Рішення

від 27.02.2009 по справі 17/122пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/122пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.09                                                                                 Справа № 17/122пн.

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії – Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства,   м. Лисичанськ  Луганської області

до Малого приватного підприємства „Єременко і К”, м. Лисичанськ  Луганської області

про визнання недійсною передачі робіт, скасування акту прийманні-передачі та стягнення 83814 грн. 79 коп.

та за зустрічним позовом Малого приватного підприємства „Єременко і К”, м. Лисичанськ  Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії – Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства,   м. Лисичанськ  Луганської області

про стягнення 48989 грн. 00 коп.

                                                                                                             Суддя   Фонова О.С.                                               

                                                     Представники:

від позивача – Пантелеєва О.В., юрисконсульт, довіреність  № 106 10.12.2008; Рабош М.В., юрисконсульт, довіреність № 141 від 25.12.2008;

від відповідача –Уваров А.В., довіреність № б/н від 01.11.2008;

У судовому засіданні 19.02.2009, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 27.02.2009 на 11 год. 00 хв.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

- визнати недійсною передачу Малим приватним підприємством „Єрьоменко і К” результатів робіт Лисичанському управлінню по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз” за договорами будівельного підряду без номерів від 22.02.2005 та 20.08.2005 на суму 206250 грн. та відповідно скасувати акт від 29.12.2006;

- стягнути з МПП „Єрьоменко і К” на користь Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз” 74540,60 грн. як різницю між вартістю виконаних робіт за договорами будівельного підряду без номерів від 22.02.2005 та 20.08.2005 та сумою сплачених позивачем, у якості попередньої оплати, грошових коштів;

- стягнути з МПП „Єрьоменко і К” на користь Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз” 9274,19 грн. неповернутих грошових коштів за ненадані лісопиломатеріали за договором купівлі-продажу  (з урахуванням заяви позивача №857 від 27.11.2008 про внесення змін до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог № 144 від 30.01.2009).

16.12.2008 Малим приватним підприємством „Єременко і К” (відповідачем у справі) подано зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії –Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства (позивача у справі) з вимогою стягнути з ВАТ „Луганськгаз” в особі філії –Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства на користь МПП „Єременко і К” заборгованість по Договорах підряду від 22.02.2005 та 20.08.2005 в сумі 48989 грн. 00 коп.

Вимога за зустрічної позовною заявою взаємно пов'язана з первісним позовом, а тому відповідно до ст. 60 ГПК України зустрічна позовна заява була прийнята судом до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

    в с т а н о в и в:

Між  Малим приватним підприємством „Єременко і К” (відповідач за первісним позовом), як Підрядником та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії – Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства (позивач за первісним позовом), як Замовником,  було укладено договір  № б/н від 22.02.2005 (далі – Договір-1), згідно якого Підрядник зобов'язується  виконати за завданням Замовника  виготовлення віконних блоків, здати результат роботи Замовнику, а  Замовник зобов'язується прийняти результат роботи та оплатити його.

Строк дії Договору-1 встановлений сторонами до 31.12.2006 року, в редакції угоди від 16.11.2005 про зміну та доповнення до Договору-1.

Відповідно до п. 2.1 Договору-1 ціна роботи, що підлягає виконанню, складає 206250,00 грн.

Кінцевий розрахунок, відповідно до п. 2.2 Договору-1 здійснюється після кінцевої здачі робіт Підрядником Замовнику.

В п. 4.1 Договору-1 сторони обумовили порядок приймання результатів роботи, зокрема, зазначено, що Замовник зобов'язаний в строки та в порядку, передбаченому даним договором підряду, за участю Підрядника оглянути та прийняти виконану роботу (її результат) за актом-приймання передачі (Додаток № 4 до договору).

Також між  сторонами було укладено договір підряду № б/н від 20.08.2005  (далі – Договір-2) згідно якого Підрядник (відповідач за первісним позовом) зобов'язується  виконати за завданням Замовника (позивач за первісним позовом) демонтаж та установку віконних блоків, здати результат роботи Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти результат роботи та оплатити його.    

Відповідно до п. 2.1 Договору-2 ціна роботи, що підлягає виконанню, встановлюється у кошторису, що надається Підрядником (Додаток № 3 до даного договору) та  складає 61148,00 грн.

Кінцевий розрахунок, відповідно до п. 2.2 Договору-2 здійснюється після кінцевої здачі робіт Підрядником Замовнику.  

В п. 4.1 Договору-1 сторони обумовили порядок приймання результатів роботи, зокрема, зазначено, що Замовник зобов'язаний в строки та в порядку, передбаченому даним договором підряду, за участю Підрядника оглянути та прийняти виконану роботу (її результат) за актом-приймання передачі (Додаток № 4 до договору).

З пояснень позивача за первісним позовом від 29.12.2008 № б/н  та відповідача за первісним позовом  від 25.12.2008 № б/н (т.1, а.с.132,136) вбачається, що Додатки № 1-4 до Договору-1 та Договору-2 відсутні, так як при укладанні договору не оформлювались.  

В матеріалах справи міститься договірна ціна на будівництво, капітальний ремонт адміністративної будівлі по вул. О. Дундича, 22, яке здійснюється в 2005 році., згідно якої загальна вартість робіт передбачена як 61481 грн. та локальний кошторис 2-1-1 на капітальний ремонт адміністративної будівлі на суму 48739 грн.  

Позивач в обґрунтування первісного позову посилається на наступне:

–          для виготовлення віконних блоків позивач за первісним позовом здійснив попередню оплату, перерахувавши платіжними дорученнями № 3223 від 02.03.2005, № 931 від 26.10.2005, № 965 від 02.11.2005 на рахунок відповідача за первісним позовом 206000 грн. Пізніше, у новому розрахунку позовних вимог (т.2 а.с.9) позивач за первісним позовом вказує, що платіжними дорученнями № 323 від 02.03.2005 та № 959 від 02.11.2005 сплатив 156000 грн. за Договором-1 та платіжним дорученням № 931 від 26.10.2005 сплатив 50000 грн. за Договором-2.

          – в порушення договірних зобов'язань відповідачем було виготовлено та встановлено замість 150  вікон  102 вікна, з них 40 встановлено  адмінбудівлі та 62  вікна – в добудованій частині адмінбудівлі, а 48 вікон взагалі не виготовлено та не передано. Даний факт також підтверджується експертним висновком № 53 від 17.04.2007 (т.2, а.с.12-13), де вказано, що в будівлях позивача за первісним позовом є 151 вікно, замінено на нові 102 віконних блоки.

          – відповідач за первісним позовом не виконав договірних зобов'язань щодо передачі результату підрядних робіт по виготовленню та встановленню вікон з оформленням акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 на 62 вікна.

          – в порушення умов Договору-1 та Договору-2 не передані та не встановлені відливи вікон у кількості 82 за ціною, що передбачена калькуляцією на виготовлення вікна (додаток № 3 до Договору-1)

          – акт приймання виконаних робіт від 29.12.2006, який був підписаний начальником позивача за первісним позовом Горобцем С.Ю. не може бути належним доказом  передачі результатів робіт та оспорюється, оскільки був підписаний Горобцем С.Ю. за хабар від Єрьоменко І.Я. у розмірі 70000 грн. в обмін на підписання акту, який містить недостовірні дані щодо об'ємів та вартості робіт.

          – підтвердженням того, що відповідачем за первісним позовом  встановлено не тільки 40 вікон за Договором-2, а ще 62 вікна,  є рішення господарського суду Луганської області у справі № 5/647пн, згідно якого відповідача за первісним позовом зобов'язано усунути недоліки по 74 вікнам, виготовлених та встановлених відповідачем.

          – предметом Договору-2 є виключно демонтаж та встановлення  вікон, а не їх виготовлення, демонтаж та встановлення, як це заявляє відповідач за первісним позовом, таким чином він безпідставно двічі враховує вартість 40 вікон, виготовлених за Договором-1.

          – у зв'язку з неналежним виконанням договорів  підряду у позивача виникло право вимагати належного виконання договірних обов'язків, однак, зважаючи на закінчення дії договорів та неякісне виконання робіт відповідачем за первісним позовом, позивач не заявляє вимогу про виконання зобов'язання  в натурі, а заявляє вимогу про стягнення з відповідача коштів у зв'язку з їх неповерненням, на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України, яку слід застосувати за аналогією закону, оскільки стосовно договорів підряду повернення попередньо сплачених коштів діючим законодавством не передбачено.  

          – доказом неналежного виконання відповідачем за первісним позовом Договору-1 є акт від 10.12.2008 про кількість вікон та їх комплектність, що складений із залученням незалежних осіб, згідно якого виготовлено та встановлено 102 вікна. Крім того, на 62 вікнах відсутні відливи, що визнає сам відповідач у листі № 125 від 12.12.2008. Вартість невстановлених відливів складає 2529,60 грн.

Відповідач за первісним позовом  проти первісного позову заперечує, та зокрема, зазначає, що у відповідності з Договором-1 було виготовлено 150 вікон. Даний факт підтверджується актом приймання виконаних робіт від 29.12.2006. Жодних зауважень щодо недоліків у роботі на час підписання вказаного акту від позивача за первісним позовом не надійшло.  

На виконання Договору-2 відповідач за первісним позовом здійснив демонтаж та установку 40 вікон, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за серпень 2005 року та лютий 2006 року. Згідно локального кошторису до Договору-2 у вартість робіт входили також і блоки віконні зі спареними плетіннями марки ОС18-21В, ГОСТ 11214-86.

Стосовно посилання позивача за первісним позовом на необхідність складання акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, відповідач за первісним позовом вказує на їх безпідставність, оскільки складання зазначених типових форм поширюється на будівельні підприємства, що виконують будівельні та монтажні роботи. В даному випадку Договір-1 не є договором будівельного підряду.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом МПП „Єременко і К” посилається на виконання в повному обсязі робіт за Договором-1 та Договором-2, але не виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання по сплаті в повному обсязі виконаних робіт. Так, за договором-1 було перераховано 206000 грн., тоді як вартість виконаних робіт згідно акту від 29.12.2006  складає 206250 грн. Крім того, за Договором-2 відповідач за зустрічним позовом не сплатив в повному обсязі суму 48739 грн., яка підтверджується актами виконаних робіт за серпень 2005 року та за лютий 2006 року. Таким чином, заборгованість за двома договорами підряду складає 48989 грн., яку МПП „Єременко і К” просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечує з підстав, викладених  вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження,  суд дійшов висновку про наступне.

Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову – матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

-         визнання права;

-          визнання правочину недійсним;

-          припинення дії, яка порушує право;

-          відновлення становища, яке існувало до порушення;

-          примусове виконання обов'язку в натурі;

-          зміна правовідношення;

-          припинення правовідношення;

-          відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-          відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

-         визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;

-        суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;  визнання

недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

         - іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Аналогічну правову позицію викладено у Постановах Верховного суду України від 13.07.2004 у справі № 10/732 та від 14.12.2004 у справі № 6/11. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.

Однак, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання недійсною передачі Малим приватним підприємством „Єрьоменко і К” результатів робіт Лисичанському управлінню по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз” за договорами будівельного підряду без номерів від 22.02.2005 та 20.08.2005 на суму 206250 грн. та відповідно скасування акту від 29.12.2006.

Вказана позовна вимога не відповідає жодному способу захисту прав та інтересів,  яким  здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.

З огляду на викладене, у задоволенні вимоги про визнання недійсною передачу Малим приватним підприємством „Єрьоменко і К” результатів робіт Лисичанському управлінню по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз” за договорами будівельного підряду без номерів від 22.02.2005 та 20.08.2005 на суму 206250 грн. та відповідно скасування акту від 29.12.2006, слід відмовити.

Стосовно вимоги про стягнення з МПП „Єрьоменко і К” на користь Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ „Луганськгаз” 74540,60 грн. як різниці між вартістю виконаних робіт за договорами будівельного підряду без номерів від 22.02.2005 та 20.08.2005 та сумою сплачених позивачем, у якості попередньої оплати, грошових коштів, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин підряду здійснюється главою 61 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона /підрядник/ зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони /замовника/, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею  35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено у вироку Лисичанського  міського суду у справі № 1-241-2007 від 21.05.2007 за обвинуваченням Горобця С.Є., 22.02.2005 між Лисичанським міжрайонним управлінням по експлуатації газового господарства (далі – ЛМУЕГГ) в особі начальника Горобця С.Є. та МПП „Єрьоменко і К” в особі директора Єрьоменко І.Я. було укладено договір підряду на виготовлення віконних блоків у кількості 150 штук на загальну суму 206250 грн. Згідно умов договору, ЛМУЕГГ перерахувало передплату на рахунок МПП „Єрьоменко і К” на виготовлення віконних блоків.      

Також у вказаному вироку зазначено, що протягом 2006 року МПП „Єрьоменко і К” виготовило та поставило ЛМУЕГГ, згідно договору 150 віконних блоків.

Тобто факт, що відповідачем за первісним позовом було виготовлено 150 віконних блоків та передано позивачу за первісним позовом, встановлений при розгляді кримінальної справи.  

Стосовно посилань позивача за первісним позовом на недійсність акту приймання виконаних робіт від 29.12.2006, якій, як встановлено у вироку, підписаний 25.01.2007, то у вироку з цього приводу  нічого  не зазначено, навпаки, йде посилання на виконання МПП „Єрьоменко і К” своїх зобов'язань за Договором-1, та на злочинні дії начальника  ЛМУЕГГ Горобця С.Є., який намагався отримати від Єрьоменко І.Я хабара, що був сполучений з  вимаганням,  за підписання даного акту.

Однобічне визнання недійсним вказаного акту Горобцем С.Є. судом до уваги не береться, оскільки не несе жодних правових наслідків.  

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що акт приймання передачі від 29.12.2006, що був підписаний 25.01.2007, можна враховувати як доказ на підтвердження передачі 150 вікон позивачу за первісним позовом, оскільки він підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.  Крім того, на акті мається підпис начальника ділянки газово-регулювального пункту  та мереж  ЛМУЕГГ Борисової Н.П.  

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 „Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві”, складання в цьому випадку акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3  не є обов'язковим.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що доказом неналежного виконання відповідачем за первісним позовом Договору-1 є акт від 10.12.2008 про кількість вікон та їх комплектність, що складений із залученням незалежних осіб, згідно якого виготовлено та встановлено 102 вікна, судом до уваги не беруться, оскільки даний акт складений вже після подання позову до суду, а також жодним чином не підтверджує кількість вікон, що були виготовлені за Договором-1. Крім того, даний акт по результатам перевірки складений без участі представників відповідача за первісним позовом.  

Отже, виконання позивачем робіт у відповідності з умовами Договору-2 від на загальну суму 206250 грн. підтверджено матеріалами справи, у тому числі актом приймання виконаних робіт від 29.12.2006, який підписано 25.01.2007.

Даний акт не містить заперечень або обумовлень щодо незгоди замовника з обсягами або вартістю робіт, виконаних відповідачем, також відсутні в матеріалах справи інші документи, які б свідчили про реалізацію позивачем свого обов'язку, передбаченого ст. 853 Цивільного кодексу України, відповідно до якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Не містить він і жодних даних про відсутність  відливів вікон у кількості 82 за ціною, що передбачена калькуляцією на виготовлення вікна.

Також ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом сплачено відповідачу за первісним позовом  206000 грн. Так, платіжним дорученням № 323 від 02.03.2005 сплачено 100000 грн., платіжним дорученням № 931 від 26.10.2005 сплачено 50000 грн. та платіжним дорученням  № 959 від 02.11.2005 сплачено 56000 грн. Однак, в призначенні платежу платіжного доручення № 959 від 02.11.2005 зазначено: „предоплата за комплект креп. к п-і тр., согл сч 157 от 21.10.05” – мовою оригіналу.  В матеріалах справи (т.2, а.с. 29) міститься рахунок № 157 від 21.10.2005, який виставлений за „комплект креплений к п/э трубам отопления” – мовою оригіналу, в кількості 400 на суму 1280 грн.

Судом також встановлено, що за Договором-2 сторонами підписані акти приймання виконаних робіт форми № 2 за серпень 2005 року та лютий 2006 року, згідно яких роботи були виконані відповідачем за первісним позовом на суму 20222 грн. та 28517 грн. відповідно, всього – 48739 грн., що відповідає сумі, вказаній у локальному кошторису.

Згідно даних актів всього було демонтовано та встановлено 40 вікон, вартість яких була зазначена у актах та входила до вартості прийнятих позивачем за первісним позовом робіт.

Жодного посилання на те, що 40 вікон,  це вікна, виготовлені за Договором-1, ані  у вказаних  актах приймання виконаних робіт, ані у Договорі-1 та Договорі-2 не міститься.

Отже, матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача за первісним позовом стосовно того, що 40 вікон, які вказані у актах приймання виконаних робіт  за Договором-2, це вікна, які були виготовлені за Договором-1, і тому, не повинні входити у вартість робіт за Договором-2.

Не спростовує факт виготовлення 150 вікон за Договором-1 і рішення у справі  №5/647пн, згідно якого відповідача за первісним позовом зобов'язано усунути недоліки по 74 вікнам, виготовлених та встановлених відповідачем, оскільки у рішенні встановлений факт наявності недоліків у 74 вікнах і нічого не вказано про кількість виготовлених вікон за Договором-1.

Те ж саме можна зазначити  про експертний висновок № 53 від 17.04.2007 (т. 2, а.с.12-13), на який посилається позивач за первісним позовом, де вказано, що в будівлях позивача за первісним позовом є 151 вікно, замінено на нові 102 віконних блоки. Факт виготовлення 150 вікон даний висновок жодним чином не спростовує.  

З огляду на викладене, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 74540,60 грн. як різниці між вартістю виконаних робіт за договорами будівельного підряду без номерів від 22.02.2005 та 20.08.2005 та сумою сплачених позивачем, у якості попередньої оплати, грошових коштів, не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з МПП „Єрьоменко і К” на його користь 9274,19 грн. неповернутих грошових коштів за ненадані лісопиломатеріали за договором купівлі-продажу, суд дійшов висновку, що вона також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті  639 ЦК України встановлено, що  Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Позивачем за первісним позовом не надано суду примірнику договору, яким би було врегульовано  купівлю – продаж  пиломатеріалів  на суму 11094 грн.

Крім того, відповідачем за первісним  позовом зазначено, що ніякого договору купівлі-продажу саме цих матеріалів не укладалось. Існував договір купівлі-продажу №б/н від 01.04.2005, згідно якого було передано у власність позивача за первісним позовом пиломатеріали  за накладними  № 274 від 27.04.2006, № 277 від 27.04.2006 та № 278 від 27.04.2006 на загальну суму 46069,81 грн.

Також в матеріалах справи є довіреність серії ЯЛФ № 777482 від 27.04.2006, виписана позивачем за первісним позовом на ім'я Склярової А.М. також на суму 46069,81 грн. (т.2, а.с.76-77).

Таким чином, укладання договору купівлі-продажу пиломатеріалів  на суму 11094 грн. між сторонами спростовується матеріалами справи.

Позивач за первісним позовом посилається на перерахування коштів за пиломатеріали платіжними дорученнями № 913 від 20.10.2005 на суму 4988 грн. та          № 953 від 28.10.2005 на суму 6106 грн., всього – 11094 грн. на підставі виставлених відповідачем за первісним позовом рахунків № 150 від 28.09.2005 на суму 4988 грн. та №157 від 19.10.2005 на суму 6106 грн.  

Дійсно, такий факт мав місце та підтверджується матеріалами справи, зокрема вищевказаними платіжними дорученнями.

Як зазначає позивач за первісним позовом, йому було поставлено пиломатеріалів  на суму 1819,81 грн. за накладною № 278 від 27.04.2006, а на суму 9274,19 грн. товару поставлено не було, з огляду на що, він вимагає стягнення вказаної суми у судовому порядку.   

Однак,  відповідач за первісним позовом  заперечує проти стягнення суми 9274,19 грн., посилаючись на акт від 16.10.2006, згідно якого було прийнято позивачем за зустрічним позовом пиломатеріалів на суму 11094 грн.

Проте, суд не може брати до уваги даний акт як доказ отримання пиломатеріалів  на суму 11094 грн.,  з наступних підстав.

Так, акт приймання виконаних робіт по закінченому будівництвом об'єкту  від 16.10.2006, що підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками містить назву прийнятих робіт, а саме: виготовлення дошки обрізної  на суму 7998 грн., виготовлення брусу на суму 1368 грн. та виготовлення дошки обрізної струганої  на суму 1728 грн. Тобто  даний акт підтверджує виконання робіт відповідачем за первісним позовом по виготовлення пиломатеріалів на загальну суму 11094 грн., а не їх передачу.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Мінфіну № 99 від 16.05.1996, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Такого документу сторонами у справі суду не надано.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення  господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами,  факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Жодного з вказаних дій між сторонами здійснено не було, з чого суд робить висновок про відсутність договірних зобов'язань між сторонами з приводу купівлі-продажу пиломатеріалів на суму 11094 грн.

Однак, зобов'язання можуть виникати не тільки з договорів. Як встановлено частинами 1-2 статті 11 ЦК України,  цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом сплатив відповідачу за первісним позовом за пиломатеріали суму 11094 грн. платіжними дорученнями № 913 від 20.10.2005  та  № 953 від 28.10.2005

Тому у відповідача за первісним позовом виникло зобов'язання по передачі у власність позивача за первісним позовом пиломатеріалів, вказаних у рахунках № 150 від 28.09.2005 та № 157 від 19.10.2005, на підставі яких було здійснено платіж.  

Однак, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано документів, які б свідчили про узгодження строків оплати товару.

За таких обставин, позивач мав звернутися до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання у відповідності до ст.530 ЦК України, якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься претензія позивача за первісним позовом  №  642 від 25.09.2008, згідно якої він вимагає у відповідача за первісним позовом протягом семи календарних днів після отримання претензії повернути на розрахунковий рахунок  грошові кошти у сумі 81285,19 грн. До вказаної суми також входить сума 9274 грн. за непоставлений матеріал.

Проте, відповідно до статті 530 ЦК України позивач за первісним позовом повинен був вимагати виконання зобов'язання з передачі у власність пиломатеріалів, а не повернення коштів, адже такого обов'язку у відповідача за первісним позовом не було.

Оскільки сторони жодним чином не узгодили строки виконання зобов'язання, то можна дійти до висновку, що вимога позивачем за первісним позовом про виконання обов'язку щодо передачі у власність пиломатеріалів не пред'являлась, а отже і не було порушення зобов'язання відповідачем.

З огляду на викладене, судом не встановлений факт порушення права позивача за первісним позовом на час його звернення з позовом, тому у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 9274 грн. неповернутих грошових коштів за ненадані пиломатеріали слід відмовити.

Стосовно вимог МПП „Єрьоменко і К” за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, факт отримання 150 вікон за Договором-1 підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом приймання виконаних робіт від 29.12.2006 на суму 206250 грн.

Однак, відповідачем за зустрічним позовом сплачено на користь МПП „Єрьоменко і К” за Договором-1  тільки 206000 грн.,

Як було встановлено у вищезгаданому вироку Лисичанського  міського суду, згідно умов Договору-1, ЛМУЕГГ перерахувало передплату на рахунок МПП „Єрьоменко і К” на виготовлення віконних блоків. Таким чином посилання позивача за первісним позовом на те, що за Договором-1 було перераховано тільки 156000 грн., а інші 50000 грн. перераховано за Договором-2, спростовуються фактами, встановленими у даному вироку.

Крім того, в платіжному дорученні № 931 від 26.10.2005, на яке посилається позивач за первісним позовом, як на доказ оплати за Договором-2, призначення платежу вказане як „передплата за вікна згід. рах. 156 від 19.10.2005”. В рахунку №156 від 19.10.2005 вказано „доплати за вікна на нову прибудову згідно договору”, та виставлений він на суму 106000 грн.  В жодному з вказаних документів не зазначено, що платіж за демонтаж та встановлення вікон. Крім того рахунок № 156 від 19.10.2005 виставлений на суму 106000 грн., тоді як загальна сума Договору-2 складає 61148  грн.

З огляду на викладене вимога щодо стягнення 250 грн. з  відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом є обґрунтованою, та  такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з актами виконаних робіт форми № 2 за серпень 2005 року та лютий 2006 року, які, як встановлено судом, були підписані сторонами за Договором-2, МПП „Єрьоменко і К” були виконані роботи на суму 20222 грн. та 28517 грн. відповідно, всього – 48739 грн., що відповідає сумі, вказаній у локальному кошторису.

Дані акти підписані відповідачем за зустрічним позовом без зауважень та виправлень і скріплені печатками сторін.

З огляду на те, що роботи, передбачені Договором-2 були виконані МПП „Єрьоменко і К”  в повному обсязі та прийняті відповідачем за зустрічним позовом, у нього виникло зобов'язання оплатити суму виконаних робіт у строки, передбачені договором, а саме: після кінцевої здачі робіт Підрядником Замовнику (п. 2.2 Договору-2), що підтверджується актами виконаних робіт форми № 2 за серпень 2005 року та лютий 2006 року.

Як встановлено при розгляді справи,  відповідачем за зустрічним позовом не було здійснено оплати робіт, виконаних позивачем за зустрічним позовом згідно  Договору-2. Його посилання на оплату вказаних робіт платіжним дорученням № 931 від 26.10.2005 спростовуються матеріалами справи, про що зазначено вище.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Зважаючи на те, що відповідачем за зустрічним позовом не надано суду переконливих доказів оплати робіт за Договором-2, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 48739 грн. – суми виконаних робіт за Договором-2, слід задовольнити.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні первісного позову слід відмовити. Зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за первісним позовом у складі: державного мита у сумі 923,15 грн. 46 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача за первісним позовом.

Судові витрати за зустрічним позовом у складі: державного мита у сумі 489,89 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача за первісним позовом.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються  до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів   громадян   і   не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна зустрічного позову складає 48989 грн., отже державне мито складатиме 489,89 грн., тоді як позивачем за зустрічним позовом сплачено 492,39 грн.  Зайве сплачене держане мито за зустрічним позовом у сумі 2,50 грн., перераховане згідно квитанції  від 26.11.2008 № 746, підлягає поверненню позивачу за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити.

2.          Судові витрати за первісним позовом у складі: державного мита у сумі 923,15 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покласти на позивача у справі.

3.          Зустрічний позов задовольнити.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Луганськгаз” в особі філії – Лисичанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, м. Лисичанськ Луганської області, вул. О.Дундича. буд. 22, ідентифікаційний код 20188299, на користь Малого приватного підприємства „Єременко і К”, юридична адреса: м. Лисичанськ  Луганської області, вул. Луганська, буд. 98, місцезнаходження –м. Лисичанськ  Луганської області, вул. Малиновського, 21, ідентифікаційний код 21802991, борг у сумі 48989 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 489,89 грн. та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., видати наказ.

5.          Повернути Малому приватному підприємству „Єременко і К”, юридична адреса: м. Лисичанськ  Луганської області, вул. Луганська, буд. 98,   місцезнаходження –м. Лисичанськ Луганської області, вул. Малиновського, 21, ідентифікаційний код 21802991, зайве сплачене державне мито у сумі 2,50 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                      10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  04.03.2009.

Суддя                                                                                          О.С.Фонова

Спеціаліст 1 категорії                                                               О.В. Уставицька