Постанова

від 11.03.2009 по справі 15/208-42/396-6/542-41/107

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/208-42/396-6/542-41/107

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2009 р.                                                                                    № 15/208-42/396-6/542-41/107  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Губенко Н.М.

суддів :Барицької Т.Л.,Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

НАК "Нафтогаз України"

на  постановувід 20.11.2008 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 15/208-42/396-6/542-41/107

за позовомНАК "Нафтогаз України"(надалі –Компанія)

доВАТ "Укрнафта"(надалі –Товариство)

простягнення 26508657,36 грн.

за участю представників:

від позивача-  Чеботарьова І.Г.

від відповідача-  Перепилиця А.В.

В судовому засіданні 04.03.2009 р. оголошувалась перерва до 11.03.2009 р.

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалась судами неодноразово.

В процесі нового розгляду справи в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та процентів річних,  Компанія в порядку ст. 22 ГПК України подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої просила суд стягнути з Товариства 473519,80 грн. пені, 1505595,15 грн. відсотків річних, 7836394,63 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2008 р. (суддя Спичак О.М. ) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 473373,45 грн. пені, 1503469,17 грн. процентів річних, 7770670,57 грн. інфляційних нарахувань; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив порушення зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу у визначений договором строк, а тому вимоги позивача є обґрунтованими. Зменшуючи суму процентів річних та інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача, суд зазначив, що позивач не вірно розрахував їх розмір, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 р. (судді: Зеленін В.О., Репіна Л.О., Скрипка І.М.) рішення господарського суду змінено: стягнуто з відповідача на користь позивача 1500000 грн. інфляційних нарахувань., 300000 грн. процентів річних; в іншій частині позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що в період виникнення спору позивач мав борг перед відповідачем по інших зобов'язаннях в значно більшому розмірі, ніж відповідач за договором купівлі-продажу № 29/1031-Г від 30.12.2003 р., а тому несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості природного газу за даним договором не спричинило виникнення у позивача збитків.

Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 04.03.2009 р. оголошувалась перерва до 11.03.2009 р. Сторони належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання (т. 5 а.с. 177 на звороті).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.12.2003 р. між Компанією (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір  № 29/1031-Г купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець брав на себе зобов'язання передати покупцю в січні-червні 2004 р. у власність природний газ, а покупець –прийняти та оплатити його. Сторонами узгоджено, що приймання-передача газу здійснюється із складанням акта прийому-передачі.

Судами встановлено, що на виконання умов зазначеного договору, позивачем у січні-березні 2004 р. поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 25866000 грн., що підтверджується двосторонніми актами прийому-передачі. Відповідачем зобов'язання за договором на час звернення позивача до суду виконані не були.

Під час розгляду справи проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв відповідача від 28.02.2005 р. № юр-435-197 та № юр-434-198, внаслідок чого припинено зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати природного газу за договором № 29/1031-Г від 30.12.2003 р. на суму 18563326,62 грн.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3  ст. 551 ЦК України розмір  неустойки  може  бути  зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків,  та за  наявності  інших обставин, які мають істотне значення.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що відповідно до наявного в матеріалах справи висновку судової експертизи № 5127/5128 від 27.03.2007 р.  та даних бухгалтерського обліку відповідача станом на 31.12.2003 р. заборгованість позивача перед відповідачем складала: по договору № 29/419-г/14/83 від 29.12.2000 р. та додаткових угод до нього –143912273,62 грн., по договору № 3/17/14/78 від 01.01.1999 р. та додаткових угод до нього –177349212,03 грн., по договору № 29/152-г від 18.04.2003 р. –88126097,48 грн. дійшов обґрунтованих висновків, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості природного газу за даним договором не спричинило виникнення у позивача збитків.

Згідно ч. 3 ст. 219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції, взявши до уваги обставини справи, врахувавши приписи ч. 3 ст. 551, ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також врахувавши положення ч. 3 ст. 219 ГК України, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру відповідальності відповідача перед позивачем за несвоєчасне виконання договору № 29/1031-Г від 30.12.2003 р.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2008 р. у справі № 15/208-42/396-6/542-41/107 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Н. Губенко

С у д д і                                                                                           Т. Барицька

                                                                                                        О. Подоляк