнути з ВАТ “Укрнафта” на користь НАК “Нафтогаз України” 25 866 000 грн. основної заборгованості, 3 010 230,9 грн. інфляційних нарахувань, 723 532,31 грн. 3 % річних та 471 614,85 грн. пені, 1 700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. у справі № 15/208-42/396 рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2005 р. було змінено та стягнуто з ВАТ “Укрнафта” на користь НАК “Нафтогаз України”                      7 302 673,38 грн. основного боргу, 801 103,27 грн. інфляційних нарахувань,                          186 067,20 грн. 3 % річних, 133 638,92 грн. пені, 469,2 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2007 р. у справі               № 15/208-42/396 постанову Київського апеляційного господарського суду від       25.04.2007 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2005 р. у справі                    № 15/208-42/396 щодо збитків від інфляції, 3 % річних та пені скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. було залишено без змін.

Під час нового розгляду справи в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних позивач подав заяву про збільшення розміру заявлених вимог, в якій просить стягнути з відповідача 7 361 799,35 грн., в тому числі, 4 74 217,95 грн. пені,                    5 417 968,66 грн. інфляційних нарахувань, 1 469 612,74 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2007 р. у справі № 15/208-42/396-6/542 позов НАК “Нафтогаз України” був задоволений частково, з ВАТ “Укрнафта” на користь НАК “Нафтогаз України” вирішено стягнути 473 373,45 грн. пені, а в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань було повністю відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 р. у справі № 15/208-42/396-6/542 рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2007 р. у справі № 15/208-42/396-6/542 було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2008 р. у справі               № 15/208-42/396-6/542 рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2007 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 р. у справі                № 15/208-42/396-6/542 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду України від 15.05.2008 р. було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2008 р. у справі № 15/208-42/396-6/542.

Під час нового розгляду справи представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ВАТ “Укрнафта” пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 472 519,80 грн., інфляційні нарахування в розмірі 7 836 394,63 грн. та 3 % річних в розмірі 1 505 595,15 грн. Пізніше позивач уточнив розмір позовних вимог та попросив стягнути з ВАТ “Укрнафта” пеню в розмірі 473 519,8 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7 836 394,63 грн. та 1 505 595,15 грн. – 3 % річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2008 р. позов НАК “Нафтогаз України” був задоволений частково, вирішено стягнути з ВАТ “Укрнафта” на користь НАК “Нафтогаз України” 473 373,45 грн. пені, 1 503 469,17 грн. 3 % річних та                              7 770 670,57 грн. інфляційних витрат, в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 10.10.2008 р., ВАТ “Укрнафта” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити НАК “Нафтогаз України” у задоволенні позову, звільнивши ВАТ “Укрнафта” від відповідальності перед НАК “Нафтогаз України” за порушення зобов'язань по договору від 30.12.2003 р. № 29/1031-Г в повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що оскаржуване рішення винесене по неповно з'ясованим обставинам справи з порушенням норм матеріального та процесуального права, в результаті чого суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення від відповідальності відповідача за порушення зобов'язання щодо оплати природного газу по договору від 30.12.2003 р.            № 29/1031-Г.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2003 р. між НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Укрнафта” був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 29/1031-Г, згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу в січні-червні 2004 року у власність природний газ, отриманий згідно з зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу природного газу № 14/404 від 14.05.2001 р., що був укладений між ДТК “Туркменнафтогаз” та НАК “Нафтогаз України”, контрактами № 100 та № 101 від 05.12.2002 р., укладеними між НАК “Нафтогаз України” та Eural Trans Gas Kft, а відповідач – прийняти та оплатити газ.

У п. 3.3. договору № 29/1031-Г сторони погодили, що факт передачі газу підтверджується двостороннім актом прийому-передачі газу.

На виконання умов договору № 29/1031-Г позивач у січні-березні 2004 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму – 25 866 000 грн., що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі.

Зобов'язання відповідача щодо оплати одержаного газу припинені частково, на суму 18 563 326,62 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв відповідача від 28.02.2005 р. № юр-435-197 та № юр-434-198, які були отримані позивачем 05.03.2005 р. Зобов'язання відповідача по сплаті боргу перед позивачем за поставлений природний газ за договором № 29/1031-Г від 30.12.2003 р. в розмірі                                     7 302 673,38 залишилось невиконаним.

Як вже зазначалося вище, під час нового розгляду справи, позивач уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути з ВАТ “Укрнафта” пеню в розмірі 473 519, 8 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 7 836 394,63 грн. та 1 505 595,15 грн. – 3 % річних.

Задовольняючи позов в частині стягнення з ВАТ “Укрнафта” на користь НАК “Нафтогаз України” пені в розмірі 473 373,45 грн. та відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про звільнення його від відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідач не надав суду належних доказів того, що саме невиконання позивачем інших зобов'язань перед відповідачем спричинило неможливість виконання зобов'язань з оплати, поставленого відповідачу природного газу; що у відповідача за відповідний період не були у наявності грошові кошти або майно, за рахунок яких він міг би виконати зобов'язання перед позивачем тощо.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського Кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд першої інстанції належним чином не проаналізував положення ч. 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України та ст. 233 Господарського Кодексу України, які надають суду право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) у випадку, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків.

З позовних вимог НАК “Нафтогаз України” вбачається, що позивач просить стягнути з ВАТ “Укрнафта” пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних, водночас, докази понесення збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати вартості природного газу, позивачем не надані.

Оскільки позивач не поніс збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості природного газу за договором № 29/1031-Г від 30.12.2003 р., колегія дійшла до висновку про те, що є підстави для звільнення ВАТ “Укрнафта” від сплати пені на користь НАК “Нафтогаз Україна” у розмірі 473 373,45 грн.

У своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що розмір заявлених позивачем стягнень підлягає зменшенню на підставі ст. 219 Господарського Кодексу України, оскільки причиною несвоєчасних розрахунків з позивачем стали неправомірні дії НАК “Нафтогаз України”, пов'язані із порушенням компанією власних грошових зобов'язань перед ВАТ “Укрнафта”.

Матеріали даної справи містять висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5127/5128 від 27.03.2007 р., з якого вбачається, що на момент укладення договору № 29/1031-Г від 30.12.2003 р., станом на 31.12.2003 р., заборгованість позивача перед відповідачем складала: по договору № 29/419-Г/14/83 від 29.12.2000 р. та додаткових угод до нього – 143 912 273,62 грн.; по договору № 3/17/14/78 від 01.01.1999 р. та додаткових угодах до нього – 177 349 121,03 грн., по договору № 29/152-Г від 18.04.2003 р. – 88 126 097,48 грн., що підтверджено даними бухгалтерського обліку відповідача. Виходячи з висновку експертизи № 5127/5128 від 27.03.2007 р., загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем складала 409 387 492,13 грн. Відповідно до наданих позивачем в суді першої інстанції пояснень від 15.08.2008 р. № 14/2-1683 заборгованість позивача перед відповідачем залишилась непогашеною і на дати настання строків розрахунків за договором № 29/1031-Г від 30.12.2003 р. Наданими відповідачем додатковими поясненнями від 26.09.2008 р. № юр-1891 та наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на дати настання строків платежу за договором           № 29/1031-Г від 30.12.2003 р. позивач мав перед відповідачем заборгованість у більшому розмірі.

Частиною 3 ст. 219 Господарського Кодексу України встановлено, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, доведених листом від 07.04.2008 р. № 01-8/211, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. При цьому, якщо порушення зобов'язання сталося цілком з вини кредитора, то збитки кредитора слід вважати такими, що завдані внаслідок його власних дій чи бездіяльності, і вони не є результатом порушення його права. Такі збитки не підлягають відшкодуванню згідно з частиною першою статті 22 Цивільного Кодексу України, навіть якщо відповідно до закону або договору боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання незалежно від наявності його вини. Оскільки стягнення неустойки за правовою природою є компенсацією майнових втрат кредитора, що сталися внаслідок порушення його права, у розмірі, що визначається у спрощеному, порівняно із відшкодуванням збитків, порядку, то якщо порушення зобов'язання сталося цілком з вини кредитора у нього не виникає також права на неустойку.

Враховуючи вище викладене, колегія дійшла до висновку про наявність підстав для зменшення розміру відповідальності ВАТ “Укрнафта” перед НАК “Нафтогаз України” за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати вартості природного газу відповідно до договору № 29/1031-Г від 30.12.2003 р.

Колегія вважає за можливе зменшити розмір інфляційних нарахувань до                         1 500 000 грн. та 3 % річних до 300 000 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо причин несвоєчасної оплати вартості природного газу та неповно дослідив обставини справи, у зв'язку з чим рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2008 р. у справі № 15/208-42/396-6/542-41/107 підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” на рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2008 р. у справі № 15/208-42/396-6/542-41/107 – задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 10.10.2008 р. у справі  № 15/208-42/396-6/542-41/107 змінити та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“1. Позов Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

 2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (04053,  м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул.             Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні нарахування у розмірі 1 500 000 грн.; 3 % річних у розмірі      300 000 грн.; 433,50 грн. – витрати по сплаті державного мита; 30,09 грн. – витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 3 251,25 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. у справі № 15/208-42/396 в касаційному порядку; 3 251,25 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва у справі № 15/208-42/396-6/542 від 01.10.2007 р. в апеляційному порядку; 3 251,25 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 р. у справі №15/208-42/396-6/542 в касаційному порядку; 3 251,25 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду від 04.03.2008 р. у справі №15/208-42/396-6/542 в касаційному порядку. Видати наказ.

3. Стягнути з Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 4 094,52 грн. – витрати, пов'язані з оплатою послуг експерта; 633,25 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва у справі         № 15/208 від 25.02.2005 р. в апеляційному порядку; 9 498,75 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2005 р. у справі № 15/208 в касаційному порядку; 9 498,75 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва у справі         № 15/208-42/396 від 28.09.2005 р. в апеляційному порядку; 9 498,75 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва у справі № 15/208-42/396-6/542 від 01.10.2007 р. в апеляційному порядку; 9 498,75 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2007 р. у справі № 15/208-42/396-6/542 в касаційному порядку; 9 498,75 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду від 04.03.2008 р. у справі №15/208-42/396-6/542 в касаційному порядку; 9 498,75 грн. – витрати по сплаті державного мита за подання заяви про перегляд рішення Господарського суду  м. Києва у справі № 15/208-42/396-6/542-41/107 від 10.10.2008 р. в апеляційному порядку. Видати наказ.

4. В іншій частині в позові відмовити”.

3. Матеріали справи № 15/208-42/396-6/542-41/107 повернути до Господарського суду м. Києва для видачі відповідних наказів.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 04.12.08 (відправлено)