Рішення

від 24.12.2008 по справі 27/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/13

24.12.08

За позовом     

Приватного підприємства «Баядєра»

доПриватного підприємства «ДАВ і Ко»

простягнення  6 595, 43 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Кретов О.О. –представник за довіреністю б/н від 16.10.2008 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Баядєра»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «ДАВ і Ко»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором поставки № 427 від 20.11.2007 року у розмірі 4 500, 42 грн., пені у сумі 504, 42 грн., 20% річних у розмірі 624, 52 грн. та інфляційних втрат у сумі 431, 04 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.11.2008 року.

У судове засідання 26.11.2008 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 27/13 від 14.11.2008 року не виконав, про поважні причини неявки не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких зазначив, що відповідач проплатив за поставлений товар 4 500, 00 грн., а повернув товар на суму 78, 74 грн., проте доказів на підтвердження даних фактів суду не надав.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 10.12.2008 року.

Позивач у судове засідання 10.12.2008 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду та уточнення до позовної заяви, відповідно до яких зазначив, що видаткова накладна № 704099 від 07.02.2008 року виписана на суму 1 750, 70 грн., але позивач розраховуючи основну суму заборгованості  виходить із суми 1 671 96 грн., оскільки товар на суму 78, 74 грн. не був прийнятий у зв'язку із пошкодженням. Крім того, позивач вказує, що відповідач також отримав від позивача алкогольних напоїв на суму 1 968, 98 грн., що підтверджується видатковою накладною № 703234 від 05.02.2008 року. Зазначена накладна не була вказана в позовній заяві, так як відповідач повністю розрахувався за товар, отриманий згідно даної накладної.

Відповідач у судове засідання 10.12.2008 року не з'явився, вимоги  попередньої ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 24.12.2008 року.

У судовому засіданні 24.12.2008 року представник позивача подав уточнення до позовної заяви, згідно з якими просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 4 500, 42 грн., пеню у розмірі 504, 42 грн., 20% річних у сумі 624, 52 грн., 7% штрафу у розмірі 315, 03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 431, 04 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про уточнення  розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач у судове засідання 24.12.2008 року не з'явився, вимоги  попередньої ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив.

На адресу Господарського суду м. Києва повернулися ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та довідці з ЄДРПОУ, а саме: 02068, м. Київ, пр-т Григоренка, 3 А, кв. 110 із зазначенням, що товариство за вказаною адресою не знаходиться.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

20.11.2007 року між приватним підприємством «Баядєра»(надалі – постачальник) та приватним підприємством «ДАВ і Ко»(надалі –покупець) було укладено договір поставки № 427 (надалі –Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.

Згідно із п.п. 4.1, 5.2 Договору кількість, асортимент та ціна на товар зазначаються постачальником у видатковій накладній на товар.

Виконуючи умови даного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 9 000, 42 грн. На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками видаткові накладні:

- видаткова накладна № 703230 від 05.02.2008 року на суму 3 849, 55 грн.;

- видаткова накладна № 703238 від 05.02.2008 року на суму 1 509, 93 грн.;

- видаткова накладна № 704099 від 07.02.2008 року на суму 1 750, 70 грн.;

- видаткова накладна № 703234 від 05.02.2008 року на суму 1 968, 98 грн.;

Частина товару на суму 78, 74 грн. за видатковою накладною № 704099 від 07.02.2008 року була пошкоджена, тому відповідач скористався своїм правом, передбаченим Договором і відмовився приймати пошкоджений товар на що вказав у видатковій накладній. Даний факт також підтверджується корегуванням кількісних і вартісних показників у податковій накладній, яка була складена 08.02.2008 року.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін –шляхом попередньої оплати.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити за поставлений товар за накладними  № 703230, № 703238 та № 703234 до 19.02.2008 року (включно), а за накладною № 704099 до 21.02.2008 року (включно).

Відповідач в рахунок оплати вартості поставленого товару перерахував позивачу кошти у сумі 4 500, 00 грн., а саме: 20.02.2008 року –1 000, 00 грн., 04.03.2008 року –1 000, 00 грн., 17.03.2008 року –1 500, 00 грн. та 17.09.2008 року –1 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Оскільки відповідач за поставлений позивачем товар  розрахувався частково, то станом на день звернення позивача до суду основна сума заборгованість відповідача перед позивачем складає 4 500, 42 грн.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.   

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази оплати за поставлений товар суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається ст. 525 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 4 500, 42 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 504, 42 грн. та 7% штрафу у розмірі 315, 03 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 7.1 Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Як вже було встановлено судом, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за накладними  № 703230, № 703238 та № 703234 до 19.02.2008 року (включно), а за накладною №704099 до 21.02.2008 року (включно).

Оскільки, відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті вартості одержаного товару більше ніж на 30 календарних днів, тому вимога позивача щодо стягнення 7% штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню згідно розрахунку позивача: 4 500, 42 грн. (основна заборгованість) х 7% = 315, 03 грн.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може  бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання господарського зобов'язання суперечить Конституції України та загальним засадам господарського законодавства, а тому заявлена вимога позивача в частині стягнення пені в сумі  504, 42 грн. задоволенню не підлягає.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 20% річних у розмірі 624, 52 грн. та суму індексу інфляції у розмірі 431, 04 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 9.2 Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника продукції, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Отже, розмір 20 % річних становить:

Згідно із накладними № 703230, № 703238 та № 703234:

6 328, 46 грн. (заборгованість) х 20% х 13 днів (з 20.02.2008 року по 03.03.2008 року (включно)) : 365 днів =  45, 08 грн.

5 328, 46 грн. (заборгованість) х 20% х 13 днів (з 04.03.2008 року по 16.03.2008 року (включно)) : 365 днів =  37, 96 грн.

3 828, 46 грн. (заборгованість) х 20% х 184 днів (з 17.03.2008 року по 16.09.2008 року (включно)) : 365 днів =  386, 00 грн.

2 828, 46 грн. (заборгованість) х 20% х 45 днів (з 17.09.2008 року по 31.10.2008 року (включно)) : 365 днів =  69, 74 грн.

Згідно із накладною № 704099:  

1 671, 96 грн. (заборгованість) х 20% х 252 днів (з 22.02.2008 року по 31.10.2008 року (включно)) : 365 днів =  230, 87 грн.

Таким чином, за розрахунком суду загальна сума 20% річних становить 769, 65 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір індексу інфляції становить:

За накладними № 703230, № 703238 та № 703234:

5 328, 46 грн. (заборгованість) х 103, 8 % (за березень) –5 328, 46 грн. = 202, 48 грн.

3 328, 46 грн. (заборгованість) х 105, 8 % (зведений індекс з квітня по вересень) –3 328, 46 грн. = 222, 05 грн.

За накладною № 704099:

1 671, 96 грн. (заборгованість) х 109, 8 % (зведений індекс з березня по вересень) – 1 671, 96 грн. = 163, 85 грн.

Отже, загальний розмір індексу інфляції за перерахунком суду становить 588, 38 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 20% річних та індексу інфляції у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 624, 52 грн. та 431, 04 грн. відповідно.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 93, 93 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108, 67 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 625, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України та  ст.ст. 33, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

     2.  Стягнути з приватного підприємства «ДАВ і Ко»(02068, м. Київ, пр. Григоренка, 3-А, кв. 110; р/р 2600230016180 в ВАТ «УБРП», МФО 320746, код ЄДРПОУ 34841169), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь приватного підприємства «Баядєра»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; п/р 2600031177 в філії АБ «Південний»в м. Києві, МФО 320917, код ЄДРПОУ 13491057) основну суму заборгованості у розмірі  4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 42 коп., 7% штрафу у сумі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 03 коп., 20% річних у розмірі 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 52 коп., індекс інфляції у сумі 431 (чотириста тридцять одна) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 93 (дев'яносто три) грн. 93 коп., та 108 (сто вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В решті позовних вимог відмовити.

     4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                   Дідиченко М.А.

Дата підписання 20.01.2009 року