Рішення

від 23.02.2009 по справі 53/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/12

23.02.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Підвисоцький завод будівельних матеріалів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракторотехресурси»

про стягнення 45 180,60 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О.А.

                    Представники:

Від позивача: Джумак Є. І. –представник за довіреністю від 30.01.2009р.

Від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракторотехресурси»30 000,00 грн. передоплати за поставку гусениці перерахованої останньому на виконання умов Договору від 14.06.2007р. згідно з рахунком № 213 від 19.06.2007р. та 10 056,60 грн. –збитки від інфляції, 1 192,80 грн. –3% річних, 3 931,20 грн. –пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2008р. порушено провадження у справі № 53/12, розгляд справи призначено на 12.01.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2009р. у зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 02.02.2009р.

У зв'язку з необхідністю належного повідомлення відповідача про розгляд справи так, як в Листі Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві вказана інша адреса відповідача ніж зазначив позивач в позовній заяві, та необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень по справі розгляд справи було відкладено до 23.02.2009р.

В судовому засіданні 23.02.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання  не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 02.02.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/386 від 26.01.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.02.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14.06.2007р. між сторонами у справі укладено Договір на поставку товару (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 Договору на поставку товару від 14.06.2007р.)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Пунктом 5 Договору на поставку товару від 14.06.2007р. передбачено, що Замовник проводить розрахунки з Постачальником шляхом попередньої оплати, згідно виставленого рахунку.

Замовник (позивач по справі) 21.06.2007р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму 34 200,00 грн. на підставі Договору на поставку товару від 14.06.2007р., що підтверджується платіжним дорученням № 555 від 21.06.2007р. (належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Постачальник зобов'язаний передати товар не пізніше 5 днів з дня отримання оплати, як зазначено в п. 6.3 Договору на поставку товару від 14.06.2007р.

Проте, всупереч положенням Договору на поставку товару від 14.06.2007р. відповідач не передав товар в обумовлений Договором на поставку товару від 14.06.2007р. строк.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо  продавець, який  одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав на адресу відповідача лист № 197 від 13.07.2007р. в якому просив повернути передплату за товар у зв'язку з тим, що відповідачем по справі не було передано оплачений товар в строк, визначений договором.

Відповідач частково повернув кошти позивачу по справі в сумі 4 200,00 грн., що підтверджується, належним чином завіреним платіжним дорученням № 14 від 27.09.2007р. Також відповідач надав гарантійний лист № 03/07 від 29.07.2008р. в якому зазначає, що зобов'язується повернути відповідачу залишкову суму боргу в розмірі 30 000 грн. до 25.08.2008р.

            Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 19.07.2007р. повернути передоплату позивачу по справі в сумі 34 200,00 грн. в повному обсязі.

          Проте, Відповідач, як у строк до 19.07.2007р. так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення попередньої оплати в повному обсязі не виконав.

          Таким чином, на день розгляду справи в суді основний борг відповідача по справі перед позивачем складає суму в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується довідкою № 2 від 09.01.2009р. про залишкову суму заборгованості відповідач перед позивачем по справі, підписану головою правління та головним бухгалтером позивача.

Відповідно до частини 3 статті 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як слідує з матеріалів справи, позивач здійснив відповідачеві передоплату відповідно до умов Договору, однак відповідач свого обов'язку щодо поставки товару у строк визначений в Договорі не виконав, отриманих коштів не повернув.

Відтак, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати по Договору в розмірі 30 000,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача по справі 3% річних  в розмірі –1 192,80 грн. та збитків від інфляції в розмірі –10 056,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд встановив, що позивач нараховує 3% річних за прострочення виконання грошового відповідно до норм чинного законодавства України, а тому їх розмір підлягає задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1 192,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, збитки від інфляції позивач нарахував відповідно до чинного законодавства України, правильно зазначив період нарахування збитків від інфляції, але не правильно зробив розрахунок суми збитків від інфляції.

Таким, чином суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків від інфляції в розмірі 9 480, 60 грн. відповідно до розрахунку суду.

 Також позивач заявляє про стягнення з відповідача штрафних санкцій за користування чужими коштами та надає розрахунок таких штрафних санкцій. Як вбачається з розрахунку штрафних санкції за користування чужими коштами,  під штрафними санкціями за користування чужими коштами позивач має на увазі пеню, як зазначено в даному розрахунку.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Договір на поставку товару від 14.06.2007р. між сторона у справі укладений у письмовій формі та всі умови Договору викладені письмово.

Однак, зі змісту Договору на поставку товару від 14.06.2007р. вбачається, що сторони не прописали в Договорі забезпечення виконання зобов'язання, а саме нарахування пені (підстави, строк, розмір) за неналежне виконання умов Договору.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача  пені за неналежне виконання умов Договору, а саме неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині передачі товару, оскільки вона не встановлена в Договорі на поставку товару від 14.06.2007р.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача відповідно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тракторотехресурси»(02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 17, кв. 33, код ЄДРПОУ 32304593 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Підвисоцький завод будівельних матеріалів»(47523, Тернопільська область, Бережанський район, с. Підвисоцьке, код ЄДРПОУ 00291569) основний борг в сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі -1 192 (одна тисяча сто дев'яносто дві) 80 грн., збитки від інфляції в розмірі -  9 480 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят) 60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 406 (чотириста шість) грн. 73 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106 (сто шість) грн. 23 коп.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.